іменем України
30 листопада 2018 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/5230/18
Головуючий у першій інстанції - Рахманкулова І.П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/178/18
Чернігівський апеляційний суд у складі
головуючої - судді Шитченко Н.В.,
суддів Бобрової І.О. Мамонової О.Є.,
із секретарем Зіньковець О.О.,
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Державна казначейська служба України, в інтересах якої бере участь у справі Чернігівська місцева прокуратура,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю органу державної влади,
місце ухвалення рішення суду - м. Чернігів,
дата складання повного тексту рішення - 31 липня 2018 року,
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ГУ ПФУ в Чернігівській області, Державної казначейської служби України, в якому, збільшивши у подальшому позовні вимоги, просив стягнути за рахунок Державного бюджету України на його користь 72246,46 грн недоотриманої пенсії на виконання рішення суду; 2022,90 грн у відшкодування втрат від інфляції на невиплачену суму донарахованої за рішенням суду пенсії з лютого по травень 2018 року та 50000 грн у відшкодування моральної шкоди.
У мотивування заявлених вимог зазначив, що вказані майнові та немайнові збитки завдані йому бездіяльністю державних органів, яка призвела до тривалого невиконання судового рішення, яким було зобов'язано ГУ ПФУ в Чернігівській області провести йому перерахунок та виплатити пенсію з 01 січня 2016 року відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23 грудня 2015 року, ст. 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови КМУ «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року.
Рішенням від 31 липня 2018 року Деснянський районний суд м. Чернігова у задоволенні позову ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю органу державної влади, відмовив у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким стягнути на його користь за рахунок Державного бюджету України 72246,46 грн у відшкодування матеріальної шкоди шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку України, у відшкодування моральної шкоди - 50000 грн та інфляційні втрати станом на день постановлення рішення апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що донарахована, але не виплачена сума пенсії у розмірі 72246,46 грн не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України. На думку заявника, за звичайних обставин він отримував би з кінця 2015 року збільшений розмір пенсії, тобто за змістом п. 2 ч. 2 наведеної вище норми, невиплата перерахованої пенсії є нічим іншим, як прямим збитком.
Позивач вказує і на помилковість висновку суду щодо відсутності вини ГУ ПФУ в Чернігівській області у невиплаті пенсії всупереч приписам ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Звертає увагу, що при вирішенні спору не були застосовані положення ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 46, 107 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.ст. 1-3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», дії яких поширюються на підприємства, установи, організації всіх форм власності та застосовуються у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу, та стосується всіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
У наданому відзиві ГУ ПФУ в Чернігівській області, вважаючи судове рішення законним, об'єктивним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Доводи відзиву зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума недоплаченої позивачу пенсії, яка нарахована на виконання рішення суду, не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.
Представник вказує, що право позивача на виплату пенсії у встановленому законом розмірі відновлено судовим рішенням, яке перебуває на виконанні у виконавчій службі, а оскільки відсутні докази завдання відповідачами матеріальної шкоди ОСОБА_2, то і підстави для стягнення з Державного бюджету України моральної шкоди відсутні.
Звертає увагу на ту обставину, що не вбачається підстав і для стягнення індексу інфляції, оскільки грошові кошти позивачу не сплачені, виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні, а отже така позовна вимога є передчасною.
У наданому відзиві заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури, вважаючи апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.
Доводи відзиву зводяться до того, що порушені права позивача відновлені постановою суду про зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію, яка на час розгляду даної справи знаходиться на примусовому виконанні, а тому стягнення заявленої суми 72246,46 грн є подвійною відповідальністю за одне і те ж зобов'язання, що відповідно до положень Конституції України є недопустимим.
Представник прокуратури, посилаючись на положення ст.ст. 23, 1167 ЦК України та роз'яснення п.п. 3. 4 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», погоджується з висновком суду про відсутність доказів на підтвердження факту заподіяння ОСОБА_2 моральних збитків з боку відповідачів.
Доводи відзиву щодо правомірності відмови у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат є аналогічними з доводами представника ГУ ПФУ в Чернігівській області, викладеними у поданому відзиві.
Відповідачем у справі Державною казначейською службою України відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не подавався.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що сума недоплаченої позивачу пенсії, яка нарахована на виконання рішення суду, не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, і право позивача на виплату пенсії у встановленому законом розмірі відновлено судовим рішенням, яке перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, тому підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача нарахованої на виконання рішення суду пенсії в сумі 72246,46 грн не вбачається.
Враховуючи відсутність доказів завдання відповідачами ОСОБА_2 матеріальної шкоди, суд послався на безпідставність заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн.
Також суд вказав про передчасність заявленої вимоги про стягнення інфляційних втрат, оскільки грошові кошти на виконання рішення суду позивачу ще не сплачені, виконавчий лист перебуває на примусовому виконання у державній виконавчій службі, що узгоджується з приписами ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови КМУ від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Зобов'язано ГУ ПФУ в Чернігівській області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови КМУ від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01 січня 2016 року (а.с. 11-13).
На виконання вказаної постанови 16 березня 2018 року Новозаводський районний суд м. Чернігова видав виконавчий лист, який був звернутий до примусового виконання, про що свідчить винесена 26 березня 2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Чернігівській області постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с. 14).
З інформації ГУ ПФУ в Чернігівській області від 05 квітня 2018 року, наданої державному виконавцю, вбачається, що на виконання вищевказаної постанови суду від 29 листопада 2017 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 Сума пенсії нарахована за період з січня 2016 року по грудень 2017 року у розмірі 72246,46 грн і може бути виплачена головним управлінням тільки після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету України (а.с. 15-16).
У цьому ж листі відповідач посилається на те, що 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103, якою з 24 лютого 2018 року на законодавчому рівні врегульовано порядок виплати пенсій, перерахованих відповідно до постанови КМУ «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 15 листопада 2015 року № 988. Цією постановою зобов'язано Міністерство соціальної політики разом з пенсійним фондом забезпечити проведення таких перерахунків та здійснювати виплати перерахованих пенсій з 1 січня 2018 року. Також головне управління зазначає, що звернулось до суду із заявою про розстрочення виплати донарахованої суми пенсії відповідно до графіку, встановленого постановою КМУ від 21 лютого 2018 року № 103.
На час звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом сума перерахованої за рішенням суду пенсії виплачена не була, тому, як на підставу своїх позовних вимог, позивач посилався на заподіяну відповідачами майнову шкоду, яка полягає у невиплаті перерахунку пенсії на виконання рішення суду, що узгоджується з приписами ст. 22 ЦК України. Заподіяна йому моральна шкода підлягає відшкодуванню у відповідності до вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених ЗУ «Про виконавче провадження», а також особливості їх виконання. Статтею 3 цього Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником яких є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440.
Рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або з боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейської служби у порядку черговості надходження таких документів з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103, якою з 24 лютого 2018 року на законодавчому рівні врегульовано порядок виплати пенсій, перерахованих відповідно до постанови КМУ «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 15 листопада 2015 року № 988.
Згідно зі ст. 107 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Положеннями ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, проаналізувавши наведені норми, дійшов правильного висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами з приводу виконання судового рішення, урегульовані ЗУ «Про виконавче провадження», а тому несплачена позивачеві сума донарахованої пенсії, яка підлягає стягненню на його користь за рішенням суду, не може вважатися майновою шкодою чи збитками в розумінні ст.ст. 22, 1166 ЦК України, а є сумою нарахованої пенсії, яка підлягає виплаті в порядку виконання постанови, винесеної за правилами адміністративного судочинства.
Апеляційний суд погоджується також з висновком суду першої інстанції про те, що порушені права ОСОБА_2 вже відновлені постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2017 року про зобов'язання перерахувати та виплатити призначену пенсію, яка знаходиться на примусовому виконанні та частково виконана, зокрема, ГУ ПФУ в Чернігівській області проведено перерахунок пенсії, визначено розмір та нарахована доплата до пенсії, а тому стягнення заявленої позивачем суми у даному спорі є подвійною відповідальністю за одне і те ж саме зобов'язання, що відповідно до положень Конституції України є недопустимим. Наведене повністю узгоджується із висновками, що викладені у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року (справа № 4964464/16-ц, провадження № 61-9890св18).
У зв'язку з відсутністю доказів завдання відповідачами ОСОБА_2 матеріальної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано послався на безпідставність заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що районним судом рішення винесено всупереч положень ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не беруться до уваги колегії суддів, оскільки вони ґрунтуються на невірному та довільному тлумаченні скаржником положень правових норм.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Предметом розгляду даної цивільної справи не є сума недоотриманого підвищення до пенсії, оскільки судом вже вирішений спір щодо перерахунку пенсії позивачу, і правовідносини сторін перейшли у стадію виконання судового рішення, а тому і застосування до таких правовідносин положень ст. 46 Закону є безпідставним.
Не являються підставою для скасування судового рішення і доводи ОСОБА_2 про те, що суд, всупереч положень ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», не стягнув інфляційні втрати, з огляду на таке.
Дійсно, питання виплати компенсації втрати частини доходів громадян у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовано ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Проте основною умовою для виплати громадянину компенсації згідно зі ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією, в даному випадку органом ПФУ, добровільно чи на виконання рішення суду.
Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами, грошові кошти на виконання рішення суду позивачу ще не виплачені, виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні у виконавчій службі, отже, як правильно зазначив районний суд, вимога ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат є передчасною.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю органу державної влади. Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстави для скасування правильного по суті судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2018 року.
Головуючий Судді: