Справа № 127/13070/18
Провадження № 2/127/2200/18
04 грудня 2018 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
при секретарі Середі Ю.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_4, про стягнення аліментів та додаткових витрат на повнолітню дочку,-
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчатись та додаткових витрат на повнолітню дочку, мотивуючи тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між сторонами було розірвано про що в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу у Відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області було зроблено запис за №594.
Від даного шлюбу сторони мають повнолітню дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На даний час донька навчається на першому курсі за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів денного відділення на факультеті будівництва, теплоенергетики та газопостачання Вінницького національного технічного університету. Термін навчання з 01.09.2018 року по 31.12.2019 року. Також, в період з 01.09.2016 року по 30.06.2018 року ОСОБА_4, навчалась за скороченим терміном навчання денного відділення на факультеті будівництва, теплоенергетики та газопостачання Вінницького національного технічного університету.
Відповідач ухиляється від обов'язку щодо утримання своєї дитини, в той час, як позивач самостійно не має змоги у повному обсязі забезпечувати усім необхідним дочку, тому вона звернулась до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів дочки та просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дочки у розмірі 1000,00 грн., щомісячно на період її навчання в університеті. Також, просила стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на оплату навчання доньки ОСОБА_4, в розмірі ? частки внеску освітніх послуг за два роки навчання в сумі 8950,00 грн.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, посилаючись при цьому на обставини викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково суду пояснила, що відповідач не заперечує щодо сплати на утримання дочки аліменти в розмірі 500,00 грн. щомісячно до доясгнення нею двадцятитрьохрічного віку, тобто до 22.12.2019 року. Посилання позивача про достатні доходи відповідача є припущенням та не підтверджуються належними та допустимими доказами. Вимоги позивача про стягнення з відповідача ? частки внеску освітніх послуг за два роки навчання в розмірі 8950,00 грн., ОСОБА_3, не визнає в повному обсязі, оскільки у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку із навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу. Також зазначила, що на утриманні відповідача перебуває його матір ОСОБА_5, та неповнолітня дитина ОСОБА_6, яка народилась від іншого шлюбу.
Третя особа ОСОБА_4, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час, дату місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Допитана в якості свідка ОСОБА_5, в судовому засіданні пояснила, що вона є матір'ю відповідача та бабусею ОСОБА_4 Вона в межах своїх можливостей періодично надає кошти на навчання внучки, купувала їй куртку. Оплачувала курси репетитора з англійської та німецької мови.
Допитана в якості свідка ОСОБА_7, пояснила, що позивач є її сестрою. Вона тричі позичала кошти позивачу ОСОБА_1, в розмірі 1500,00 грн., на оплату навчання дочки.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити частково з таких підстав.
Матеріалами справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між сторонами було розірвано про що в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу у Відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області було зроблено запис за №594 (а.с. 6).
Від даного шлюбу сторони мають повнолітню дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).
На даний час дочка навчається на першому курсі за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів денного відділення на факультеті будівництва, теплоенергетики та газопостачання Вінницького національного технічного університету. Термін навчання з 01.09.2018 року по 31.12.2019 року (а.с. 85).
Також, в період з 01.09.2016 року по 30.06.2018 року ОСОБА_4, навчалась за скороченим терміном навчання денного відділення на факультеті будівництва, теплоенергетики та газопостачання Вінницького національного технічного університету (а.с. 9-10).
Згідно з договором про навчання у Вінницькому національному технічному університеті за освітньо-професійною програмою «Бакалавр» від 02.08.2016 року укладеного між ОСОБА_4, та ВНТУ, загальна вартість освітньої послуги з 01.09.2016 року по 30.06.2018 року становить 17900,00 грн.
Позивачем не надано суду доказів щодо вартості освітніх послуг за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів денного відділення на факультеті будівництва, теплоенергетики та газопостачання Вінницького національного технічного університету з терміном навчання з 01.09.2018 року по 31.12.2019 року.
Також, суд не бере до уваги ті обставини, що дочка ОСОБА_4, обстежувалась в медичних закладах та проходила лікування (а.с. 56-65, 71-74), оскільки вказані обставини не стосуються предмету спору, а саме щодо стягнення аліментів на навчання повнолітньої доньки.
Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Сторонами у справі відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України, не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами у справі не подавалися.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів у відповідності до ч.1 ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати свою дитини до досягнення нею повноліття, а у випадках передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина.
Згідно зі ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 Постанови від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дітей у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.
При визначенні розміру аліментів, суд бере до уваги ті обставини, що на утриманні відповідача ОСОБА_3 перебуває неповнолітня дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, від зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_8 (а.с. 47-48).
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_3 від 12.09.2018 року, загальна сума його доходу за період з березня 2018 року по серпень 2018 року становить 84594,65 грн. (а.с. 100-102).
Враховуючи наведені обставини та зважаючи на те, що утримання дитини є обов'язком обох її батьків, суд дійшов висновку, що сума в розмірі 1000,00 грн., щомісячно, яка буде стягуватись на утримання повнолітньої дочки на період її навчання в учбовому закладі, але не більше ніж до 23-річного віку, буде обґрунтованою і законною.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат на оплату навчання доньки ОСОБА_4, в розмірі ? частки внеску освітніх послуг за два роки навчання в сумі 8950,00 грн., то в цій частині позовних вимог слід відмовити з таких підстав.
Частинами першою третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 199 СК України, визначають декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Разом з тим статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1296цс15.
На підставі викладеного вище, враховуючи, що дочка сторін ОСОБА_4 є повнолітньою особою, суд не вбачає правових підстав для застосування положень ст.185 СК України та стягнення з відповідача додаткових витрат, а тому у задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача 250,00 грн. витрат на правничу допомогу та судовий збір в дохід держави в розмірі 352,40 грн. Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при подачі позову, іншу частину судового збору в розмірі 352,40 грн. слід компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 199-200 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_4, про стягнення аліментів та додаткових витрат на повнолітню дочку - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час її навчання у Вінницькому національному технічному університеті, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.) щомісячно, починаючи стягнення з 31.05.2018 року до 22.12.2019 року включно.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 250,00 грн. (двісті п'ятдесят гривень 00 коп.)
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 352,40 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).
Судовий збір в розмірі 352,40 грн. компенсувати за рахунок держави.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер 27008319284.
Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, адреса реєстрації: 1-й пров. Топольського, 66, м.Вінниця, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Повний текст рішення суду складено 06.12.2018 року.
Суддя: