Справа № 753/4814/18 Головуючий в суді І інстанції - Просалова О.М.
Провадження № 33/824/940/2018 Доповідач - Свінціцька О.П.
29 листопада 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, провадження у справі щодо якої закрите ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, представника потерпілого ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року провадження у справі про притягнення
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрите у зв'язку із відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 поставлено у вину те, що вона, 04 лютого 2018 року, о 10 годині, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 вдарила по обличчю свого колишнього чоловіка ОСОБА_6, чим спричинила останньому фізичний біль.
Закриваючи провадження у справі, суддя місцевого суду вказала на відсутність у діях ОСОБА_3 об'єктивних ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки її дії були спрямовані на захист та знаходилися поза межами об'єктивної сторони правопорушення, яке їй було поставлено у вину.
У апеляційній скарзі представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 вказано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник вказала на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з'ясовані неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважала, що розгляд справи в суді першої інстанції проведений формально, а зібрані матеріали досліджені із неналежною повнотою. Вважала необґрунтованими висновки судді про те, що дії ОСОБА_3 були спрямовані на захист, оскільки вони не підтверджуються будь-якими даними. Поряд із цим, звернула увагу на те, що проведений судовий розгляд без допиту ОСОБА_6, який фактично є потерпілим, у будь-якому разі не може свідчити про законність та обґрунтованість постанови від 13.04.2018. Із урахуванням того, що ОСОБА_6 не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а зі змістом постанови від 13.04.2018 вона як представник ОСОБА_6 ознайомилася лише 17.09.2018, вважала поважними причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги. Просила поновити строк на подачу апеляційної скарги на постанову від 13.04.2018, постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Вислухавши пояснення:
представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5, яка подану апеляційну скаргу підтримала, підтвердила її доводи, просила поновити строк на подачу апеляційної скарги, а саму апеляційну скаргу задовольнити;
особи, провадження у справі щодо якої закрите- Миць Л.Ю., яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_5, вважала її доводи необґрунтованими, просила залишити її без задоволення, а постанову судді без зміни, також вважала, що відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження;
захисника ОСОБА_4, яка також заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_5, просила залишити її без задоволення, а постанову судді без зміни, також вважала, що відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження;
вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення, а сама апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Наведені представником потерпілого ОСОБА_5 причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року щодо ОСОБА_3 суд визнає поважними. Такими причинами є: розгляд справи у відсутності потерпілого ОСОБА_6 та не направлення йому своєчасно копії відповідної постанови, що призвело до пропуску строку на її апеляційне оскарження. За наявності цієї причини суд вважає за необхідне поновити представнику потерпілого ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року щодо ОСОБА_3
Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність зазначеної постанови, то суд звертає увагу на наступне. З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 1732 КУпАП проявляється в умисному вчиненні будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Цією ж нормою закону визначений приблизний перелік зазначених діянь, до яких законодавець відніс, зокрема: застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які має передбачене законом право. Зазначений перелік не є вичерпним.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27.02.2018 року ОСОБА_3 у вину поставлено вчинення домашнього насильства у виді фізичного насильства, яке проявилось у вигляді нанесення долонею руки удару по обличчю свого колишнього чоловіка ОСОБА_6, чим спричинила йому фізичний біль.
Закриваючи провадження у цій справі суддя місцевого суду визнав доведеною відсутність у діях ОСОБА_3 об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1732 КУпАП. Не заперечуючи факту завдання удару ОСОБА_6 за наведених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин суддя визнав доведеним те, що дії ОСОБА_3 були спрямовані на захист.
Із таким висновком суд погоджується із наступних підстав.
Європейським судом з прав людини (в подальшому ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України», «Швидка проти України» та інших.
Аналіз диспозиції та санкції ч.1 ст. 1732 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію «кола адресатів» та критерію «мети та тяжкості наслідків». Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв'язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до п.10 ч.1 ст.7, ст. 17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Конституції України.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 у ході провадження у цій справі пояснила, що її колишній чоловік ОСОБА_6 ранком 04.02.2018 року за місцем її проживання висловлювався на її адресу нецензурною лайкою у присутності дітей, застосував до неї насильство, внаслідок чого вона, захищаючись, вдарила останнього долонею по обличчю. Із цього приводу вона, окрім надання пояснень, звернулась 04.02.2018 року із заявою до начальника Дарницького УП ГУ НП в м. Києві. Аналізуючи зібрані у справі докази суд приходить до висновку, що ці пояснення ОСОБА_3 зібраними у справі доказами не спростовані. Витлумачивши усі сумніви на користь ОСОБА_3 відповідно до наведених вище норм закону, суд приходить до висновку, що застосування ОСОБА_3 фізичної сили за наведених вище обставин не можливо розцінити як домашнє насильство в розумінні диспозиції ч.1 ст. 1732 КУпАП, що вказує на відсутність у її діях складу цього адміністративного правопорушення.
Окрім того, при вирішенні питання про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1732 КУпАП суд зважає на те, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Між тим доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілому ОСОБА_6 матеріали справи не містять. Більше того, суд звертає увагу на те, що наслідків діяння ОСОБА_3 у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого не зазначено і у протоколі про адміністративне правопорушення. Посилання у протоколі на завдання ОСОБА_6 фізичного болю не можливо розцінити як посилання на наслідки, що зазначені у диспозиції ч.1 ст. 1732 КУпАП, оскільки поняття «шкода фізичному здоров'ю» та «шкода психічному здоров'ю» не ототожнюються із поняттям «фізичний біль».
Наведене вказує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги про наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1732 КУпАП. Постанова Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 рокущодо ОСОБА_3 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,суд,
Поновити представнику потерпілого ОСОБА_6 -адвокату ОСОБА_5 строк на подачу апеляційної скарги на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька