іменем України
05 грудня 2018 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 729/559/18
Головуючий у першій інстанції - Кузюра В. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/336/18
Чернігівський апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Бобрової І.О.,
суддів - Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
за участю секретаря Шкарупи Ю.В.,
сторони:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
місце ухвалення судом першої інстанції рішення - місто Бобровиця Чернігівської області,
дата складення судом першої інстанції повного тексту рішення - 21.09.2018,
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, в якому просив визнати поважною причину пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини та визначити йому додатковий строк в три місяці для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальних органів на майно, що залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його баба - ОСОБА_4, яка на день смерті проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 після смерті якої відкрилась спадщина. За своє життя 14.02.1992 ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла все своє майно позивачу. У визначений законом строк він не зміг подати заяву нотаріусу про прийняття спадщини, оскільки приймав участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що, на його думку, є поважною причиною, через яку строк, визначений ст.1270 ЦК України, був пропущений. Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла ОСОБА_3, яка не надала нотаріусу письмової згоди на прийнята ним спадщини.
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2018 року позов задоволено, визначено ОСОБА_2 додатковий строк в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Відповідач зазначає, що позивач із заявою про прийняття спадщини не звертався, нотаріус не відмовляв йому у вчиненні нотаріальних дій, а тому у позивача відсутнє право на звернення до суду через відсутність доказів порушення будь-яких його прав. Вважає, що причини пропуску строку, які суд визнав поважними, спростовуються матеріалами справи та поясненнями самого позивача. Так, позивач визнавав, що під час перебування в АТО він мав виходи в м.Краматорськ тривалістю приблизно по 6 годин, тобто це не були короткострокові виходи. Крім того, позивач міг подати заяву про прийняття спадщини засобами поштового зв'язку. Скаржник вважає, що під час виходів в місто Краматорськ, яке було звільнене від терористів 05.06.2014, обстріляне останній раз в лютому 2015 року, позивач міг отримати всі необхідні документи для подання заяви про прийняття спадщини, направивши відповідного листа, чи звернувшись до відповідних органів, проте безпричинно цим не скористався. На думку відповідача, суд безпідставно визнав неналежним доказом відповідь із Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України, згідно з якою позивач не перебував в списках особового складу АТЦ при СБУ України. Натомість, відповідач вважає недопустимими доказами витяги з наказу №247 від 04.09.2015 та №208 від 07.10.2016, оскільки ці витяги посвідчені з порушенням вимог закону. На думку ОСОБА_3 не відповідає дійсності висновок суду про те, що на день своєї смерті ОСОБА_4 постійно проживала та була зареєстрована в с.Рудьківка Бобровицького району, оскільки у свідоцтві про смерть останньої в графі «місце смерті» зазначено м.Узин, Білоцерківський район Київська область.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду від 14.09.2018 відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у строк, встановлений для прийняття спадщини, був мобілізований для проходження служби в умовах особливого періоду та перебував в зоні проведення Антитерористичної операції, де був обмежений в праві вільно пересуватися та вчиняти дії для прийняття спадщини при відсутності необхідних для цього документів, що свідчить про пропуск шестимісячного строку з поважних причин.
Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано послався на відповідні норми матеріального права.
Судова колегія вважає такі висновки суду обґрунтованими та погоджується із рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, а наведені в апеляційній скарзі аргументи колегія суддів не вважає підставними, враховуючи наступне.
Частиною першою статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч.1 ст.1270 ЦК України).
За змістом частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1
Відповідно до довідки Рудківського старостинського округу №13-11/180 від 17.04.2018 ОСОБА_4 до дня своєї смерті проживала та була зареєстрована одна за адресою АДРЕСА_1
Доводи скаржника щодо іншого місця проживання ОСОБА_4 на момент смерті вказаних вище обставин не спростовують, оскільки в свідоцтві про смерть зазначено місце смерті, а не місце реєстрації та проживання померлої. Місце смерті ОСОБА_4 на суть спору не впливає і не є обставиною, яка повинна встановлюватися під час розгляду спору про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
Згідно із заповітом від 14.02.1992, що посвідчений секретарем виконкому Рудьківської сільської ради народних депутатів Бобровицкього району Чернігівської області, все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, все те, що буде належати їй по акту розділу майна від 07.05.1976 1\2 частини жилого будинку по АДРЕСА_1 від колишнього подружжя ОСОБА_5 на день смерті і на що за законом матиме право, ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_2 (а.с.7). З напису старости Рудківського старостинського округу від 14.02.2018 даний заповіт на день смерті заповідача не змінений і не відмінений.
01.07.2016 за заявою ОСОБА_3, дочки спадкодавця, про прийняття спадщини за заповітом від 01.04.1985 в Бобровицькій державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа, в матеріалах якої знаходилась фотокопія заповіту від 14.02.1992, про що зазначено у листі завідувача нотаріальною конторою від 21.06.2018 №1909/01-16 (а.с.35).
Звертаючись з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач непереборною обставиною, яка перешкоджала йому своєчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини, зазначив проходження ним служби в умовах особливого періоду та участь в проведенні Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, неможливість отримати документи, необхідні для подання такої заяви.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування» роз'яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд повинен дослідити поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходив суд першої інстанції, задовольняючи заявлені позовні вимоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частина 6 ст. 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності та взаємного зв'язку, суд першої інстанції вірно установив, що у ОСОБА_2 існували обставини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, що заважали йому вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Спадкодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Строк, визначений ст. 1270 ЦК України, для подання заяву про прийняття спадщини закінчився 14.07.2016.
Витягом із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 04.09.2015 №247 підтверджено, що ОСОБА_2 прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей 02.09.2015 (а.с.10).
Згідно з витягом із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 07.10.2016 №280 ОСОБА_2 вибув із складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей до пункту постійної дислокації 07.10.2016 (а.с.11).
Дані копії наказів завірені підписом посадової особи та посвідчені печаткою структурного підрозділу СБУ. Відсутність слів «Згідно з оригіналом» достовірності цих наказів не спростовує, як і лист СБУ №33/6896 від 20.08.2018, на який посилається скаржник. Зазначені вище накази від 04.09.2015 №247 та від 07.10.2016 №280 узгоджуються з листом Відділу кадрового забезпечення ГУ СБУ у м. Києві та Київській області щодо отримання відпусток вже після строків, що визначені у вищенаведених наказах.
Слід звернути увагу на неоднозначність позиції відповідача, яка в пункті третьому апеляційної скарги зазначає, що, перебуваючи з 02.09.2015 в зоні проведення АТО, позивач мав змогу звернутися із заявою про прийняття спадщини до будь-якого нотаріуса у м. Краматорську, а в пункті 4 та 5 апеляційної скарги заперечує докази, які надані на підтвердження перебування позивача в цей період в зоні АТО.
Вказане спростовує доводи скаржника з цього питання.
Твердження ОСОБА_3 щодо тривалого (6 годин) перебування ОСОБА_2 в м. Краматорськ, де працювали декілька нотаріусів, що на думку відповідача, надавало позивачу змогу звернутися із заявою про прийняття спадщини, не може бути підставою для відмови в позові. Як пояснив позивач, під час перебування в зоні АТО в силу свого статусу він, як і інші військовослужбовці, не мав з собою паспорту громадянина України. З огляду на це, в силу ст.43 Закону України «Про нотаріат», ОСОБА_2 не мав змоги підтвердити свою особу у нотаріуса, надавши при цьому пакет документів, який необхідний для прийняття спадщини.
Доводи скаржника про те, що позивач мав всі можливості безперешкодно отримати документи, необхідні для прийняття спадщини, та вчасно подати заяву про прийняття спадщини є лише припущеннями, що спростовуються доказами, наданими позивачем в обґрунтування своїх вимог.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Зазначене підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 14.02.2018 у справі №131/1449/16-ц, від 14.02.2018 у справі №727/2187/16-ц, від 20.02.2018 у справі №640/4439/16-ц, від 21.02.2018 у справі №211/1546/16-ц, від 25.04.2018 у справі №205/1993/17-ц.
З огляду на викладене вище, слід зробити висновок, що позивач протягом всього шестимісячного строку, встановленого законом для подання заяви про прийняття спадщини, був мобілізований до складу сил та засобів і брав безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, у зв'язку з чим повинен був суворо дотримуватися режиму перебування в зоні АТО, тобто у нього існували об'єктивні, істотні труднощі для реалізації свого право, як спадкоємця за заповітом, на подання заяви про прийняття спадщини. Вказані обставини суд першої інстанції вірно визнав поважними.
Твердження скаржника про те, що за відсутності постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, у позивача відсутнє право на звернення до суду, є безґрунтовними. ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 1269,1270 ЦК України зобов'язаний був подати нотаріусу або посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк після відкриття спадщини. У зв'язку з не поданням заяви про прийняття спадщини у визначний законом строк, ОСОБА_2 вважається таким, що не прийняв спадщину, тобто його права як спадкоємця не визнаються. Відповідно до ст. 4 ЦПК України, ст.15,16 ЦК України ОСОБА_2 має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Посилання ОСОБА_3 на те, що повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_4 позивач отримав лише 22.11.2017, не має жодного правового значення, оскільки при вирішенні питання про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини вирішальне значення мають поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, а не тривалість часу, який минув після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389,390 ЦПК України,
Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду, як касаційної інстанції, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення
Судді Чернігівського апеляційного суду
І.О.Боброва
О.Є.Мамонова
Н.В.Шитченко
Повний текст постанови складений 06.12.2018.