Справа № 759/1206/17 Головуючий у суді І інстанції Ул'яновська О.В.
Провадження № 22-ц/824/1041/2018 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
5 грудня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ігнатченко Н.В.,
суддів : Олійника В.І., Кулішенка Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання - Черниш С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року у справі запозовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів,
У січні 2017 року ОСОБА_4, через свого представника за довіреністю - ОСОБА_5, звернувся до суду з указаним вище позовом, мотивуючи його тим, що обслуговуючись у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк», він познайомився, а згодом потоваришував з ОСОБА_3, яка працювала там менеджером. У вересні 2016 року відповідач звернулася до позивача з проханням про надання їй боргу. На підставі попередньої домовленості між сторонами щодо укладання в майбутньому договору позики, 13 вересня 2016 року позивач здійснив міжнародний платіж та перерахував відповідачу кошти у розмірі 60 000 дол. США. В подальшому відповідного договору позики укладено не було через недосягнення згоди щодо істотних умов договору, а відповідач почала уникати позивача. Посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, з урахуванням змінених позовних вимог, представник просив стягнути з відповідача на користь позивача 60 000 дол. США.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року, з урахуванням виправлених ухвалами Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня та 22 червня 2018 року описок, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 60 000 дол. США та судовий збір в розмірі 8 320 грн.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 липня 2018 року було доповнено рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судових витрат, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 500 грн. без ПДВ.
Не погоджуючись з рішенням суду від 21 червня 2018 року, відповідач, через свого представника - адвоката ОСОБА_6, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Крім того просить, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідача зазначено, що перераховані ОСОБА_4 кошти є благодійною допомогою. Задовольняючи позов, суд безпідставно прийняв до уваги надану позивачем копію повідомлення НSBC від 12 жовтня 2016 року, оскільки воно не є належним доказом по справі. Вказане повідомлення не відноситься до документів, які згідно із законом можуть бути надані на підтвердження здійснення платежу, воно не містить підпису посадових осіб, які його видали та дати видачі. Позивач надав суду неповний переклад повідомлення, в повідомленні в описанні платежу зазначено, що перераховані кошти є сімейною підтримкою. Жодних доказів на підтвердження домовленості на укладення договору позики позивач не надав. Таким чином, у суду були відсутні підстави для стягнення вказаних коштів, як безпідставно набутих.
У відзиві на апеляційну скаргу, який подано з порушенням строку, встановленого судом в ухвалі суду про відкриття апеляційного провадження, представник позивача - адвокат ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість. Крім того, порушив питання про стягнення з відповідача 42 370 грн. судових витрат, сплачених позивачем на професійну правничу допомогу за час розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
За правилом частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що 13 вересня 2016 року о 18 год. 31 хв. позивач ОСОБА_4 здійснив переказ коштів через Баністмо Апп (Banistmo App) на суму 60 000 дол. США на користь ОСОБА_3 (а. с. 6-7, т. 1).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 78018513 від 12 січня 2017 року, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ФолісІ.А. на підставі договору купівлі-продажу від 29 червня 2016 року здійснено реєстрацію права приватної власності за відповідачем на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 118,2 кв. м (а. с. 15, т. 2).
17 березня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_3 з вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 60 000 дол. США через недосягнення істотних умов укладення договору позики. Вказану вимогу відповідачка отримала поштовим засобом зв'язку 27 березня 2017 року (а. с. 43-47, т. 1). Тобто вказана квартира придбана відповідачем через 16 днів після отримання першої частини грошових коштів.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що правова підстава щодо отримання коштів між сторонами не виникала, договір позики чи інший правочин не укладався, а тому оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частинами 2, 3 вказаної статті визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом вказаної норми зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Звертаючись до суду з позовом, представник ОСОБА_4 зазначив, що вказана сума коштів в розмірі 60 000 дол. США була перерахована на ім'я ОСОБА_3 на підставі попередньої домовленості про укладення ними в майбутньому договору позики. Оскільки позивач перебував за кордоном, договір в момент перерахування коштів оформлений не був, після повернення із-за кордону договір укладено також не було, ОСОБА_3 почала уникати зустрічі з ним, тому перераховані на користь відповідача кошти підлягають поверненню, як безпідставно набуті.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 не надала суду належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин.
Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що кошти були перераховані на безповоротній основі, на підтвердження укладення сторонами договору дарування або договору про благодійне пожертвування.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на вимогу про повернення коштів від 17 березня 2017 року ОСОБА_3 направила лист, в якому поставила під сумнів написання вимоги ОСОБА_4 оскільки він не знає української мови, а також зазначила, що направлена їй вимога є фактично погрозою. Проте, на те, що отримані кошти не підлягають поверненню як благодійна допомога або дарунок, відповідач не посилалася (а. с. 48, т. 1).
Доводи апеляційної скарги про те, що перераховані ОСОБА_4 кошти є благодійною допомогою не ґрунтуються на доказах.
При цьому, відповідно до статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах.
Згідно статті 6 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» передбачено що благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону. Договір про благодійну пожертву валютних цінностей не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Стаття 717 ЦК України визначає, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
З матеріалів справи вбачається що між позивачем та відповідачем не було укладено будь-яких договорів про благодійну пожертву грошових коштів.
У відповідному грошовому переказі, що був здійснений позивачем відсутня ціль його призначення щодо благодійності та відповідно відсутня обумовленість цілей благодійної діяльності. Також, з даного переказу не вбачається, що призначенням даних платежів був дарунок в розумінні статті 717 ЦК України.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено частиною 6 статті 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, з урахуванням встановлених обставин справи і вищевказаних вимог закону, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 60 000 доларів США на підставі положень статті 1212 ЦК України.
Колегія суддів відхиляє посилання представника відповідача на те, що повідомлення НSBC від 12 жовтня 2016 року, не є належним доказом по справі, оскільки воно не відноситься до документів, які згідно із законом можуть бути надані на підтвердження здійснення платежу.
ОСОБА_3 не заперечувала отримання нею спірних коштів у визначеному розмірі, тому вказані обставини згідно вимог частини 1 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Відповідно до змісту вказаного повідомлення, воно було направлене на адресу ОСОБА_3 з автоматичного поштового облікового запису Баністмо (Banistmo).
Також, є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що перераховані кошти є сімейною підтримкою, про що, на думку представника відповідача, свідчить зазначення у повідомленні в рядку «Подробиці» - «Family Support».
Як було зазначено, вказане повідомлення було надіслано автоматично, зазначення про призначення або підставу платежу повідомлення не містить.
В графі «Подробиці» вказано: «Переказ через Баністмо Апп (Banistmo App) зі звичайного ощадного рахунку - НОМЕР_1 на рахунок номер Family Support - НОМЕР_2 на суму 60 000 доларів США. Тобто, словосполучення «Family Support» не є призначенням платежу, а відноситься до даних реквізитів рахунку отримувача. При цьому як було з'ясовано, в сімейних відносинах сторони між собою не перебували.
За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статтей 12, 13, 81 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статтей 263 - 265 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник позивача просив стягнути з відповідача 42 370 грн. судових витрат, сплачених позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, проте як зазначалося вище відзив подано з порушенням встановленого судом строку, а разом з першою заявою по суті спору до апеляційного суду не було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс або які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Згідно із частиною 2 статті 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Окрім того, з урахуванням положень статті 137 ЦПК України та наявних у матеріалах справи доказів, слід дійти висновку, що обсяг наданих послуг та виконаних адвокатом робіт, спрямованих на захист інтересів позивача під час апеляційного провадження, є неспівмірним із заявленим розміром судових витрат.
Відповідно до пункту 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: В.І. Олійник
Ю.М.Кулішенко