Апеляційне провадження № 22-ц/824/3153/2018
Справа № 754/6960/17
Іменем України
04 грудня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Богдан І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва в складі судді Грегуль О.В., ухвалене в м. Київ 02 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва про відшкодування моральної шкоди,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, уточнивши позовні вимоги в лютому 2018 року, просив визнати неправомірними дії Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва (далі КНП КДЦ Деснянського району м. Києва) по розповсюдженню завідомо недостовірної інформації 23 травня 2017 року у судовому засіданні по справі № 754/13398/16-ц у Деснянському районному суді, визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність, репутацію і є наклепом вищенаведені відомості, розповсюджені КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, зобов'язати відповідача припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, репутації та розповсюдження ганебної брехливої інформації, сказаної КНП КДЦ Деснянського району м. Києва іншим особам, де коли, будь коли, будь кому; стягнути із відповідача на його користь 177700 грн. навмисно спричиненої моральної шкоди, враховуючи, що на його власні кошти була придбана стоматологічна установка АЯКС12, покласти на відповідача судові витрати.
Позов мотивував тим, що став відчувати значне погіршення стану свого здоров'я, він постійно знаходиться у стані нервової напруги, що може призвести до його смерті, оскільки хвилюватися йому протипоказано. Він декілька разів був змушений лікуватися у шпиталі, переніс два інсульти, численні гіпертонічні кризи, мікроінсульт, протезування хребта у зв'язку із постійними стражданнями та переживаннями через навмисне розповсюдження відповідачем завідомо поклепницької інформації, яка не відповідає дійсності. Так, 23 травня 2017 року у Деснянському районному суді м. Києва юрист КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_2 брехав, навмисно вводячи в оману з корисливою ціллю і суддю, і представника служби у справах неповнолітніх Деснянського району м. Києва, а також брехнею ганьбив честь і гідність і репутацію його єдиної доньки як людини і як стоматолога-терапевта, показуючи її брехухою, а саме, нібито КНП КДЦ Деснянського району м. Києва декілька разів інформував власника стоматологічної установки про закінчення строку договору та необхідність прийняти майно з володіння та користування; що згідно акту приймання-передачі 12 червня 2014 року стоматологічна установка АЯКС12 була передана у комплектації «верхня подача з пневмотором»; що власник стоматологічної установки не звертався до КНП КДЦ Деснянського району м. Києва з будь-якою вимогою щодо стоматологічної установки; що КНП КДЦ Деснянського району м. Києва дізналося, що власником стоматологічної установки АЯКС12 є його онук, лише напередодні засідання 23 травня 2017 року, і тому не мав часу та змоги надіслати письмову вимогу прийняти майно; що КНП КДЦ Деснянського району м. Києва не обіцяло відповідальне зберігання; що його донька, заявляючи матеріальну шкоду у розмірі 142376 грн., на надала жодних належних документів, що визначали шкоду та причинно-наслідковий звязок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, та доказів вини; про вимоги стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва 40000 грн., оскільки така сума взагалі відсутня у прохальній частині. Вказує, що зухвала брехня 23 травня 2017 року ОСОБА_2 проти членів його сім'ї призвела його до страждань та переживань, які він знов відчув, коли читав заперечення КНП КДЦ Деснянського району м. Києва.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року в позові ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Позивач ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що суд вказав інформацію, яка не відповідає дійсності, зокрема що ОСОБА_1 не був учасником процесу по справі № 754/13398/16-ц, та вигадав йому іншу адресу.
Більше року слухаючи справу, суд не задовольнив жодного клопотання щодо витребування доказів.
Вказував, що суд приховав у рішенні, що відповідач не надав жодного заперечення чи відзиву на заяву, та не заявляв, що не стверджував та не розповсюджував інформації, про яку йшлося у позові та прохальній частині позову.
Зазначав, що суд проігнорував докази, наявні у матеріалах справи, надані позивачем на підтвердження обставин, на які він посилався у позові, та наявне у справі рішення по справі № 754/13398/16-ц, яким суд задовольнив позов його доньки, вирішивши стягнути із відповідача вартість АЯКС12 та 20000 грн. моральної шкоди.
Вказував, що виготовлення та використання у суді фальшивих документів, чим займався відповідач при розгляді справи № 754/13398/16-ц, є злочином.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
До апеляційного суду надійшли клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як представника позивача в суді першої інстанції про відкладення судового засідання в зв'язку із неможливістю явки представника, а також клопотання щодо допуску ОСОБА_3 як представника ОСОБА_1 в апеляційній інстанції.
Дані клопотання не підлягають до задоволення із наступних підстав.
У пункті 18 розділу XІІІ «Перехідних положень» ЦПК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідних положень» Конституції України, з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах апеляційної інстанції здійснюється з 1 січня 2018 року.
Частиною третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно з частиною другою статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність.
Відповідно до ч. ч. 6, 9 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Таким чином, оскільки станом на 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1600 грн., малозначними справами, позов у яких пред'явлено впродовж 2017 року, є лише ті, в яких ціна позову не перевищує 160000 грн.
Крім того, виходячи із змісту позовних вимог, які включають не лише вимогу майнового характеру про стягнення моральної шкоди в розмірі 177700 грн., а й немайнові вимоги, які не підлягають оцінці, даний спір не можна визнати малозначним.
За таких обставин ОСОБА_3, яка представляла інтереси ОСОБА_1 за довіреністю, не може допущено як його представника в суді апеляційної інстанції, а відтак не підлягає задоволенню і клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із неможливістю явки ОСОБА_3 в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що повідомлення відповідачем під час розгляду справи № 754/13398/16-ц інформації, яка перевірялася судом під час розгляду справи, не є правовою підставою для визнання відомостей недостовірними і такими, що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність, репутацію та визнання цих відомостей наклепом; позовні вимоги про зобов'язання відповідача припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, репутації та розповсюдження ганебної і брехливої інформації, сказаної іншим особам, дослівно до позову «та де коли, та будь коли, та будь кому», ґрунтуються на припущеннях, а тому є недоведеними; при вирішенні справи № 754/13398/16-ц позивач взагалі не був стороною в цій справі; будь-яких доказів, які б свідчили про наявність неправомірних дій чи бездіяльності з боку відповідача та які б давали правові підстави для висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, позивач зі своїм представником суду не надали і судом таких доказів не здобуто.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання неправомірними дій відповідача щодо розповсюдження інформації, визнання недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність, репутацію відомості, розповсюджені відповідачем в Деснянському районному суді м. Києва, які він просив визнати наклепом та зобов'язати відповідача припинити неправомірні дії, а також стягнути на його користь із відповідача моральну шкоду.
Так, позивач посилався на те, що згідно недостовірних відомостей, розповсюджених представником відповідача в судовому засіданні 23 травня 2017 року під час розгляду Деснянським районним судом м. Києва справи № 754/13398/16-ц, нібито КНП КДЦ Деснянського району м. Києва декілька разів інформував власника стоматологічної установки про закінчення строку договору та необхідність прийняти майно з володіння та користування; що згідно акту приймання-передачі 12 червня 2014 року стоматологічна установка АЯКС12 була передана у комплектації «верхня подача з пневмотором»; що власник стоматологічної установки не звертався до КНП КДЦ Деснянського району м. Києва з будь-якою вимогою щодо стоматологічної установки; що КНП КДЦ Деснянського району м. Києва дізналося, що власником стоматологічної установки АЯКС12 є його онук, лише напередодні засідання 23 травня 2017 року, і тому не мав часу та змоги надіслати письмову вимогу прийняти майно; що КНП КДЦ Деснянського району м. Києва не обіцяло відповідальне зберігання; що його донька, заявляючи матеріальну шкоду у розмірі 142376 грн., на надала жодних належних документів, що визначали шкоду та причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, та доказів вини; про вимоги стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва 40000 грн., оскільки така сума взагалі відсутня у прохальній частині.
На підтвердження недостовірності даних відомостей позивачем надано, в тому числі, свідоцтво про народження ОСОБА_3, згідно якого її батьком є ОСОБА_1 (а. с. 26), витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька, згідно якого матір?ю неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є ОСОБА_3 (а. с. 27 - 28), накази КНП КДЦ Деснянського району м. Києва від 06 червня 2016 року № 126 та від 23 червня 2016 року № 150, якими ОСОБА_3 оголошено догани за порушення трудової дисципліни (а. с. 29, 30), наказ КНП КДЦ Деснянського району м. Києва від 29 червня 2016 року № 155-к про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади за підставою, передбаченою п. 3 ст. 40 КЗпП України (а. с. 31), довіреність від 21 червня 2016 року, якою ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_1 представляти її інтереси перед третіми особами, в тому числі в судах України всіх інстанцій (а. с. 32), протокол постійної комісії з питань дотримання законності, правопорядку та запобігання корупції Київської міської ради від 18 липня 2016 року № 19 (а. с. 33 - 34), лист КНП КДЦ Деснянського району м. Києва від 27 травня 2016 року № 826 на адресу ОСОБА_3 щодо закінчення строку дії договору безоплатного користування індивідуально визначеного майна (а. с. 35), заяву-роз?яснення ОСОБА_3 від 26 травня 2016 року на ім?я директора КДЦ Деснянського району м. Києва (а. с. 36 - 39), заяви ОСОБА_3 від 22 червня 2016 року, 31 травня 2016 року на ім?я директора КДЦ Деснянського району м. Києва (а. с. 40 - 42), постанови слідчого СВ Деснянського управління поліції ГУНП м. Києва від 17 серпня 2016 року про залучення потерпілого та від 23 серпня 2016 року про визнання ОСОБА_3 потерпілою (а. с. 43 - 44), роздруківку наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09 вересня 2014 року про затвердження Методичних рекомендацій ведення обліку лікарських засобів та медичних виробів у закладах охорони здоров'я (а. с. 46 - 47), постанова слідчого СВ Деснянського управління поліції ГУНП м. Києва від 07 липня 2016 року про визнання ОСОБА_3 потерпілою (а. с. 48), витяги з кримінального провадження (а. с. 49, 51), договір поставки від 12 червня 2014 року, укладений між ТОВ «Торгівельно-медичний центр «Медтехніка» та ОСОБА_3 щодо поставки стоматологічної установки Ajax12 (а. с. 52), акт приймання-передачі до договору безоплатного користування індивідуально визначеним майном від 12 червня 2014 року, складений ОСОБА_3 та КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, згідно якого ОСОБА_3 передала, а КНП КДЦ Деснянського району м. Києва прийняло товарно-матеріальні цінності у складі стоматологічної установки Ajax12 (верхня подача, з пневмомотором) (а. с. 53), копії чеків на суму 33900 грн. та 4983,52 грн. (а. с. 54), акт звіряння взаємних розрахунків за період 2014 року між ТОВ «Торгівельно-медичний центр «Медтехніка» і ОСОБА_3, рахунок-фактуру від 12 червня 2014 року (а. с. 55), акт здачі-прийомки виконаних робіт від 26 червня 2014 року, укладений ТОВ ТМЦ «Медтехніка» та ОСОБА_3 (а. с. 56), відомості з ліцензії (а. с. 57 - 59), договір дарування стоматологічної установки від 21 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а. с. 60), договір № 2 безоплатного користування індивідуально визначеного майна від 12 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та КНП КДЦ Деснянського району м. Києва (а. с. 61), заява-вимога ОСОБА_3 на ім?я директора КНП КДЦ Деснянського району м. Києва від 24 жовтня 2016 року про повернення стоматологічної установки Аякс12 (а. с. 62 - 65), лист слідчого управління ГУНП у м. Києві від 24 лютого 2016 року щодо здійснення досудового розслідування (а. с. 66), консультативне заключення невропатолога (а. с. 67), депутатське звернення від 11 серпня 2016 року (а. с. 68 - 69), відомість наявності основних засобів КНП КДЦ Деснянського району м. Києва по бухгалтерському обліку на 30 квітня 2017 року (а. с. 107), постанову прокурора Київської місцевої прокуратури № 3 від 02 серпня 2017 року про залучення як потерпілої ОСОБА_3 (а. с. 109), відомості з ЄРДР (а. с. 111 - 112), рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року у справі № 754/9059/16-ц та виконавчий лист (а. с. 114 - 117), постанову від 31 серпня 2017 року про відкриття виконавчого провадження (а. с. 123), лист Північного офісу Держаудитслужби від 25 вересня 2017 року (а. с. 126 - 128), постанова слідчого Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві від 22 вересня 2017 року про визнання ОСОБА_3 потерпілою (а. с. 129), часткова роздруківка аудиозапису судового засідання від 23 травня 2017 року (а. с. 163 - 172), довідку перевірки окремих питань КНП КДЦ Деснянського району м. Києва (а. с. 175 - 178), постанови прокурора Київської місцевої прокуратури № 3 від 20 листопада 2017 року та від 12 грудня 2017 року про визнання ОСОБА_3 потерпілою (а. с. 181 - 182), витяг з кримінального провадження (а. с. 183), роздруківку з інтернет-видання (а. с. 184 - 186), подання державного виконавця від 18 квітня 2018 року про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності (а. с. 190 - 191), лист Київської місцевої прокуратури № 3 від 10 квітня 2018 року (а. с. 192), роздруківку інтернет-видання «МОЗ України анулювало ліцензію на медичну практику столичного закладу охорони здоров'я» (а. с. 194 - 197), рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 липня 2017 року у справі № 754/13398/16-ц, від 18 травня 2018 року у справі № 754/14275/16-ц, від 04 вересня 2018 року у справі № 754/14876/17 (а. с. 206 - 207, 210 - 213), особові картки ОСОБА_3 (а. с. 214 - 217), акт про відмову працівника поставити підпис при звільненні від 05 лютого 2018 року (а. с. 220), договір поставки, договір безоплатного користування індивідуально визначеного майна (а. с. 221 - 224), фіскальні чеки (а. с. 225).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Таким чином, із матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається, що позивач посилається на недостовірність інформації, поширеної представником відповідача в судовому засіданні 23 травня 2017 року під час розгляду цивільної справи за позовом його дочки ОСОБА_3, представником якої він був у даній справі, та просить відшкодувати заподіяну відповідачем моральну шкоду, яку він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо членів його сім'ї.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги
про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою предявленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом. Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.
Судом першої інстанції було прийнято до уваги дані вимоги закону та роз'яснення та зроблено правильний висновок, що оскільки відомості, які позивач просив визнати недостовірними, було викладено в поясненнях представника відповідача КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_2 по суті позовних вимог по справі № 754/13398/16-ц за позовом ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди, дана інформація стосувалася предмета позову та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, а отже повідомлення представником відповідача цих відомостей не є розповсюдженням недостовірних відомостей в розумінні ст. 277 ЦК України, не є правовою підставою для визнання відомостей недостовірними і такими, що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність, репутацію та визнання цих відомостей наклепом.
Апеляційний суд враховує, що позов ОСОБА_1, справа № 754/13398/16-ц про визнання дій неправомірними, стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди було задоволено частково, із КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальну шкоду в розмірі вартості стоматологічної установки АЯКС 12 з фотополімерною лампою та скайлером, що вбудовуються, в розмірі 41286,73 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн., а отже судом першої інстанції при розгляді справи надано оцінки доводам і поясненням представника відповідача та іншим доказам у справі.
Із цих же підстав апеляційний суд не може погодитися із доводами апеляційної скарги, що суд не надав оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, щодо недостовірності поширеної відповідачем інформації.
Також суд першої інстанції прийшов до висновку, із чим погоджується апеляційний суд, що позовні вимоги про припинення неправомірних дій щодо приниження честі, гідності, репутації, розповсюдження ганебної і брехливої інформації, сказаної іншим особам де коли, будь коли, будь кому, ґрунтуються на припущеннях, не визначені суб'єктивно, об'єктивно і є недоведеними.
Враховуючи, що судом не було встановлено фактів протиправної поведінки відповідача проти членів його сім'ї шляхом розповсюдження недостовірної інформації, суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив в задоволенні пов'язаних із цим позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо незадоволення судом жодного клопотання про витребування доказів, апеляційний суд враховує, що дійсно, в п. 6 прохальної частини позову ОСОБА_1 просить витребувати у відповідача журнали обліку лікарських засобів та медичних виробів відділення терапевтичної стоматології філії 3 за 2014 - 2016 роки (а. с. 21), а в заяві про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 додатково просив витребувати у відповідача ліцензії МОЗ серії АЕ № 571198 від 18 вересня 2014 року, згідно якої КНП КДЦ тільки і має право надавати медичну допомогу (а. с. 140).
Клопотання про витребування у відповідача журнали обліку лікарських засобів та медичних виробів відділення терапевтичної стоматології філії 3 за 2014 - 2016 роки подано позивачем до суду також 23 лютого 2018 року (а. с. 188).
Із матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 02 травня 2018 року дані клопотання розглядалися судом і в їх задоволенні було відмовлено із тих підстав, що предметом позову є визнання розповсюдженої інформації недостовірною, а не трудовий спір (а. с. 198).
Апеляційний суд вважає правильними такі дії суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Не можна погодитися із доводами апеляційної скарги, що суд нібито вказав у рішенні, що ОСОБА_1 не був учасником процесу по справі № 754/13398/16-ц, оскільки вони перекручують дійсні обставини, встановлені судом, та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги щодо зазначення невірної адреси позивача в резолютивній частині рішення не спростовують висновків суду першої інстанції і не є підставою для його скасування.
Апеляційний суд враховує також, що відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
З урахуванням наведених вимог закону позивачем також не обґрунтовано звернення до суду з вимогою про спростування недостовірної інформації відносно іншої особи, яка не є ані позивачем, ані третьою особою, ані особою, в інтересах якої ОСОБА_1 звернувся до суду.
За таких обставин апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цілому.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 06 грудня 2018 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.