25.10.2018
Справа №489/239/17
Провадження №2/489/104/18
про залишення позову без розгляду
25 жовтня 2018 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Животовою А.В.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання батьківства, виключення актового запису батька дитини, внесення змін до актового запису про батька дитини,
Позивач звернувся до суду з позовом встановлення батьківства відносно малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилаючись на те, що він перебував однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 2013 року до середини 2016 року, від цих стосунків у них народився син, але у зв'язку з тим, що він не мав бажання одружуватися, відповідачка при реєстрації народження дитини в органах РАЦС відмовилася вносити до актового запису про народження відомості про нього, як батька дитини.
Позивачем подано змінену позовну заяву, відповідно до якої просить виключити запис про ОСОБА_4, як батька дитини з актового запису № 614 в книзі реєстрації народжень, зробленого 08.12.2015 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції про народження 24.11.2015 року ОСОБА_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2; внести зміни до актового запису № 314 складеного 08.12.2015 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції в Книзі записів актів громадянського стану про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком дитини записати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, змінити прізвище дитини «Бєляєв» на «Федоровського» по батькові «Андрійович» на «Віталійович». Посилаючись на те, що після витребування судом з Інгульського районного у м. Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області повного витягу про народження ОСОБА_6 стало відомо, що 10 січня 2017 р. до актового запису про народження дитини було внесено зміни про батька дитини. Відповідно до змін внесених до актового запису батьком дитини записано ОСОБА_4. Зазначає, що влітку 2016 року, приблизно в кінці червня відповідач заявила, що буде укладати шлюб з іншим чоловіком, тому не буде більше жити з ним і стала вимагати, щоб він звільнив її квартиру. В зв'язку з цим в липні 2016 р. стосунки між ними було припинено. Проте, незважаючи на те, що ним та ОСОБА_7 припинені стосунки, він продовжував спілкуватися з сином, постійно приходив до дитини, утримував його, купував дитяче харчування, одяг, взуття та інші необхідні речі. Матеріальну допомогу на утримання дитини відповідачу надавала також його мати. В середині грудня 2016 року вона створила йому перешкоди в спілкуванні з сином, перестала пускати його до дитини, маючи намір укласти шлюб з відповідачем ОСОБА_4 та без його згоди встановити батьківство щодо їх з нею сина ОСОБА_4.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва про прийняття справи до провадження та призначення її до розгляду від 11 травня 2018 року, зазначена справа призначена до судового розгляду на 02 серпня 2018 року на 10 год. 00 хв.
05 липня 2018 року від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на невизначений термін у зв'язку з його від'їздом до Германії із-за хвороби матері. До заяви доданий документ на іноземній мові без належним чином завіреного перекладу.
Як вбачається з матеріалів справи, в судові засідання, яке відбулися 01.10.2018 року та 25.10.2018 року позивач не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Належних та допустимих доказів поважності причин неявки в судові засідання 02.08.2018 року, 01.10.2018 року та 25.10.2018 року позивачем не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.
Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.
За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ЦПК України , відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь - кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» № 11 від 17.10.2014 року, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
Як зазначено вище, позивач в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи, його неявка має ознаки повторності, заяви про розгляд справи у відсутності позивача до суду не надходило.
Згідно висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-24063ск15, причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч. 3 ст. 169 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017 року) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду, ураховуючи, що позивач, який не з'являється в судове засідання, має право на використання передбаченого законом права на процесуальне представництво в суді.
ч. 5 ст. 223 ЦПК України, передбачено, що не з'явлення позивання на думку суду перешкоджає розгляду справи з огляду на її категорію, предмет та засоби доказування, необхідність надання пояснень, тощо.
За вищевикладених обставин суд вважає, що відповідно до вищезазначених вимог цивільного процесуального законодавства позов підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання, яким не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин неявки, відповідно до яких суд міг би з'ясувати поважність причин такої неявки, та відсутність заяви про розгляд справи без позивача.
Згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст. ст. 4, 257, 260 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання батьківства, виключення актового запису батька дитини, внесення змін до актового запису про батька дитини - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що залишення заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ленінського районного
суду міста ОСОБА_1 Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «06» грудня 2018 року.