Справа № 553/2470/17 Номер провадження 22-ц/814/511/18Головуючий у 1-й інстанції Новак Ю.Д. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
04 грудня 2018 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Абрамова П.С., Хіль Л.М., при секретарі судового засідання: Діхтяр Т.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 березня 2018 року (постановлене суддею Новак Ю.Д.,відомості щодо дати виготовлення повного тексту судового рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання права та включення до переліку вкладників, -
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ПАТ «Банк Михайлівський». В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.04.2016 року між ним та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-024-000002528, відповідно до якого Банк відкрив позивачу поточний рахунок НОМЕР_1. Також, позивач вказав, що 05.04.2016 року він згідно квитанції №QS 054701, поповнив рахунок на 100000,00 гривень. Крім того, 05.04.2016 року, між ним та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір, за умовами якого позивачем надавалися кошти в тимчасове користування позичальнику - ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», а позичальник зобов'язаний повернути позивачеві отримані кошти на рахунок, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський», та сплатити відповідні проценти. На виконання умов цього договору на його поточний рахунок в ПАТ «Банк Михайлівський» ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано грошові кошти в розмірі 103289,37 гривень, але відповідачем не визнається його право на отримання гарантованих законом виплат відшкодування за вкладом в розмірі 103289,37 гривень. У зв'язку з чим, позивач прохав суд визнати його право на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком НОМЕР_1 на суму 103289,37 гривень та зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_2 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунком № НОМЕР_2 на суму 103289,37 гривень.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 16 березня 2018 року позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання права та включення до переліку вкладників - задоволено.
Визнано право ОСОБА_2, проживаючого за адресою: 36022, АДРЕСА_1, на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком НОМЕР_1 на суму 103289,37 гривень.
Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», місцезнаходження: 01601 м. Київ, вул. Прорізна, 8, код ЄДРПОУ 38619024, подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_2, проживаючого за адресою: 36022, АДРЕСА_1 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунком НОМЕР_1 на суму 103289,37 гривень.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», місцезнаходження: 01601 м. Київ, вул. Прорізна, 8, код ЄДРПОУ 38619024, на користь держави судовий збір в сумі 1280 гривень.
Роз'яснено порядок оскарження заочного рішення.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 11вересня 2018 року заяву Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 березня 2018 року - залишено без задоволення.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, прохавйого скасувати та постановити нове, якимпровадження у справізакрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що договір № 980-024-000216292 від 05.04.2016 року є двостороннім, та укладений позивачем безпосередньо з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» без участі банку як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за таким договором по своїй природі не є вкладом згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність», та Закону № 4452-VI. Отже, гарантії Закону№ 4452-VI не поширються на ситуацію з Позивачем. Однак, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив вимоги Закону України №4452-VI та неправомірно прирівняв до вкладу кошти, які залучені від Позивача як позику до небанківської установи (ТОВ «КІЦ»), де банк (ПАТ «Банк Михайлівський») не виступав повіреним за договором позики № 980-024-000216292 від 05.04.2016.
Також, зазначає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а отже спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.
Тому вважає, що справа щодо права на відшкодування вкладу Позивачу підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
14.11.2018 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення від 16.03.2018 року без змін. Зокрема зазначає, що спір не є публічно-правовим, оскільки всі правовідносини, які можуть виникати між клієнтами неплатоспроможних банків з одного боку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з іншого боку мають своїм джерелом цивільно-правові угоди, укладені між цими клієнтами та банком до моменту визнання цього банку неплатоспроможним НБУ в порядку, передбаченому статтею 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вважає, що в разі виникнення юридичного спору між клієнтом банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб такий спір може мати лише приватно-правовий характер і не може мати публічно-правового характеру. Тому, звернення з позовом до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся за захистом прав, що виникли з цивільних правовідносин. Крім того, зазначає, що посилання на нікчемність договорів, укладених між банком та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не свідчить про нікчемність договору банківського рахунку з позивачем.
Судове засідання проводилося в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення сторін згідно положень передбачених ч.13ст.7 ЦПК України, та ч.1 ст. 369 ЦПК України, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що05.04.2016 року між ОСОБА_2та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № 980-024-000002528, відповідно до якого відповідачем на ім'я позивача було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 для зберігання грошей та взято зобов'язання щодо його обслуговування.
05.04.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір, за умовами якого позивачем надавалися кошти в тимчасове користування позичальнику - ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», а позичальник зобов'язаний повернути позивачеві отримані кошти на рахунок, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський», та сплатити відповідні проценти.
Згідно з п. 1.2. зазначеного договору сумою грошових коштів за договором є кошти в розмірі 100000,00 гривень, які передаються на строк не більше 281 дня по 11.01.2017 року зі сплатою процентів в розмірі 33,54% річних.
Окрім того, згідно з п. 1.2. зазначеного вище договору від 05.04.2016 року, його сторони передбачили, що сплата коштів позивачу здійснюється шляхом зарахування на рахунок, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» НОМЕР_1.
Як встановлено дослідженими в справі доказами, позивачем ОСОБА_2 на виконання умов зазначеного договору від 05.04.2016 року на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» були внесені грошові кошти в розмірі 100000,00 гривень.
На виконання умов договору товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок позивача ОСОБА_2, відкритий в ПАТ «Банк «Михайлівський» за НОМЕР_1, здійснено перекази коштів на загальну суму 103289,37 гривень.
Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_2 звертався до відповідача з заявою про включення його до переліку вкладників, на що отримав повідомлення про те, що кошти у сумі 103289,37 гривень на момент введення тимчасової адміністрації дійсно знаходились на поточному рахунку позивача № НОМЕР_2, але на підставі статей 215, 216 ЦК України та ст. 37, п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» переказ коштів (транзакція) здійснений ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на загальну суму 103289,37 гривень є нікчемним.
Згідно матеріалів справи, на підставі рішення НБУ від 23.05.2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 23.05.2016 року №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації.
Рішенням Правління Національного банку України від 12.07.2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації «ПАТ «Банк Михайлівський», призначено уповноважену особу Фонду, якими розпочато процедуру ліквідації відповідача та призначено уповноважену особу.
Отже, 23.05.2016 року в ПАТ «Банк Михайлівський» запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 13.07.2016 року розпочато процедуру ліквідації Банку по 12.07.2018 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 265 від 24.01.2017 року делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду: Волкову Олександру Юрійовичу з 25.01.2017 року, визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що спір між сторонами виник з цивільних правовідносин, а саме із цивільно-правової угоди банківського вкладу; позивача позбавлено права користування його майном у вигляді грошових коштів, а дії Уповноваженої особи Фонду з приводу відмови у включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами не є правомірними.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 19 КАС України передбачено, щоюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи слдужбова особа, інший субєкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Законом України № 4452-VI від 23 лютого 2012 року «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Статтею 3 Закону № 4452-VI встановлено правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно статті 4 Закону України № 4452-VI до функцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відноситься, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку; здійснює заходи щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.
Статтею 6 Закону № 4452-VI Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. (пункт 17, частини першої статті 3 Закону України № 4452-VI).
Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду. Оскарження рішень не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії (стаття 54 Законом України № 4452-VI).
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 року (справа №820/11591/15).
У силу ч.5 ст.411 та ст.417 ЦПК України, висновки суду касаційної інстанції є обов'язковими.
Відповідно частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Згідно зі ст. 1 Закону учасники у справі про банкрутство - це сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржник, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Всі перелічені особи в той чи інший спосіб є учасникам певних правовідносин, у яких бере участь безпосередньо боржник.
Разом з тим правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника.
Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.
Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішує виключно Фонд.
Відповідно до ст. 27 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону.
Отже, правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника і не породжують прав та обов'язків для банку.
Саме тому у ч. 8 ст. 36 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що дія Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участі банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.
Наведене свідчить, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і не є спором у зв'язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові №820/11591/15 дійшла висновку, що Закон ст. 4 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і відповідно до цього Закону Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Беручи до уваги викладене, а також вищевказані роз'яснення Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги відповідача і закриття провадження по справі з огляду на те, що вирішення даного спору не належить до цивільної юрисдикції.
За таких обставин, апеляційна скарга ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" підлягає задоволенню, а заочне рішенняЛенінського районного суду м. Полтави від 16 березня 2018 рокускасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 255, 367, 374, 377, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» - задовольнити.
Заочне рішенняЛенінського районного суду м. Полтави від 16 березня 2018 року- скасувати.
Провадження у справі за позовомОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання права та включення до переліку вкладників - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення за захистом своїх прав до суду в порядку адміністративного судочинства.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст постанови виготовлено 04 грудня 2018 року.
Головуючий суддя : ___________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ________________ П.С. Абрамов _________________ Л.М. Хіль