печерський районний суд міста києва
Справа № 757/59612/18-к
30 листопада 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
30.11.2018 старший слідчий слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області капітан юстиції ОСОБА_6 за погодженням із прокурором прокурор третього відділу процесуального керівництва прокуратури міста Києва молодшим радником юстиції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018100000000292, внесеного 22.03.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч ч. 3 ст. 368 КК.
Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що що згідно наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві № 999 о/с від 23.12.2016, ОСОБА_5 призначено на посаду командира батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у місті Києві.
Відповідно до функціональних обов'язків, затверджених заступником Голови національної поліції України - начальником Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 від 11.04.2018, командир батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у м. Києві серед іншого:
?здійснює безпосереднє керівництво службовою діяльністю батальйону супроводження, несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни, виконання вимог цього Положення і повинен постійно їх контролювати;
?подає начальникові Головного управління пропозиції щодо присвоєння спеціальних звань, призначення, переміщення та звільнення з посад особового складу підрозділу, а також заохочення чи накладення дисциплінарних стягнень;
?надає пропозиції керівнику Головного управління щодо преміювання поліцейських батальйону супроводження та надання одноразових додаткових видів грошового забезпечення;
?відповідає за щоденну готовність особового складу до виконання завдань по забезпеченню спецзаходів, комплектування, службову, бойову та фізичну підготовку, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності батальйону супроводження , персонально відповідає за дотримання особовим складом вимог службової та транспортної дисципліни, законності, недопущення корупційних діянь, хабарництва, здирництва та дотримання мір особистої безпеки особовим складом.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності та ін.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про державну службу»керівники структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників відносяться до категорії «Б» - посад державної служби.
Таким чином, ОСОБА_5 перебуваючи на посаді командира батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у місті Києві, відповідно до примітки ст. 364 КК України є службовою особою, яка відповідно до покладених на нього обов'язків на постійній основі здійснює функції представника влади та відповідно до примітки ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Окрім того, ОСОБА_5 , відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», обіймаючи вказану посаду, є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення і йому забороняється використовувати свої службові повноваження або службове становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
Проте, ОСОБА_5 у порушення вимог вказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного збагачення, став на шлях злочинної діяльності та вчинив умисне, корисливе корупційне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, у 2018 році у ОСОБА_5 , займаючого керівну посаду - командира батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у місті Києві, усвідомлюючого можливість прийняття рішення відповідно своїх функціональних обов'язків щодо преміювання поліцейських батальйону супроводження, виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди від своїх підлеглих, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
У серпні 2018 року ОСОБА_5 , на виконання злочинного умислу спрямованого на одержання неправомірної вигоди поєднаної з вимаганням неправомірної вигоди, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з метою приховання своїх протиправних дій та ухилення від кримінальної відповідальності, перебуваючи у власному службовому кабінеті батальйону супроводження ГУНП у місті Києві по просп. Перемоги, 10-В в місті Києві, викликав своїх підлеглих, а саме начальника відділення № 5 батальйону супроводження ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , начальника відділення № 6 батальйону супроводження ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , начальника відділення № 7 батальйону супроводження ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 та начальника відділення № 8 батальйону супроводження ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 та повідомив, що останнім необхідно підібрати з числа їх підлеглих працівників максимальну кількість довіреного особового складу, яким буде нарахована додаткова премія в розмірі 3000 гривень, однак за нарахування вказаної премії зазначені працівники мають надати ОСОБА_5 неправомірну вигоду, кожен у розмірі 2000 гривень, які після зарахування вказаних премій, підлеглі співробітники батальйону супроводження ГУНП у місті Києві мають надати через начальників відділень батальйону супроводження ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 . На вказану протиправну вимогу ОСОБА_5 командирами відділень батальйону супроводження ГУНП у місті Києві складено списки співробітників батальйону супроводження до нарахування додаткових премій та подали їх ОСОБА_5 .
Так, наприкінці серпня 2018 року, працівники батальйону супроводження ГУНП у місті Києві подані до преміювання отримали разом із заробітною платою додаткову премію у розмірі 3000 гривень кожен, після чого ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на одержання неправомірної вигоди, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з метою приховання своїх протиправних дій та ухилення від кримінальної відповідальності, пов'язаної з одержанням неправомірної вигоди, наказав командирам відділень №5, №6, №7, №8 батальйону супроводження зібрати з кожного із підлеглих співробітників, які отримали премію, грошові кошти в якості неправомірної вигоди за нарахування вказаних премій та надати йому, після чого ОСОБА_5 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті в адміністративній будівлі батальйону супроводження ГУНП у місті Києві по просп. Перемоги, 10-В в місті Києві, одержав від співробітників батальйону супроводження ГУНП у місті Києві неправомірну вигоду у розмірі 93 000 гривень за надання пропозицій керівнику Головного управління щодо преміювання поліцейських батальйону супроводження.
В подальшому, наприкінці жовтня за зазначених обставин, командир батальйону супроводження ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 , діючи з метою злочинного умислу спрямованого на одержання неправомірної вигоди, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з метою приховання своїх протиправних дій та ухилення від кримінальної відповідальності, пов'язаної з одержанням неправомірної вигоди, наказав командирам відділень №5, №6, №7, №8 батальйону супроводження зібрати з кожного із підлеглих співробітників, які отримали у жовтні 2018 року премію, грошові кошти в якості неправомірної вигоди за нарахування вказаних премій та надати йому, після чого ОСОБА_5 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті в адміністративній будівлі батальйону супроводження ГУНП у місті Києві по просп. Перемоги, 10-В в місті Києві, одержав від співробітників батальйону супроводження ГУНП у місті Києві неправомірну вигоду у розмірі 48 000 гривень за надання пропозицій керівнику Головного управління щодо преміювання поліцейських батальйону супроводження.
Крім того, наприкінці листопада 2018 року командир батальйону супроводження ГУ НП у місті Києві ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на одержання неправомірної вигоди, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з метою конспірації своїх протиправних дій та ухилення від кримінальної відповідальності, пов'язаної з одержанням неправомірної вигоди, наказав командирам відділень №5, №6, №7, №8 батальйону супроводження зібрати з кожного із підлеглих співробітників, які отримали у листопаді 2018 року премію, грошові кошти в якості неправомірної вигоди за нарахування вказаних премій та надати йому, після чого 28 листопада 2018 року ОСОБА_5 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті в адміністративній будівлі батальйону супроводження ГУНП у місті Києві за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 11-В, одержав від начальника відділення № 8 батальйону супроводження ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 неправомірну вигоду у розмірі 18 000 гривень, які ОСОБА_11 попередньо за наказом ОСОБА_5 зібрав у підлеглих співробітників відділення, за надання ОСОБА_5 пропозицій щодо преміювання вказаних поліцейських батальйону супроводження.
28 листопада 2018 року громадянину України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Копія клопотання та матеріалів, на його обґрунтування, у відповідності до ч. 2 ст. 184 КПК України надані підозрюваному 29.11.2018 о 17-56 год.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Слідчий вважає наявними ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду: враховуючи що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, санкція за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.
Вказані обставини на думку слідчого виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисник доводи клопотання не визнали, просили у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, приходжу до наступних висновків.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України в кримінальному провадженні № 42018100000000292 від 22.03.2018.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не погоджується з доводами сторони захисту та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалах клопотання даних, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 20.08.2018; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 28.11.2018; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 28.11.2018; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 28.11.2018; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 28.11.2018; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 28.11.2018; протоколом попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28.11.2018; постановою про залучення до проведення негласних слідчих (розшукових) дві та конфіденційного співробітництва від 28.11.2018; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 28.11.2018; протоколом обшуку від 28.11.2018; протоколом обшуку від 28.11.2018; протоколом затримання ОСОБА_13 від 28.11.2018; повідомленням про підозру ОСОБА_13 від 28.11.2018; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_13 від 28.11.2018; іншими матеріалами кримінального провадження.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання. Які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_13 кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.
Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховування підозрюваним від органів досудового розслідування, вчинення впливу на інших учасників кримінального провадження, знищення, приховання або спотворення документів, речей, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні, враховуючи займану посаду підозрюваного.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_13 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Варто зазначити, що ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynski v. Poland, § 43)).
Доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_13 не допускає тримання його під вартою слідчому судді не надано, а тому слід вважати, що таких перешкод не має.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, корисливий мотив кримінальних правопорушень, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушень, у яких він підозрюється, вважаю за необхідне визначити заставу, з урахуванням положень ч.5 ст. 182 КПК України, у розмірі 70 розмірів прожиткових мінімумів громадян, що становить 123 340,00 грн. оскільки внесення застави, саме в такому розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та як з урахуванням вказаних обставин, розмір застави на якому наполягав орган досудового розслідування є надмірно обтяжливим та таким, що не виправдує мету застосування запобіжного заходу.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, вважаю за необхідне відповідно до ст. 194 ч.5 КПК України покласти на нього такі обов'язки: не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.
Згідно ч.6 ст.194 КПК України зазначені обов'язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184,193,194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Донецька, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 26 січня 2019 року включно.
Здійснити взяття під варту підозрюваного ОСОБА_5 в залі суду.
Строк тримання під вартою обраховувати з 12 год. 24 хв. 28 листопада 2018 року.
Строк дії ухвали визначити до 26 січня 2019 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 123 340,00 грн. у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду міста Києва:
Отримувач: ТУДСА України в місті Києві
ЄДРПОУ: 26268059
МФО: 820172
Банк: Державна казначейська служба України в місті Києві
р/р № 37318005112089.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави обов'язки передбачені ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з колом осіб, визначеним слідчим або прокурором;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Визначити двох місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Печерського районного суду міста Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явилась за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії обов'язків, покладених судом визначити до 26 січня 2019 року.
Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою оголошена підозрюваному ОСОБА_5 .
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні № 42018100000000292.
Повний текст ухвали буде виготовлений і проголошений о 16 год. 20 хв. 04 грудня 2018 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1