Провадження № 33/803/259/18 Справа № 216/3557/18 Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М.В. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.
06 грудня 2018 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року, щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
При обставинах, зазначених в постанові суду першої інстанції, 03.07.2018 року до Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 25. 06. 2018 року серії БД № 190811, за ч. 1 ст. 130 КУнАП відносно ОСОБА_1, про те, що він 25. 06. 2018 року о 21:45 год. керував транспортним засобом VOLKSWAGEN LT35 д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Каховська в м. Кривому Розі в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Драгер Алкотест № 6820 прилад ARHF -0016 в присутності двох свідків, що підтверджується тестом № 247 від 25. 06. 2018 року. Проба позитивна - 1,65 %. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9. а. Правил дорожнього руху України. Подія зафіксована на боді камеру.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто з останнього на користь держави судовий збір у розмірі 352 гривені 40 копійок.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просить поновити строк для її оскарження, а постанову скасувати як незаконну і таку, яка винесена з порушенням норм процесуального і матеріального права, та закрити провадження по адміністративній справі відносно нього.
Посилається на те, що матеріали провадження не містять підтвердження початку руху транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1, тобто на думку апелянта відсутній склад адміністративного правопорушення, а саме об'єктивної сторони адміністративного правопорушення. Крім того, апелянт наголошує, що при проведенні медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння йому не було роз'яснено порядок проведення огляду на спеціальному засобі Драгер Алкотест № 6820 та не надано сертифікатів відповідності та свідоцтво про його повірку вище вказаного спеціального засобу. Разом з тим, апелянт звертає увагу, що пристрій Драгер Алкотест № 6820 за допомогою якого було проведено тестування на стан алкогольного сп'яніння, не є спеціальним технічним засобом, дозволеним до застосування МОЗ та Держпоживстандартом, а тому огляд проведений з використанням вказаного приладу, є неналежним доказом.
Обґрунтовуючи свою позицію в апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу, що відсутні документи, які б посвідчили належний технічний стан приладу Драгер Алкотест № 6820, крім того відсутні відомості на підтвердження проходження поліцейськими підготовки щодо використання спеціального технічного засобу. Разом з тим, роздруківка результатів медичного огляду не містить реквізитів протоколу, до якого від проведений, що суперечить вимогам інструкції з складання адміністративних протоколів.
Апелянт звертає увагу, що після проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», був не згоден з результатом, однак поліцейські відповідно до вимог ст.. 266 КУпАП не запропонували йому пройти медичний огляд у найближчому медичному закладі, у зв'язку з чим ОСОБА_1 ставить під сумнів правильність складання адміністративного протоколу.
Мотивуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 наголошує, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 33 КУпАП належним чином не врахував пом'якшуючих обставин, оскільки в повному обсязі не досліджував особу, що притягається до адміністративної відповідальності. На його думку, суд відступив від принципів повноти та об'єктивності та не надавши належної оцінки доказам та не з'ясувавши всіх обставин, ухвалив рішення, яке є суто формальне.
Разом з тим, суд першої інстанції не допитав свідків, а саме патрульних поліцейських, які складали протокол про адміністративне правопорушення, що на думку апелянта є порушенням.
ОСОБА_1 зазначає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки копію постанови суду від 24 вересня 2018 року отримав лише 16 жовтня 2018 року та не був присутнім при оголошенні постанови суду, у зв'язку з чим на його думку наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
ОСОБА_1 та захисник Морозов Є.Є., будучи увідомленими належнм чином, до суду апеляційної інстанції не з"явилися, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги в їх відсутність.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.
Клопотання ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження у зв'язку з поважними причинами пропуску підлягають задоволенню, оскільки з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, яка прийнята за його відсутності, його захисник Морозов Є. Є. ознайомився 26 жовтня 2018 року (а.с.24), а апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 29 жовтня 2018 року (а.с.27-32), тобто в 10-тиденний строк на її оскарження.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності.
Так, обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, який підписано ОСОБА_1 Наведені у ньому обставини підтверджується актом огляду на стан сп'яніння, що підписаний ОСОБА_1 та двома свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до якого результат тесту на стан сп'яніння становить 1, 65 %, та роздруківкою тесту на стан сп'яніння з аналогічним показником, який підписаний ОСОБА_1. Разом з тим, ОСОБА_1 не заперечував проти результату огляду, а тому відсутні підстави стверджувати, що працівниками поліції не було забезпечено проходження огляду на стан сп'яніння у лікувальному закладі.
Підстави ставити під сумнів зазначені докази відсутні, оскільки в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не спростовані докази та не надано будь-яких клопотань на спростування наявних в матеріалах провадження доказів, наданих до суду першої інстанції.
Посилання апелянта на незаконність застосування приладу «ALCOTEST 6820» необґрунтоване, оскільки при оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законами України «Про дорожній рух» та «Про Національну поліцію», затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, іншими нормативно правовими актами.
Відповідно до Розділу ІІ вказаної Інструкції поліцейський, за наявності підстав, встановлених законодавством, проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів. При цьому поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, які надаються на вимогу особи, яка підлягає допиту.
Будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 пред"являв таку вимогу, матеріали провадження не містять.
Доводи його про те, що він не керував транспортним засобом не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп"яніння, який ним підписаний без зауважень, крім того, у нього вилучено тимчасово посвідчення водія та надано тимчасовий дозвіл.
Відсутність в акті огляду дати його складання не спростовує висновків суду, оскільки зазначений у акті огляду прилад "Драгер 0016" співпадає із роздруківкою чеку цього ж приладу, в якому зазначена дата проходження огляду. Відсутність у роздруківці номеру протоколу не вказує на суттєві порушення, оскільки зазначені у ньому обставини проведення огляду підтверджені письмовими показаннями двох свідків.
Суд в постанові пославсь на дослідження всіх наданих йому доказів, в тому числі і відеозапису, який підтверджує встановлені судом обставини та згоду особи із результатом її огляду, клопотання про допит свідків в судовому засіданні не заявлялись, про витребування інформації про дислокацію сил та засобів також відсутні клопотання в матеріалах провадження, а тому відсутні підстави стверджувати про те, що судом було допущено неповноту судового розгляду.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених доказів не убачається, тому вказані доказі є належними та допустимими.
Беручи до уваги вищенаведене, доводи апеляційної скарги не можна визнати обґрунтованими та суд визнає їх як намагання уникнути відповідальності за адміністративне правопорушення.
Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження в наявних доказах, що також були дослідженими при апеляційному розгляді.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з урахуванням особи ОСОБА_1, інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Поновити ОСОБА_1 строк для подання апеляційної скарги на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року, - залишити без задоволення.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Є. Джерелейко