Провадження №2-з/760/311/18
Справа 760/17889/18
23 листопада 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Ковальській К.О.,
розглянувши заяву представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
ОСОБА_2 звернувся 11.07.2018 до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики від 19.08.2015 за період з 31.12.2016 по 30.06.2018 у сумі 11 400 дол. США, за відсотками за період з 31.01.2016 по 30.06.2018 у сумі 6520 дол. США та 3 % річних за період прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання у сумі 584,56 дол. США, а всього 18 504, 56 дол. США, що згідно з офіційним курсом валют, встановленим НБУ на день подачі позову 485 004,52 грн.
Ухвалою судді від 29 жовтня 2018 року у справі відкрито загальне позовне провадження.
У листопаді 2018 року на адресу суду надійшла заява представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_3 і знаходяться у нього чи в інших осіб, та накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_3 в межах суми заборгованості.
Заява обґрунтована тим, що підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заявник звернув увагу суду на те, що відповідач тривалий час (майже 2 роки) не виконує свої зобов'язання та вчиняє дії щодо ухилення від його виконання. Зазначено, що 04.12.2012 на посаду інженера радіонавігаційних систем в Товариство з обмеженою відповідальністю «БЮЛІНГ ІНК.», засновником якого є позивач, було прийнято ОСОБА_3, а 26.03.2013 ОСОБА_3 було призначено на посаду комерційного директора ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.». В подальшому, у грудні 2016 року, ОСОБА_3 з іншими 2-ма особами, які працювали в цей час в ТОВ «БЮЛІНГ ШК.», зловживаючи своїми повноваженнями всупереч інтересам ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» з метою одержання неправомірної вигоди для себе, у рівних частках зареєстрували «Компанію прокладку» - Товариство з обмеженою відповідальністю «АГ Простір», яке за видом діяльності аналогічне ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.», через яке почали переганяти товар ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.».
Заявник вказав, що в березні 2018 року, коли ОСОБА_3 та інші зрозуміли що власнику ОСОБА_2 стало відомо про їх зловживання, вони не вийшли на роботу. 16.03.2018 за прогул ОСОБА_3 було звільнено з посади комерційного директора ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.».
Зазначено, що 31.08.2018 відносно ОСОБА_3 та інших було порушено кримінальне провадження №12018100090009973 за ч. 1 ст. 364-1 КК України за зловживання своїми повноваженнями, з метою одержання неправомірної вигоди для себе. Крім того, в листопаді 2017 року ТОВ «БЮЛІНГ Інк.» протягом року взяло на поруки відповідача, наслідок чого його було звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину передбаченого ст. 128 КК України. Втім з урахуванням вищенаведеного, ТОВ «БЮЛІНГ Інк.» відмовилось від поручительства за ОСОБА_3
Заявник посилався на те, що відповідач, ще у 2014 році знявся з реєстрації місця проживання за адресою: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, буд. З, тобто на момент написання розписки відповідач свідомо вказав неправдиве місце реєстрації.
Таким чином, заявник вважає, що з наведеного вбачається, що існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, оскільки відповідач тривалий час не виконує своїх зобов'язань перед позивачем та ухиляється від їх виконання щодо сплати заборгованості, а тому у позивача є обґрунтовані побоювання, що в разі не вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, коли відповідачу стане відомо про цю справу, існує очевидна та передбачувана небезпека неможливості виконання судового рішення у цій справі, оскільки відповідач за цей час може відчужити своє майно до моменту винесення рішення по даній справі. Водночас, у разі не забезпечення позову і в подальшому задоволенні судом позову у цій справі, існує очевидна та передбачувана небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача щодо невиконання такого рішення.
На підставі вищенаведеного, просить задовольнити заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб , забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність підстав та ризиків, визначених ст.149 ЦПК України, для забезпечення позову.
Суд акцентує увагу заявника на те, що саме на суд покладено обов'язок перевірки обґрунтованості накладення арешту на те чи інше майно задля недопущення порушення прав інших осіб і свавілля в цьому питанні.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Суд приходить до висновку, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована, оскільки повідомлені заявником обставини дають підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову і якщо такий буде задоволено, то виконання рішення суду може бути утрудненим або неможливим.
Згідно отриманої на запит суду інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_3, ПНОКПП: НОМЕР_1, останньому на праві приватної власності належить садовий будинок, загальною площею 85 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.
Вивчивши письмові докази, суд, виходячи з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу, а саме: садовий будинок, загальною площею 85 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, в межах позовних вимог.
Що стосується вимоги заявника стосовно накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_3 і знаходяться у нього чи в інших осіб, суд констатує відсутність необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням того, що за своїм змістом забезпечення позову, як заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів сторін.Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення даної вимоги заявника у зв'язку з її необґрунтованістю. Суд вважає, що зазначений заявником вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява позивача підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Аналізуючи матеріали цивільної справи, суд вважає, що правові підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,
Заяву представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Накласти арешт на садовий будинок, загальною площею 85 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3, в межах позовних вимог.
Дані позивача: ОСОБА_2, ІПН : НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2.
Дані відповідача: ОСОБА_3, ІПН: НОМЕР_1, остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення чи протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, постановленої без участі особи, яка її оскаржує.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Суддя: