Справа № 33/824/1401/2018 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий в суді першої інстанції: Лисенко В.В.
Головуючий в апеляційній інстанції: Маліновський О.А.
03 грудня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Маліновський О.А., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності -
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як зазначено у постанові, 30.09.2018 року близько 00 год. 01 хв. на автодорозі М-07 Київ-Ковель, 23 км. водій ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.
Водій ОСОБА_3 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Вважає, що адміністративне стягнення, якому його було піддано, не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП наступає виключно після керування транспортними засобами в стані сп'яніння. На місці складання адміністративного протоколу він категорично заперечив проти такого керування та пояснив працівникам поліції, що у нього є троє свідків, що підтвердять це. Проте, в порушення ст. 278 КУпАП в протоколі відсутні будь-які пояснення свідків, які бачили сам факт керування ним автомобілем в стані сп'яніння. В своєму поясненні він категорично заперечив факт керування автомобілем у такому стані. Не дотримуючись п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 за №14, судом протокол про адміністративне правопорушення, який складений без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення не повернуто.
ОСОБА_3 також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази його керування автомобілем в стані сп'яніння. А наведені в постанові суду пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, під час проведення огляду на стан сп'яніння вказують тільки на факт його перебування в такому стані. Суд безпідставно не розглянув його клопотання щодо опитування свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та залишив поза увагою клопотання про визнання фальсифікації самого адміністративного протоколу серії ОБ № 193362 від 30.10.2018, що складений з порушенням ст. 256 КУпАП, що підтверджується відеозаписом з нагрудної відеокамери поліцейського, так як на ньому чітко зазначена дата відеозйомки 29.09.2018, що ніяк не відповідає вказаній у протоколі 30.09.2018.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.
При розгляді справи судом першої інстанції у відповідності зі ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП були повно, всебічно та об'єктивно встановлені фактичні обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, дана їм належна оцінка, керуючись законом суд прийшов до законного та обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Доводи ОСОБА_3 про те, що він не керував транспортним засобом, спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого убачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_3 про те, що рухалися за його автомобілем до повної його зупинки.
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_3 про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи є безпідставними, не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи.
Так, свідки, на яких посилається ОСОБА_3, на місці події буди відсутні, а автомобіль був зупинений на значній відстані від місця, де за поясненнями ОСОБА_3 розпивались спиртні напої.
Зміст протоколу про вчинення ОСОБА_3 правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо особи, фактичних обставин справи, нормативного акту, що передбачає відповідальність, свідків, роз'яснення прав, пояснень особи та інших даних.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд першої інстанції, врахувавши положення ст. ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_3 стягнення, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування у справі апеляційним переглядом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду О.А. Маліновський