Апеляційне провадження № 22-ц/824/796/2018
Справа № 755/15648/16-ц
Іменем України
03 грудня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Богдан І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва в складі судді Чех Н.А., ухвалене в м. Київ 11 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Євтушок Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забавська НаталіяВолодимирівна про визнання зобов'язання припиненим, визнання припиненим договору застави транспортного засобу та договору відступлення права вимоги за договором застави транспортного засобу, вилучення обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, стягнення зайво сплачених коштів,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про стягнення боргу за договором позики, збільшивши позовні вимоги в березні 2017 року, просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за договором позики 212550 грн., інфляційні витрати 141204,05 грн., 3 % річних, що складають 15396,25 грн., відсотки за користування коштами, що за весь період користування позиковими коштами складають 104596,67 грн., неустойку в розмірі 309720 грн. та судові витрати.
Позов мотивував тим, що 06 травня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір позики. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, відповідач отримала від ОСОБА_3 суму грошових коштів у розмірі 8160 доларів США, що станом на 13 жовтня 2016 року складало 210528 грн., кінцевий строк повернення позики до 06 грудня 2014 року.
Для забезпечення договору позики 06 травня 2014 року між ОСОБА_3 та відповідачем був укладений договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Євтушок І.О. За цим договором відповідачем було передано в заставу автомобіль марки HYUNDAI SANTA FE д.н.з. НОМЕР_2
28 жовтня 2015 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договори відступлення права вимоги (цесії) за договором позики та застави, в порядку та на умовах яких первісний кредитор ОСОБА_3, відступив йому, як новому кредиторові, а він, як новий кредитор, набув право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань, передбачених договорами позики та застави від 06 травня 2014 року. Про укладення вищевказаних договорів відповідач була належним чином повідомлена відповідною заявою від 30 жовтня 2015 року № 02-24/114, засвідченою приватним нотаріусом Забавською Н.В.
Починаючи з 06 червня 2014 року відповідач порушила графік повернення грошових коштів, а саме оплата проводилася не у відповідності до суми, яка вказана у графіку, крім того не дотримано кінцевий строк повернення суми коштів до 06 грудня 2014 року. По закінченню зазначеного в договорі строку відповідач борг не повернула, повернута лише частина заборгованості, а саме 5400 доларів США, не повернута сума боргу складає 2760 доларів США, відповідачем не сплачувались і проценти за користування позикою.
16 грудня 2016 року до суду надійшов зустрічний позов від ОСОБА_1, позивач за зустрічним позовом просила визнати припиненими зобов'язання між нею та ОСОБА_3 за договором позики від 06 травня 2014 року, визнати припиненим договір застави транспортного засобу та вилучити з державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження щодо її автомобіля, стягнути з ОСОБА_2 на її користь зайво сплачені кошти за укладеним договором в розмірі 480 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 12624 грн., стягнути понесені судові витрати.
Зустрічний позов мотивувала тим, що 06 травня 2014 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_3 передав їй грошові кошти у сумі 80712 грн., що на день укладення договору еквівалентно 7080 доларів США. Вона зобов'язалася повернути таку ж суму в строк і за графіком, відповідно до п. 3 цього договору, до 06 серпня 2014 року. 06 травня 2014 року з метою забезпечення виконання договору позики, вона передала у заставу автомобіль, про що між нею та ОСОБА_3 був укладений договір застави транспортного засобу. Також 06 травня 2014 року на підтвердження виконання п.1.1. укладеного договору вона надала ОСОБА_3 розписку, в якій зазначено вищевказану суму грошових коштів.
Всього нею, починаючи з 06 травня 2014 року по 06 жовтня 2015 року ОСОБА_3 були сплачені грошові кошти в сумі 6480 доларів США, про факт сплати та відсутність претензій стосовно продовження дії договору ОСОБА_3 писав відповідні розписки про отримання грошових коштів в день їх сплати.
30 жовтня 2015 року ОСОБА_3 заявою повідомив її про відступлення його прав кредитора за вищевказаним договором, новому кредитору ОСОБА_6
06 листопада 2015 року вона передала грошові кошти як погашення позики в сумі 360 доларів США вже новому кредитору, про що відповідачем складено відповідну розписку.
Знаючи про те, що нею сплачена майже вся сума коштів за укладеним договором позики, відповідач за зустрічним позовом, через своїх знайомих почав вимагати від неї сплатити йому грошові кошти в сумі більше ніж 8000 доларів США, впродовж двох місяців нею було сплачено відповідачу по 360 доларів США, а всього новому кредитору сплачено 1080 доларів США. Відтак вона сплатила всього 7560 доларів США.
25 липня 2016 року на її адресу була отримана письмова вимога відповідача, яку їй передав приватний нотаріус Войтовський В.С. та в якій зазначено, що вона неналежно виконала свої зобов'язання і повинна сплатити відповідачу суму боргу в розмірі 68448 грн., неустойку в розмірі 694200 грн., відсотки за користування позикою 19959,51 грн., 3% річних 4388 грн., інфляційні в сумі 47928,56 грн., а всього 834924,07 грн. У відповідь вона повідомила, що виконала свої зобов'язання належним чином і будь-яких зобов'язань у неї перед ОСОБА_6 не має.
Отримавши позовну заяву, вона виявила підміну договору позики, доданий до позовної заяви договір позики не є тим договором, який вона уклала 06 травня 2014 року з третьою особою ОСОБА_3, підпис на цьому договорі вона не ставила.
Враховуючи, що за укладеним вищезазначеним договором, між ОСОБА_3 та відповідачем до ОСОБА_6 перейшло право вимагати від неї 600 доларів США, які нею повністю сплачені, вона повністю виконала взяті на себе зобов'язання за укладеним договором і зобов'язання є припиненим.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року позов ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти: заборгованість за договором позики 212550 грн.; 3% річних 15396,25 грн.; неустойку в розмірі 309720 грн. та судовий збір 5377 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити повністю, а у задоволені позову ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1, посилалася на те, що будь-яких інших договорів позики вона та ОСОБА_3 між собою не укладали і не виконували, більше грошових коштів в якості позики, ніж 80712 грн., що еквівалентно 7080 доларів США, вона у ОСОБА_3 не позичала і не отримувала. Посилання ОСОБА_2 на існування іншого договору позики, за яким вона отримала від ОСОБА_3 іншу суму позики в розмірі 93024 грн., що еквівалентно 8160 доларів США, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, так як на підтвердження укладення цього договору та отримання коштів не надано розписки.
Суд проігнорував пояснення її та ОСОБА_3, які вказали, що між ними укладався лише один договір позики від 06 травня 2014 року на суму 80712 грн. і про факт укладення саме цього договору на таку суму нею була надана копія розписки про отримання коштів та оригінали розписок, написані власноручно ОСОБА_3, про повернення йому коштів саме за вищевказаним договором.
Суд при ухваленні оскаржуваного рішення дав невірну оцінку дослідженим доказам, а саме двом договорам позики від однієї дати, необґрунтовано надав перевагу одним доказам та відхилив докази, надані нею та її представником, всі порушення в сукупності призвели до ухвалення такого рішення, яке підлягає безумовному скасуванню.
13 серпня 2018 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача за первісним позовом ОСОБА_2, де зазначено, що апеляційна скарга відповідача містить недостовірну інформацію і має за мету ввести суд в оману стосовно дійсних обставин справи.
Зазначав, що викладені в апеляційній скарзі обставини справи є перекрученими та такими, що суперечать матеріалами справи та дійсним фактам, що мали місце до подання позову. Результатами судової експертизи були спростовані твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про те, що вони не підписували вказаний договір позики.
Наведені ним вимоги ст. 11-14, 509-510, 525, 526, 1056, 1049, 1050, 513, 514, 517 ЦК України підтверджують законність вимог ОСОБА_2 до відповідача про повернення боргу в розмірі 8160 доларів США за договором позики від 06 травня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та відповідачем, право вимоги за яким перейшло до нього на підставі договору від 28 жовтня 2015 року про відступлення права вимоги (цесії).
По даній справі є встановленим той факт, що відповідач умови договору позики щодо сплати грошових коштів у визначені в договорі строки порушила і відповідно до умов договору та вимог законодавства настають правові наслідки і можливість стягнення з боржника штрафних санкцій, тому посилання відповідача на те, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, є безпідставні.
Зазначав, що твердження ОСОБА_3 про те, що він за договором відступлення права вимоги передав йому борг у сумі 600 доларів США, про що повідомив його, не відповідає дійсності та спростовано матеріалами справи.
Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Із матеріалів справи вбачається, що 06 травня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підписали договір позики, за умовами якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 93024 грн., що еквівалентно 8160 доларів США (1 долар США - 11,40 грн.), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів в строк і за графіком відповідно до п. 3 цього договору. Кінцевий строк погашення позики - 06 листопада 2014 року (а. с. 13 - 15 т. 1).
Згідно п. 2 договору позики, передача зазначеної в п. 1 цього договору суми позики здійснюється під час підписання цього договору. З цього моменту договір позики вважається укладеним. На підтвердження укладення цього договору та його умов і отримання коштів позичальник видає позикодавцеві розписку.
В п. 3 договору позики наведено графік повернення позичальником грошових коштів, а саме по 4004 грн. до 06 червня 2014 року включно, до 06 липня 2014 року включно, до 06 серпня 2014 року включно, до 06 вересня 2014 року включно, до 06 жовтня 2014 року включно, а також 72504 грн. до 06 листопада 2014 року включно. Крім суми позики, позичальник компенсує (відшкодовує) позикодавцю знецінення суми позики внаслідок інфляції та девальвації гривні. Сума такої компенсації (відшкодування) застосовується кожного чергового платежу згідно з графіком повернення позичальником грошових коштів.
Згідно п. 4 договору позики, у разі несвоєчасного повернення позичальником позики він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. За несвоєчасне повернення позики (її чергової частини за графіком) позичальник сплачує позикодавцю неустойку у розмірі 890 грн. за кожний календарний день існування простроченої заборгованості.
Згідно п. 7 договору позики забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за цим договором є передача позичальником в заставу рухомого майна: автомобіль НОМЕР_1, який належить позичальнику на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого 05 червня 2013 року. Припинення зобов'язань позичальника за цим договором позики (виконанням або з інших підстав, передбачених законодавством) тягне за собою припинення договору застави, а також всіх похідних від нього зобов'язань. Позичальник не заперечує проти відступлення позикодавцем права вимоги за даним договором будь-якій третій особі на його розсуд, в порядку, передбаченому ст. ст. 512 - 519 ЦК України.
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 15054/17-32/15055/17-33, проведеної КНДІСЕ 12 грудня 2017 року на підставі ухвали суду, рукописний запис «ОСОБА_1» на третьому аркуші в розділі 8 «Адреси та підписи сторін» у графі «Позичальник» договору позики від 06 травня 2014 року на суму 93024 грн. (еквівалент 8160 доларів США) виконаний ОСОБА_1 Підпис від імені ОСОБА_1 на третьому аркуші в розділі 8 «Адреси та підписи сторін» у графі «Позичальник» договору позики від 06 травня 2014 року на суму 93024 грн. (еквівалент 8160 доларів США) виконаний ОСОБА_1 Рукописний запис «ОСОБА_3» на третьому аркуші в розділі 8 «Адреси та підписи сторін» у графі «Позикодавець» договору позики від 06 травня 2014 року на суму 93024 грн. (еквівалент 8160 доларів США) виконаний ОСОБА_3 Підпис від імені ОСОБА_3 на третьому аркуші в розділі 8 «Адреси та підписи сторін» у графі «Позикодавець» договору позики від 06 травня 2014 року на суму 93024 грн. (еквівалент 8160 доларів США) виконаний ОСОБА_3 (а. с. 25 т. 2).
06 травня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір застави автомобіля, за умовами якого забезпечується заставою виконання заставодавцем зобов'язань за договором позики грошей від 06 травня 2014 року, що укладений між заставодавцем та заставодержателем, за умовами якого заставодавець, зокрема, зобов'язаний повернути у строки, визначені договором позики, заставодержателю грошові кошти в розмірі 80712 грн., що еквівалентно 7080 доларів США (1 долар США = 11,40 грн.), неустойку у розмірі та у випадках, передбачених договором позики і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги. Предметом застави за цим договором є HYUNDAI Santa Fe д.н.з. НОМЕР_2, який належить позичальнику на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого 05 червня 2013 року. Договір посвідчено 06 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євтушок І.О. за р. № 312 (а. с. 16 - 17 т. 1).
28 жовтня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір про відступлення права вимоги (цесії) за договором позики від 06 травня 2014 року, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору позики, укладеного 06 травня 2014 року між первісним кредитором та ОСОБА_1
Згідно ч. 2 договору, за цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків: а) повернення позиченої суми грошових коштів, зазначеної в п. 1.1 договору, а саме 198288 грн., що еквівалентно 8160 доларів США (1 долар США = 24,3 грн.), б) в разі несвоєчасного повернення зазначених в п.п. «а» коштів, сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України; в) сплати неустойки у розмірі 890 грн. за кожний календарний день існування простроченої заборгованості за несвоєчасне повернення позики (її чергової частини); г) відшкодування збитків, завданих позикодавцю порушенням зобов'язання за договором позики, та витрат, понесених позикодавцем, в зв'язку з пред'явленням вимоги за договором позики та зверненням стягнення за ним (а. с. 20 т. 1).
28 жовтня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір про відступлення права вимоги (цесії) за договором застави автомобіля, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору застави автомобіля, укладеного 06 травня 2014 року між первісним кредитором і ОСОБА_1
За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків: а) повернення позиченої суми грошових коштів, зазначеної в п. 1.1 договору, а саме 172044 грн., що еквівалентно 7080 доларів США (1 долар США = 24,3 грн.), в тому числі шляхом звернення стягнення на предмети застави - автомобіль НОМЕР_1, б) в разі несвоєчасного повернення зазначених в п.п. «а» коштів, сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України; в) сплати неустойки у розмірі 1 % від позиченої суми за кожний календарний день існування простроченої заборгованості, збитків, завданих простроченням виконання, витрати, пов'язані з утриманням та зверненням стягнення на предмет іпотеки (а. с. 21 т. 1).
Листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Забавської Н.В. від 30 жовтня 2015 року передано ОСОБА_1 заяву ОСОБА_3 щодо передачу ОСОБА_2 права вимог кредитора за договором позики, укладеним ним як первісним кредитором та ОСОБА_1 06 травня 2014 року; договором застави автомобіля, укладеним ним як первісним кредитором та ОСОБА_1, посвідченим 06 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євтушок І.О. за р. № 312 (а. с. 23 т. 1).
Листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. від 25 липня 2016 року передано ОСОБА_1 письмову вимогу ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 неналежно виконала зобов'язання за договором позики, починаючи з 06 червня 2014 року порушила графік повернення грошових коштів (сплачувала не у відповідності до суми, яка вказана у графіку), крім того, не дотримала кінцевий строк повернення суми коштів до 06 листопада 2014 року. Такі дії є порушенням умов договору. В зв'язку із вищевикладеним та керуючись ст. ст. 625, 1048, 1049 ЦК України, вимагає повернути 2760 доларів США, що еквівалентно 68448 грн. (1 долар США = 24,8 грн.), плату (неустойка) відповідно до п. 4.2 договору, що в період з 06 червня 2014 року по 25 липня 2016 року складає 694100 грн., проценти за користування позикою в розмірі облікової ставки НБУ в розмірі 19959,51 грн., 4388 грн. 3 % річних від простроченої суми; 47928,56 грн. інфляції за весь час прострочення, в загальній сумі 834924,07 грн. (а. с. 24 - 25 т. 1).
Вказану письмову вимогу ОСОБА_1 отримала 28 липня 2016 року (а. с. 26 т. 1).
На ім'я ОСОБА_2 ОСОБА_1 направила лист від 15 серпня 2016 року, в якому повідомила, що заборгованість за договором позики від 06 травня 2014 року відсутня (а. с. 91 т. 1).
Відповідачем ОСОБА_1 надано інший екземпляр договору позики від 06 травня 2014 року (а. с. 65 т. 1), за умовами якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 80712 грн., що еквівалентно 7080 доларів США (1 долар США = 11,4 грн.), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів в строк і за графіком відповідно до п. 3 цього договору. Кінцевий строк погашення позики - 06 серпня 2014 року.
Згідно п. 2 договору позики, передача зазначеної в п. 1 цього договору суми позики здійснюється під час підписання цього договору. З цього моменту договір позики вважається укладеним. На підтвердження укладення цього договору та його умов і отримання коштів позичальник видає позикодавцеві розписку.
Згідно п. 3 договору позики, позичальник зобов'язаний повернути позику згідно з таким графіком повернення позичальником грошових коштів: по 4104 грн., що еквівалентно 360 доларів США - до 06 травня та 06 липня 2014 року включно, 72504 грн., що еквівалентно 6360 доларів США - до 06 серпня 2014 року включно. Позика може бути повернена позичальником достроково, але не раніше 06 червня 2014 року. За умови дострокового повернення позики 06 червня 2014 року включно, сума боргу становить 68400 грн., що еквівалентно 6000 доларів США (1 долар США - 11,4 грн.). Крім суми позики, позичальник компенсує (відшкодовує) продавцю знецінення суми позики внаслідок інфляції та девальвації гривні. Сума такої компенсації застосовується до кожного чергового платежу згідно з графіком повернення позичальником грошових коштів, та розраховується за наведеною формулою.
Згідно п. 4 договору позики, у разі несвоєчасного повернення позичальником позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. За несвоєчасне повернення позики (її чергової частини за графіком) позичальник сплачує позикодавцю неустойку у розмірі 307 доларів США за кожний календарний день простроченої заборгованості.
Такий же екземпляр договору позики надано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євтушок І.О. на запит суду як документ, на підставі якого було посвідчено договір застави автомобіля (а. с. 118 т. 1).
На а. с. 68 т. 1 міститься розписка, складена ОСОБА_1 06 травня 2014 року про те, що отримала позику від ОСОБА_3 в сумі 80712 грн., що еквівалентно 7080 доларів США (1 долар США = 11,4 грн.), і зобов'язалася повернути цю суму ОСОБА_3 в строк до 06 серпня 2014 року включно.
ОСОБА_3 складені щомісячні розписки про отримання від ОСОБА_1 по 360 доларів США в погашення боргу з 06 червня 2014 року по 06 жовтня 2015 року, всього 19 розписок на загальну суму 6480 доларів США (а. с. 69 - 84, 86 - 88 т. 1).
06 листопада 2015 року ОСОБА_2 склав розписку, що отримав від ОСОБА_1 360 доларів США в рахунок сплати за договором позики від 06 травня 2014 року (а. с. 85 т. 1).
На а. с. 95 - 96 т. 1 міститься протокол допиту свідка ОСОБА_3 в ході розгляду матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12016100020002229 від 02 березня 2016 року, згідно якого ОСОБА_3 повідомив, що позичив ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 7080 доларів США, які вона щомісячно зобов'язувалась повертати по 360 доларів США до сплати повної суми, і сплачувала по 360 доларів США щомісячно до того моменту, поки не сплатила 6480 доларів США, та була винна ще 600 доларів США. Кожного разу, коли він отримував грошові кошти від ОСОБА_1, то писав розписку про їх отримання. Тоді з власної ініціативи він передав своє право вимагати з ОСОБА_1 решту грошових коштів у сумі 600 доларів США своєму знайомому ОСОБА_2, про що уклали договір цесії. Даний договір було укладено у присутності нотаріуса, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, під час укладання якого між ними оговорено усі його умови, а також те, що загальна сума позики складала 7080 доларів США, з яких 6480 ОСОБА_1 уже сплатила, тому ОСОБА_2 передавалось право вимагати з ОСОБА_1 лише 600 доларів США. Про подальших хід повернення грошових коштів йому не відомо. Будь-яких претензій до ОСОБА_1 у нього немає, гроші вона сплачувала вчасно і без запізнень.
При одночасному допиті осіб від 30 липня 2016 року ОСОБА_3 показав, що інші договори з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ним не укладалися та домовленостей ніяких не було (а. с. 98 т. 1 зворот).
Також в матеріалах справи на а. с. 186 т. 1 знаходиться нотаріально посвідчена заява ОСОБА_3 про те, що дійсно між ним та ОСОБА_1 06 травня 2014 року був укладений договір позики, за яким він передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 80712 грн., що еквівалентно 7080 доларів США, ОСОБА_1 зобов'язалася повернути йому таку ж суму грошових коштів в строк і за графіком відповідно до п. 3 цього договору. Кінцевий строк погашення позики сторони визначили 06 серпня 2014 року. Але, відповідно до п. 6.3 укладеного договору, строк дії договору продовжувався за згодою сторін. Всього позивачем за укладеним договором позики від 06 травня 2014 року, починаючи з 06 травня 2014 року по 06 жовтня 2015 року було складено йому грошові кошти в доларах США в сумі 6480 доларів США. Про факт сплати грошових коштів він писав відповідні розписки про отримання грошових коштів в день їх сплати ОСОБА_1 28 жовтня 2015 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) за договором позики, в порядку та на умовах якого він як первісний кредитор відступив ОСОБА_2 як новому кредитору право вимагати від ОСОБА_1 сплати залишку коштів за договором від 06 травня 2014 року в сумі 600 доларів США, про що відповідно повідомив нового кредитора. Будь-яких претензій до ОСОБА_1 з приводу виконання нею зобов'язань за укладеним між ними договором позики від 06 травня 2014 року, а також стосовно строків сплати коштів, сум, які нею сплачувалися та виконання інших умов укладеного договору, не має.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забавською Н.В. надано письмові пояснення до суду, в яких вона пояснила, що 28 жовтня 2015 року нею було посвідчено договір відступлення прав вимоги (цесії) за договором застави автомобіля, зауважень від ОСОБА_3 стосовно зменшення суми боргу не було. Про видачу ОСОБА_1 розписок за цим договором ОСОБА_3 не повідомляв. 28 жовтня 2015 року в її присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підписали договір відступлення прав вимоги за договором позики, укладеного 06 травня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на суму, еквівалентну 8160 доларів США. Зауважень від ОСОБА_3 стосовно суми боргу не було. Про видачу ОСОБА_1 розписок за цим договором ОСОБА_3 не повідомляв. При укладенні договору відступлення прав вимоги за договором застави автомобіля були присутні дружина ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_3, які давали письмову згоду на укладення даного договору. Під час підписання договору відступлення прав вимоги за договором позики ОСОБА_1 та договором застави автомобіля присутня не була. Про відступлення прав вимоги ОСОБА_1 була ознайомлена 30 жовтня 2015 року шляхом передачі їй заяви (р. № 2810) відповідного змісту особисто за адресою розташування робочого місця нотаріуса, жодних зауважень стосовно суми боргу та наявності у неї розписок від ОСОБА_3, ОСОБА_1 не надано (а. с. 202 т. 1).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання зобов'язання припиненим, вилучення обтяження з державного реєстру обтяжень рухомого майна, стягнення зайво сплачених коштів, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 взяла в борг грошові кошти, однак умови договору позики щодо сплати грошових коштів у визначені в договорі строки порушила, належних та допустимих доказів повернення сум боргу нею надано не було, і відповідно до умов договору та вимог законодавства настають правові наслідки і можливість стягнення з боржника штрафних санкцій.
Із такими висновками суду першої інстанції не можна в повній мірі погодитися, виходячи із наступного.
Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним, строковим або безстроковим.
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, згідно з якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Дані вимоги закону судом першої інстанції дотримані не були.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із доведеності укладення договору позики від 06 травня 2014 року на таких умовах, згідно яких ОСОБА_1 передано у власність 93024 грн., що еквівалентно 8160 доларів США, із кінцевим строком погашення позики 06 листопада 2014 року, тобто за умовами договору позики на а. с. 13 том 1.
Разом із тим, судом першої інстанції не взято до уваги п. 2 наданого позивачем договору позики на суму 8160 доларів США, відповідно до якого передача зазначеної в п. 1 цього договору суми позики здійснюється під час підписання цього договору. З цього моменту договір позики вважається укладеним. На підтвердження укладення цього договору та його умов і отримання коштів позичальник видає позикодавцеві розписку.
Таким чином, розписка, передбачена умовами договору позики, є доказом підтвердження отримання коштів позичальником, однак позивачем до суду її надано не було, а отже висновки суду щодо доведеності отримання відповідачем в борг грошових коштів в розмірі 8160 доларів США є передчасними та помилковими.
Не можна погодитися із доводами ОСОБА_2, викладеними у відзиві, про те, що відсутність розписки про одержання грошей свідчить лише про зневажливе ставлення ОСОБА_1 до прийнятих на себе зобов'язань за договором позики, який вона не збиралась виконувати взагалі, враховуючи, що така розписка є доказом отримання коштів, що безпосередньо передбачено умовами договору позики.
Також суд першої інстанції посилався на те, що при відступленні права вимоги від 28 жовтня 2015 року ОСОБА_3 підтверджував дану суму боргу, ніяких заперечень щодо суми боргу чи повідомлень про наявність розписок не було, врахував розписку ОСОБА_2 про отримання ним як новим кредитором 360 доларів США і дійшов висновку, що сума боргу становить 7800 доларів США (8160 доларів США - 360 доларів США), не звернувши уваги, що сам ОСОБА_2 в позові визнавав залишок заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 2760 доларів США, а отже встановлені судом обставини вочевидь не відповідають дійсним обставинам справи.
Крім того, суд посилався на договір від 28 жовтня 2015 року про відступлення права вимоги за договором позики, яким ОСОБА_3 підтверджував суму боргу, що була в договорі позики від 06 травня 2014 року, однак судом не враховано наступне.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, не може бути передано більше прав, аніж мав попередній кредитор до боржника.
Відтак саме по собі укладення договору про відступлення права вимоги не підтверджує наявність заборгованості в тому чи іншому розмірі без відповідних доказів.
Також, як вбачається із договору від 28 жовтня 2015 року про відступлення права вимоги за договором позики, за цим договором передається вимога щодо повернення позиченої суми грошових коштів в розмірі 198288 грн. із зазначенням доларового еквіваленту (а. с. 20 т. 1), а в договорі позики вона складає лише 93024 грн. із зазначенням доларового еквіваленту (а. с. 13 т. 1), однак така невідповідність також залишалася поза увагою суду першої інстанції.
За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, відтак воно не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1, апеляційний суд враховує, що розписка про отримання суми позики ОСОБА_1 в розмірі, еквівалентному 8160 доларів США, не складалася, що сторонами не заперечується, а отже грошові кошти за даним договором позики фактично не передавалися і договір позики не зазначену суму в силу вимог ст. 1046 ЦК України не можна вважати укладеним.
Апеляційний суд приймає до уваги, що сама по собі належність підписів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в договорі позики на суму 8160 доларів США, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи від 12 грудня 2017 року (а. с. 25 т. 2) не підтверджує його укладення та передачу грошових коштів на його виконання без відповідної розписки позичальника.
На вимогу суду першої інстанції приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ЄвтушокІ.О. було надано копію договору застави автомобіля, посвідченого нею 06 травня 2014 року за реєстровим № 312, та копії документів, на підставі яких було посвідчено вищевказаний договір автомобіля (а. с. 110 - 123 т. 1).
Таким документом, зокрема, є договір позики від 06 травня 2014 року, наданий позивачем за первісним позовом, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, однак на іншу суму, еквівалентну 7080 доларів США, який було надано також ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог за зустрічним позовом, крім того, про отримання позики нею було складено розписку від 06 травня 2014 року, що відповідно до п. 2 договору позики є підтвердженням отримання грошових коштів (а. с. 68 т. 1).
Доказів укладення нотаріально посвідченого договору застави з таким же реєстровим номером, яким би забезпечувалося виконання зобов'язання щодо повернення суми позики в сумі, еквівалентній 8160 доларів США, позивачем надано не було, а отже заставою автомобіля забезпечене лише виконання зобов'язань ОСОБА_1 про повернення суми позики, еквівалентної 7080 доларів США за іншим договором позики від 06 травня 2014 року.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність виникнення зобов'язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 06 травня 2014 року лише в частині договору позики в сумі, еквівалентній 7080 доларів США, та додаткового до нього договору застави автомобіля.
Разом із тим, право вимоги за договором позики від 06 травня 2014 року на суму, еквівалентну 7080 доларів США, ОСОБА_2 за договорами про відступлення права вимоги від 28 жовтня 2015 року не передавалось. Як вбачається із матеріалів справи (а. с. 20 том 1), за договором про відступлення права вимоги (цесії) новий кредитор набув право вимагати від боржника повернення суми грошових коштів відповідно до п.1.1.в розмірі, еквівалентному 8160 доларів США.
За таких обставин право вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 не виникло взагалі, а отже позов про стягнення заборгованості за договором позики в цілому не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи та задоволенню не підлягає.
Оцінюючи підстави зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання зобов'язання припиненим, апеляційний суд враховує, що право вимоги за договором позики в сумі, еквівалентній 7080 доларів США, належить ОСОБА_3, який є не відповідачем, а третьою особою в даній справі, а отже позовні вимоги до нього заявлені бути не можуть.
Крім того, відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Разом із тим, ОСОБА_1 не надано доказів належного проведення виконання зобов'язання.
На підтвердження виконання зобов'язання ОСОБА_1 надала розписки на загальну суму 6840 доларів США, докази погашення заборгованості в іншій частині в матеріалах справи відсутні, як і доказів сплати штрафних санкцій, передбачених умовами договору, за погашення заборгованості після кінцевого строку 06 серпня 2014 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 зайво сплачених коштів за договором позики від 06 травня 2014 року в розмірі 480 доларів США також задоволенню не підлягають, враховуючи, що в матеріалах справи наявна розписка про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 лише 360 доларів США.
Оскільки під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що право вимоги за укладеним договором позики на суму, еквівалентну 7080 доларів США, ОСОБА_2 не передавалось, а інших договорів позики ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не укладали, зазначена сума набута ОСОБА_2 безпідставно.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Разом із тим, оскільки вимоги ОСОБА_1 про повернення даної грошової суми заявлені з інших правових підстав, а вимог про повернення безпідставно набутого майна нею не заявлено, такі вимоги, як і зустрічний позов в цілому, задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в позові ОСОБА_2 та позові ОСОБА_1
В зв'язку із відмовою в задоволенні обох позовів судові витрати покладаються на сторін, які їх понесли.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову.
Відмовити ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Відмовити ОСОБА_1 в зустрічному позові до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Євтушок ІринаОлександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забавська Наталія Володимирівна про визнання зобов'язання припиненим, визнання припиненим договору застави транспортного засобу та договору відступлення права вимоги за договором застави транспортного засобу, вилучення обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, стягнення зайво сплачених коштів.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 06 грудня 2018 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.