№ 33/824/912/2018 Постанова винесена суддею Отвіновським П.Л.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
08 листопада 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Прип'ять Київської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, маючого на утриманні сина, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого виконробом в ТОВ «Санрайз Білдінг Груп», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року,
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп.
Згідно з постановою суду, 23 липня 2018 року об 11 год. по вул. Н. Ужвій, 6 в м. Києві ОСОБА_2 керував автомобілем «Деу», державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю події та складу правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він поспішав по важливим виробничим питанням, а його зупинили безпідставно, начебто для перевірки автомобіля на угон, та, оскільки таке відбувається з ним не вперше, тому у нього це викликало обурення.
При цьому, спочатку працівники поліції його звинуватили в алкогольному сп'янінні та вимагали їхати з ними для медичного огляду в &q?га;Соціотерпію&q? д;, але він попросив провести освідування на місці, на що йому працівники поліції відповіли, що у них не має обладнання, а потім, змінивши свою позицію, оголосили, що начебто у нього тепер вже наркотичне сп'яніння. Однак, в ході довгих дебатів, працівники поліції відмовились провести освідування на місці та доставити його в іншу клініку ніж &q?іс;Соціотерапія&quйо;, хоча закон не обмежує коло закладів для освідування лише цим медзакладом.
Потім працівники поліції сказали, що вони поспішають і визнали його таким, що він відмовився невідомо від чого, оскільки у протоколі не конкретизовано від чого він відмовився, але суддя в оскаржуваній постанові самостійно дописав суть його відмови.
Тому, оскільки ніякі його заперечення та прохання не подіяли, він вирішив пройти освідування самостійно, і, так як в клініці «Соціотеріпія» постійно збираються великі черги, направився в клініку ТОВ «Інтер», де здав біоматеріал о 13:15 год., і відповідно до медичного висновку, він повністю тверезий. При цьому, ніяких ознак сп'яніння вказаних у протоколі, у нього не було.
Крім того, звертає увагу і на пояснення свідків, які повністю ідентичні та являють собою заздалегідь підготовлені бланки заповнені самими ж інспекторами, без зазначення часу надання пояснень та ознак сп'яніння, що є недопустимим з позиції суб'єктивності доказів.
Також зазначає, що судового засідання як такого не було, замість цього була розмова з помічником судді, до якого приєднався якийсь чоловік, як з'ясувалось пізніше, це і був суддя, який сказав, що рішення вже прийнято та відмовився прийняти в якості доказів медичний висновок та інші документи, що є неприпустимим. При цьому, про те, що він згадував про проходження освідування у клініці, суддею у постанові не вказано.
Звертає увагу й на те, що він розуміє, що відмова від освідування є самостійним правопорушенням, але для того, щоб запідозрити його у сп'янінні потрібні підстави, а таких не було, і тим більше, що у нього була поважна причина - він поспішав до дитини після дзвінка дружини та дуже хвилювався, але тим не менш, з моменту його зупинки до моменту освідування не пройшло 2 годин.
Також зазначає, що він ніколи не керує автомобілем нетверезим, характеризується позитивно, має малолітню дитину, раніше не притягувався до відповідальності, а без права керування автомобілем його сім'я та дитина опиняться в тяжкому фінансовому стані, оскільки наявність прав керування та самого автомобіля тільки і дозволяє заробити на життя.
За таких обставин, просить не проігнорувати вказані факти та надати їм належну правову оцінку відповідно до реальних обставин справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2 на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою, ОСОБА_2 та свідками, а також поясненнях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, якими засвідчено факт відмови ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, рапортом інспектора поліції ОСОБА_6
До того ж факт пропозиції ОСОБА_2 про проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку у зв'язку з наявністю у працівників поліції обґрунтованої підозри про керування ним автомобілем в стані саме наркотичного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан такого сп'яніння підтверджується і відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, який був переглянутий в судовому засіданні за участі ОСОБА_2
Також і під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 не заперечував того, що він дійсно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, однак зазначив, що під час його зупинки він не відмовлявся від проходження огляду у лікаря-нарколога, але хотів спочатку пройти такий огляд на місці з використанням спеціальних технічних засобів,а вже потім у медичному закладі.
Щодо доводів ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про недотримання працівниками поліції встановленого законом порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, тобто без пропозиції проведення первинного огляду на місці з використанням спеціальних технічних засобів, то вони не заслуговують на увагу.
Відповідно до Розділу II п. 13 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння можливо лише у медичному закладі, і та обставина, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_2 пройти огляд на місці за допомогою спеціальних технічних засобів, не свідчить про недотримання ними в даному випадку вимог ст. 266 КУпАП.
Щодо посилань ОСОБА_2 на те, що на протязі 2 годин з моменту зупинки він самостійно звернувся до медичного закладу ТОВ «Клініка «Інтер» та пройшов огляд на стан сп'яніння, яким у нього ознак алкогольного та наркотичного сп'яніння не виявлено, то, відповідно до ст. 266 КУпАП, перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управлінням охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій, а відповідно до наказу Департаменту охорони здоров'я КМДА від 30.05.2016 №236 «Про затвердження закладу охорони здоров'я, якому надається право на проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» є єдиною установою в м. Києві, якій надається право проводити огляд водіїв з метою виявлення ознак сп'яніння. Проведення медичних оглядів водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння в інших закладах охорони здоров'я суперечить чинному законодавству.
Та обставина, що пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які брали участь у фіксуванні обставин зазначеного адміністративного правопорушення, викладені однаково на заздалегідь надрукованих бланках та є ідентичними між собою за змістом, не може свідчити про неповноту з'ясування всіх обставин справи, оскільки їх письмові пояснення, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, були досліджені суддею та обґрунтовано прийняті до уваги як такі, що узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, який складений щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та у відеозаписі з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Щодо посилань ОСОБА_2 на те, що він характеризується позитивно, має малолітню дитину, раніше не притягувався до відповідальності, та, що без права керування автомобілем його сім'я та дитина опиняться в тяжкому фінансовому стані, то, зазначене не ставить під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як і не може бути підставою для зміни судового рішення в частині виду накладеного на нього стягнення, за його без альтернативності, передбаченого санкцією вказаного закону.
Щодо інших доводів, викладених ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, то вони суперечать як фактичним обставинам правопорушення, так і наявним доказам у справі, носять надуманий характер, а тому також не заслуговують на увагу.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, і такий висновок відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами, представленими в матеріалах справи.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду ГорбІ.М.