Справа №641/3901/18 Суддя 1-ї інстанції: Маньковська О.О.
Провадження № 33/818/81/18
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
04.12.2018 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Цілюрик В.П., за участю особи, у відношенні якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_2, його захисника - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.08.2018 року у відношенні ОСОБА_2,-
Постановою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.08.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Судом першої інстанції було встановлено, що 07.06.2018 року о 16:02 в м. Харкові по проспекту Гагаріна, 187/1, водій ОСОБА_2 керував автомобілем Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на предмет алкогольного сп'яніння водій відмовився в присутності двох свідків.
Дії водія ОСОБА_2 кваліфіковані як порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову від 03.08.2018 року скасувати та закрити провадження, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі вказує, що суд розглянув справу за його відсутності, в судовому засіданні він не міг взяти участь, оскільки в період з 25.07.2018 року по 03.08.2018 року він перебував на лікарняному, що підтверджується довідкою з Харківської міської клінічної лікарні м. Харкова №13. Крім того, в судовому засіданні 04.07.2018 року він просив оголосити перерву для укладення договору з захисником і наполягав не розглядати справу за відсутності захисника.
Зазначив, що суд при обранні виду адміністративного стягнення не взяв до уваги його особу, його майновий стан та пом'якшуючі обставини, оскільки в матеріалах справі відсутні відомості про його місце роботи, професію, характеристику особи, сімейний стан, тощо.
Вказав, що суд проігнорував його заяву про втрату посвідчення водія та не взяв до уваги висновок начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області від 11.06.2018 року щодо результатів розгляду звернення про втрату водійського посвідчення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які підтримала вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, апеляційний суд розглядає справу в межах заявлених вимог та їх обґрунтувань, та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень суддею суду першої інстанції вимог вказаної правової норми.
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта, що суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_2, позбавивши його права на надання пояснень, оскільки матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції вживались заходи про виклик останнього у судове засідання, в ОСОБА_2 знаючи про судовий розгляд відносно нього не ініціював з'ясування дати розгляду справи.
Приймаючи рішення про відмову у задоволені вимог апелянта апеляційний суд виходить з того, що згідно наявного в матеріалах справи відеозапису, який був відтворений апеляційним судом вбачається, як водія ОСОБА_2 було зупинено працівниками патрульної поліції, у зв'язку зі зверненням громадян про знаходження водія в стані алкогольного сп'яніння, і під час спілкування з ним були у нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, та на пропозицію поліцейського пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння відповів, що він він нічого не порушував. Згідно відеозапису, останні цифри 0162 о 16:13 год. та о 16:17, в присутності двох свідків від проходження огляду на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я відмовився та наголосив, що це не його автомобіль.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій зобов'язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Суд зауважує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Враховуючи вище викладене, вважаю, що доводи апеляційної скарги не мають підґрунтя та повністю спростовуються матеріалами справи.
Посилання апелянта, що він в суді першої інстанції не міг надати свої пояснення заслуговують на увагу, проте ця неповнота усунена при розгляді апеляційної скарги, в ході якої сам ОСОБА_2 та його захисник давали пояснення..
Також апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта щодо втрати його водійського посвідчення, як на підставу для скасування постанови від 03.08.2018 року, оскільки згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 040163 від 07.06.2018 року особу ОСОБА_4 встановлено саме за посвідченням водія НОМЕР_2 від 22.03.2002 року, а висновок начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області від 11.06.2018 року не містить даних про час звернення ОСОБА_4 про втрату водійського посвідчення.
Таким чином апеляційний суд не вбачає підстав вважати необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що вина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена, оскільки він підтверджується матеріалами справи, а саме : протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 0401163 від 07.06.2018 року, поясненнями свідків ОСОБА_5, та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, розпискою ОСОБА_9, змістом наявного в матеріалах справи відеозапису.
Вказаним доказам судом першої інстанції було надано повну та належну оцінку та прийнято законне та обґрунтоване рішення.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи вище викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови від 03.08.2018 року за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.08.2018 року у відношенні ОСОБА_2 без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду В.П. Цілюрик