Апеляційне провадження № 22-ц/824/418/2018
Справа № 755/3239/18
Іменем України
04 грудня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Богдан І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва в складі судді Чех Н.А., ухвалене в м. Київ 06 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», ОСОБА_2 про солідарне стягнення компенсації майнової шкоди,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про солідарне стягнення компенсації майнової шкоди, просив стягнути солідарно з ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію майнової шкоди в сумі 7216 грн.
Позов мотивував тим, що ОСОБА_2 19 липня 2015 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. 7-Садова, біля будинку №76, в м. Києві, не врахувала ширину проїзної частини відповідного напрямку руху, не дотрималась безпечного інтервалу, здійснила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, чим заподіяла транспортним засобам технічних пошкоджень та завдала майнової шкоди позивачу.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року встановлено, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та притягнуто її до відповідальності у вигляді штрафу.
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована згідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до полісу № А18514201 від 23 червня 2015 року обов'язкового страхування страховиком є ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування».
ОСОБА_1 надав заяву ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» про виплату страхового відшкодування, яка була зареєстрована за ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», разом з копіями документів, які підтверджують факт проведення експертизи з визначенням суми нанесеної матеріальної шкоди, відповідно до рахунку-фактури № -000000039 вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 7216 грн.
Виплата страхового відшкодування відповідачами не була здійснена.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 червня 2018 року в позові ОСОБА_1 про солідарне стягнення компенсації майнової шкоди відмовлено.
Позивач ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити постанову, якою задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що висновок суду про обрання спосіб захисту, який не визначений ні законом, ні договором є надуманим, позиція суду перешкодила в доступі до правосуддя.
Судом проігноровані приписи глави 32 ЦК, які детально та послідовно врегулювали виникнення одночасного (солідарного) зобов'язання відшкодувати завдану шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, залежно від обставин справи.
Суд ухилився від здійснення правосуддя, при цьому не обґрунтував, як саме використано ст. 5 ЦПК України для висновку про хибність способу судового захисту.
Посилався на практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, а й реальним.
Обставини справи, викладені в позовній заяві, спірні правовідносини характеризують виключно деліктний характер та між собою нерозривно пов'язані причинно-наслідковим зв'язком і особливим суб'єктним складом. Тобто суд, вирішуючи позовні вимоги, межі яких охоплювали вимоги до двох учасників правовідносин, відмовив в задоволенні позову до обох, ігноруючи приписи глави 9 ЦПК України до змісту судового рішення, в тому числі про можливість часткового задоволення позовних вимог.
18 липня 2018 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», яке посилався на п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначає, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, однак станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення в установленому законом порядку ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» не звертався.
Таким чином, позивачем в порушення положень ст. 35, 36 Закону України не було подано до страхової компанії заяву про страхове відшкодування більше ніж протягом 1 року з моменту настання ДТП. За таких обставин, право на отримання страхового відшкодування у потерпілого припиняється, якщо потерпілий протягом 1 року з моменту скоєння ДТП не пред'явить вимоги до страховика.
Вважав, що звернення до суду можливо у разі порушення прав особи, проте ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» не порушувало прав позивача, оскільки він не виконав усіх необхідних дій, передбачених законом для врегулювання заявленої події, у зв'язку з чим заявлені вимоги до ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» є необґрунтованими.
Зазначає, що рахунок-фактура СТО ФОП ОСОБА_3 №000000039 від 05 серпня 2015 року та акт здачі-прийняття робіт №000000048 від 21 серпня 2015 року не можуть бути підставою для здійснення розрахунку суми страхового відшкодування, оскільки останній не відповідає вимогам, які ставлять до особи, у якої наявне право на визначення розміру збитку.
Вважав, що вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення із страхової компанії витрат на правову допомогу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок таких витрат та документи, що підтверджують понесення витрат позивачем.
Оскільки ні законом, ні полісом, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено солідарне зобов'язання страховика та страхувальника за полісом ОСЦПВВНТЗ щодо відшкодування шкоди, позовні вимоги ОСОБА_1, про солідарне стягнення з ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_2 майнової шкоди є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вважав, що вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення із страхової компанії витрат на правову допомогу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок таких витрат та документи, що підтверджують понесення витрат позивачем.
На підставі вищевикладеного просив залишити рішення суду першої інстанції від 06 червня 2018 року без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником автомобіля НОМЕР_2, 1999 року випуску (а. с. 15).
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року встановлено, що ОСОБА_2 19 липня 2015 року, керуючи транспортним засобом Hоnda Accord д.н.з. НОМЕР_3, рухаючись по вул. 7-Садова, біля будинку №76, в м. Києві, не врахувала ширину проїзної частини відповідного напрямку руху, не дотрималась безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, чим заподіяла транспортним засобам технічного пошкодження та завдала матеріальної шкоди. Визнано винною ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу (а. с. 8).
В матеріалах справи на а. с. 9, 59 знаходиться бланк заяви ПАТ «СК «АХА Страхування» без підписів та дати про страхове відшкодування по справі № 1.102.15.02976, договір страхування (поліс) № АІ8514201 від 23 червня 2015 року, страхувальник ОСОБА_2, потерпілий - ОСОБА_1, розраховано розмір страхового відшкодування 1177,49 грн.; реквізити для виплати страхового відшкодування не заповнені.
04 січня 2016 року ПАТ «СК «АХА Страхування» здійснено ремонтну калькуляцію автомобіля НОМЕР_2 та визначено вартість ремонту з ПДВ 1755,50 грн. (а. с. 57 - 58).
На звороті а. с. 9 знаходиться лист ПАТ «СК «АХА Страхування» від 04 лютого 2016 року на ім'я ОСОБА_1, в якому страхова компанія зазначає, що для належного оформлення справи та для прийняття рішення про сплату страхового відшкодування необхідно надання додаткових документів - заяви щодо напрямку виплати.
21 серпня 2015 року ОСОБА_1 здійснено оплату за ремонт в розмірі 7216 грн. на підставі акту № -000000048 здачі-прийняття робіт та рахунку-фактури від 05 серпня 2015 року (а. с. 10 - 11).
Листом від 04 квітня 2018 року ПАТ «СК «АХА Страхування» повідомило ОСОБА_1, що оскільки станом на сьогодні до страхової компанії заява про страхове відшкодування не надходила, на підставі ст. ст. 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика відсутні підстави для здійснення страхового відшкодування за випадком пошкодження автомобіля НОМЕР_2 (а. с. 48, 60).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи в задоволенні позову про солідарне стягнення компенсації майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що сторона позивача обрала спосіб захисту, який не визначений на законом, ні договором, при тому, що за законом чітко визначений порядок відшкодування шкоди по аналогічних спорах, що в свою чергу позбавляє суд можливості визначити спосіб захисту позивача (ст. 5 ЦПК України). Враховуючи, що сторона позивача наполягала на солідарному стягненні коштів, та з урахуванням ч. 2 ст. 264 ЦПК України, де визначено, що при ухваленні рішення суд не може вийти за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Із такими висновками суду першої інстанції не можна в повній мірі погодитися, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Разом з тим, не є порушенням диспозитивності чи виходом за межі позову, а лише частковим задоволенням задоволення позову до одного із відповідачів, якщо вимоги хоча б до одного із них є обґрунтованими, оскільки предметом позову є відшкодування шкоди, а визначення його розміру та порядку стягнення знаходиться в компетенції суду.
Дані обставини були залишені поза увагою суду першої інстанції, який, відмовивши в задоволенні позову лише через пред'явлення позовних вимог до двох відповідачів в солідарному порядку, фактично усунувся від вирішення спору по суті.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та із порушенням норм процесуального права, відтак зазначене рішення не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо підставності позову ОСОБА_1, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене вина відповідача ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, встановлена постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року, є доведеною та ніким не заперечувалась.
За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50000 на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.
Із матеріалів справи вбачається і ніким не заперечується, що відповідно до страхового полісу АІ/8514201 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «СК «АХА Страхування».
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обовязок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц зробила правовий висновок, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Таким чином, саме на страховика завдавача шкоди покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування, а отже вимоги про стягнення компенсації майнової шкоди в розмірі 7216 грн., які не перевищують ліміту відповідальності страховика, можуть бути заявлені лише до нього.
Порядок і підстави виплати страхового відшкодування визначені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
При розрахунку суми страхового відшкодування позивач, посилаючись на рахунок-фактуру СТО ФОП ОСОБА_3 від 05 серпня 2015 року на суму 7216 грн. та акту здачі-приймання робіт від 21 серпня 2015 року, робить висновок про те, що розмір страхового відшкодування становить саме 7216 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Згідно ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Механізм оцінки колісних транспортних засобів встановлюється Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.
Відповідно до ст. ст. 4, 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» професійна оціночна діяльність -
діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна. Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
В матеріалах справи на а. с. 14 наявне свідоцтво платника єдиного податку ФОП ОСОБА_5, згідно якого види здійснюваної ним господарської діяльності - технічне обслуговування та ремонт автомобілів; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою прод. асортименту; роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями (крім алкогольних).
Виходячи із вищевикладеного, рахунок-фактуру ФОП ОСОБА_3 та акт здачі-прийняття робіт не можуть бути підставою для здійснення розрахунку суми страхового відшкодування, оскільки ФОП ОСОБА_3 не відповідає вимогам, які ставляться до особи, у якої наявне право на визначення розміру збитку.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Разом із тим, докази того, що ОСОБА_1 в передбаченому законом порядку звертався до ПАТ «СК «АХА Страхування» із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, в матеріалах справи відсутні, оскільки наявний бланк заяви про виплату страхового відшкодування не заповнений належним чином, не містить дати подання, підписів сторін, реквізитів для виплати страхового відшкодування, на ньому відсутнє погодження розміру страхового відшкодування потерпілою особою.
За таких обставин, право на отримання страхового відшкодування у позивача припинилося з підстав, передбачених ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Доводи апеляційної скарги, що позивачем було вчасно повідомлено страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду, не є самі по собі підставою для отримання страхового відшкодування, за відсутності належного подання заяви про виплату страхового відшкодування.
Спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що позивач надав ПАТ «СК «АХА Страхування» заяву про виплату страхового відшкодування, яка була ним зареєстрована.
Відтак позов ОСОБА_1 про стягнення компенсації майнової шкоди не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи і задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в позові з інших підстав.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 червня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову.
Відмовити ОСОБА_1 в позові до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», ОСОБА_2 про солідарне стягнення компенсації майнової шкоди.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 06 грудня 2018 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.