Справа № 33/824/29/2018 Суддя у першій інстанції: Сазонова М.Г.
Категорія: ст. 130 КУпАП Головуючий у апеляційній інстанції: Фрич Т.В.
23 листопада 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Фрич Т.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -
за ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього стягнення, у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду становить 10200 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір, що на день винесення постанови становить 320 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_3 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року та закрити справу.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 вважає постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 13.08.2017 р. такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки місцевий суд не з'ясував усі фактичні обставини справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи та формально підійшов до вивчення обставин справи, що на переконання апелянта, потягло за собою прийняття незаконної та необґрунтованої постанови.
Також апелянт наголошує на порушенні норм процесуального права, які мали місце з боку працівників патрульної поліції під час його огляду на стан сп'яніння, а також під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та які безпідставно були залишені поза увагою судом першої інстанції.
Так, зокрема, ОСОБА_3 зазначає про те, що під час зупинки його працівниками патрульної поліції та проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння він був тверезий, а ознаки алкогольного сп'яніння у вигляді почервоніння очей, які нібито виявили в нього працівники поліції, були викликані втомою після трудового дня та наявністю в ОСОБА_3 хронічних проблем серцево-судинного характеру, а також хронічним тяжким захворюванням печінки.
Додатково, ОСОБА_3 наголошує на тому, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», однак працівники патрульної поліції повідомили йому, що в них при собі не має приладу «Драгер» та запропонували ОСОБА_3 проїхати до закладу охорони здоров'я для проходження огляду у лікаря, з чим апелянт не погодився, з огляду на те, що він поспішав додому до вагітної дружини, а заклад охорони здоров'я знаходився в сусідньому населеному пункті за 30 кілометрів. Викладеним, на переконання ОСОБА_3, спростовується факт його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, та як наслідок свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, апелянт зазначає про те, що він підписав, складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, належним чином не вивчивши його та не усвідомлюючи наслідків, які можуть настати в майбутньому, зокрема, що це може призвести до позбавлення його права керування транспортними засобом строком на один рік, а також до необхідності сплати такого величезного штрафу.
Крім того, ОСОБА_3 звертає увагу суду апеляційної інстанції на порушення судом першої інстанції вимог ст. 268 КУпАП, які мали місце під час розгляду його справи, з огляду на те, що місцевий суд розглянув справу щодо нього без належного повідомлення його, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду справи, що як наслідок потягло за собою розгляд його справи у його відсутність, що є, на думку апелянта, порушенням його права на захист, на ознайомлення з матеріалами справи, а також порушенням права на подання доказів, заявлення клопотань, та можливість скористатися кваліфікованою правовою допомогою.
Також, ОСОБА_3 вказує на те, що суд першої інстанції під час розгляду його справи формально та однобічно дослідив обставини, передбачені ч. 2 ст. 33 КУпАП, та належним чином не врахував характеризуючі дані про особу правопорушника, який має на утриманні вагітну дружину, незадовільний стан здоров'я, те, що єдиним джерелом доходів його та його родини є саме робота, пов'язана з необхідністю керувати автомобілем.
Постановою судді Апеляційного суду м.Києва від 06 жовтня 2017 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду м.Києва від 13 вересня 2017 року про визнання його винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи щодо ОСОБА_3 вбачається, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду, під час її розгляду, були дотримані.
Зокрема, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Так, положеннями статті 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Винуватість ОСОБА_3 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується наявними в справі доказами, а саме даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серія БР № 011438 від 18 червня 2017 року, який складений уповноваженою на те особою з дотримання вимог ст. 256 КУпАП щодо змісту протоколу, згідно з яким 18.06.2017 о 01 год. 35 хв. ОСОБА_3 по вул. Незалежності в с. Озоряни, Бобровицького району, Чернігівської області керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовилася в присутності двох свідків (а.с. 1);
- у письмових поясненнях свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_3 18.06.2017 по вул. Незалежності в с. Озоряни, Бобровицького району, Чернігівської області від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, водночас жодних зауважень щодо правомірності дій працівників поліції в протоколі не вказали (а.с. 2, 3).
Отже, суддя місцевого суду правильно встановив фактичні обставини правопорушення та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_3 у порушенні п. 2.5 ПДР України, згідно з яким водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння - нестійка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, виявлені працівниками поліції 18.06.2017 року у ОСОБА_3, в розумінні п.п.1, 2 розділу 1, п. 1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення працівником поліції огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, на місці зупинки транспортного засобу, або в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови в проходженні огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_3 про те, що він перебував у тверезому стані, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 був складений не за керування ним транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього рухуУкраїни, тобто за відмову водія від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, а посилання ОСОБА_3 на те, що ознаки алкогольного сп'яніння у вигляді почервоніння очей, які нібито виявили в нього працівники поліції, були викликані втомою після трудового дня та наявністю в ОСОБА_3 хронічних проблем серцево-судинного характеру, а також хронічним тяжким захворюванням печінки, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскільки документи, які б підтверджували зазначені в апеляційній скарзі діагнози ОСОБА_3, в матеріалах справи відсутні та додатково апелянтом до суду не надані.
Посилання апелянта на те, що порушення судом першої інстанції вимог ст. 268 КУпАП, які мали місце під час розгляду його справи, з огляду на те, що місцевий суд розглянув справу щодо нього без належного повідомлення його, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду справи, що як наслідок потягло за собою розгляд його справи у його відсутність хоча і знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, однак не є безумовною підставою для скасування постанови суду, оскільки в повному обсязі права ОСОБА_3, передбачені, ст. 268 КУпАП, були реалізовані в суді апеляційної інстанції, в тому числі шляхом надання пояснень, заявлення клопотань та інше.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції під час розгляду його справи формально та однобічно дослідив обставини, передбачені ч. 2 ст. 33 КУпАП, та належним чином не врахував характеризуючі дані про особу правопорушника, який має на утриманні вагітну дружину, незадовільний стан здоров'я, те, що єдиним джерелом доходів його та його родини є саме робота, пов'язана з необхідністю керувати автомобілем, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки наявність вказаних характеризуючи даних про особу ОСОБА_3 не спростовують висновки суду першої інстанції про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, санкція якої передбачає основне обов'язкове стягнення у вигляді штрафу та позбавленням права керування транспортними засобами.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 вважаю, що вони є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу порушника, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність.
За таких обставин, постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року щодо ОСОБА_3є законною, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачаю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП України, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Т.В.Фрич