Провадження № 22-ц/803/2663/18 Справа № 188/1485/17 Суддя у 1-й інстанції - Бурда П.О. Доповідачї - Макаров М. О.
Категорія 27
05 грудня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2018 рок по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-
У жовтні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов кредитного договору б/н від 06.08.2007 року відповідачка отримала кредит в сумі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на рік 36,00 % на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та банком договір.
В зв'язку із невиконанням відповідачкою взятих кредитних зобов'язань, станом на 30.06.2017 року за нею утворилася заборгованість перед банком в розмірі 43363,85 грн., яка складається з наступного: 1942,92 грн. - заборгованість за кредитом; 34992,13 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3887,66 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2041,14 грн. - штраф (процентна складова).
Вказану суму банк просив стягнути на свою користь так як в добровільному порядку відповідачка не здійснює її сплату.
Заочним рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2018 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" та стягнуто на його користь з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 43363гривні 85 копійок, яка складається з наступного: 1942,92 грн. - заборгованість за кредитом; 34992,13 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3887,66 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2041,14 грн. - штраф (процентна складова); вирішено питання стосовно судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення із вказаним позовом до суду. При цьому, апелянт вказала, що ні судових повісток про дату та час розгляду справи, ні ухвали про відкриття провадження вона не отримувала, в зв'язку з чим була позбавлена можливості подати суду заяву про застосування строків позовної давності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_2 на заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2018 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду частково скасувати та змінити, з наступних підстав.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що згідно заяви від 06.08.2007 року позивач надав відповідачці кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості.
ОСОБА_2 в Заяві від 06 серпня 2007 року підтвердила, що зазначена заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомлена і згодна, що засвідчила своїм підписом.
Згідно із пунктом 6.5 Умов позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання та перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 8.6 Умов при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Відповідно до пункту 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови) договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий самий термін.
Встановлено, що відповідачка належним чином не виконувала умов договору та згідно з розрахунком заборгованості, наданим Банком, станом на 30 червня 2017 року допустила заборгованість у загальному розмірі 43 363,85 грн.., з яких: 1942,92 грн. - заборгованість за кредитом; 34992,13 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3887,66 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2041,14 грн. - штраф (процентна складова).
Задовольняючи позовні вимоги банку та стягуючи з відповідачки заборгованість у загальному розмірі 43 363,85 грн., суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості цих позовних вимог.
Проте, колегія суддів в повному обсязі не може погодитись з висновком суду першої інстанції.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За правилами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається з кредитного договору №б/н від 06.08.2007 року, він був укладений за волевиявленням обох сторін, про що свідчить особистий підпис відповідача в анкеті позичальника, а також відповідачка після укладення вказаного договору систематично сплачувала кредитні кошти, проте в подальшому остання ухилилася від виконання своїх зобов'язань по кредитному договору, що і призвело до утворення заборгованості, а тому позовні вимоги є частково обґрунтованими.
Разом з цим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та комісії, колегія суддів вважає необґрунтованими, з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України.
Проте стягнення суми в якій об'єднанні пеня та комісія в даному випадку не може бути застосовано, оскільки за кожний із цих вимог нараховуються окремо відповідні суми. Проте позивач свої позовні вимоги під час розгляду справи в суді першої інстанції не уточнював та не надав відповідного розрахунку по цим вимогам, у зв'язку з чим в задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача штрафів колегія суддів виходить з наступного.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня в цьому разі є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому підстави для стягнення штрафів відсутні.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед банком становить у розмірі 36 935 грн. 05 коп., яка складається з наступного: 1942 грн. 92 коп. - заборгованість за кредитом; 34992 грн. 13 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом., а тому позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового.
При цьому, доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про незастосування судом першої інстанції строку позовної давності не заслуговують на увагу та не можуть бути застосовані колегією суддів під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду, то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції належним чином повідомив відповідачку про розгляд справи, відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 29, 32).
Крім того, 06 грудня 2017 року ОСОБА_2 особисто ознайомилася з матеріалами справи (а.с. 33), а 15 грудня 2017 року надала суду заяву про відкладення розгляду справи.
Однак, в судові засідання, будучи належним чином повідомленою, не з'явилася, а тому судом першої інстанції був проведений заочний розгляд справи.
При цьому, із заявою про застосування строку позовної давності ОСОБА_2 в суді першої інстанції не зверталась, а звернулася до суду апеляційної інстанції.
Оскільки відповідачка не скористалася своїм правом на участь у судовому засіданні в суді першої інстанції та не подала заяву про застосування позовної давності, - колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні такої заяви, поданої на стадії апеляційного перегляду справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, заочне рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити частково стягнувши з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 серпня 2007 року в розмірі 36 935 грн. 05 коп., яка складається з наступного: 1942 грн. 92 коп. - заборгованість за кредитом; 34992 грн. 13 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а в решті позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2018 року - скасувати.
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 серпня 2007 року в розмірі 36 935 грн. 05 коп., яка складається з наступного: 1 942 грн. 92 коп. - заборгованість за кредитом; 34 992 грн. 13 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 1600 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко