Іменем України
06 грудня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/748/18
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКСТИЛЬ-КОНТАКТ”,
вул. Сортувальна, 2, м. Київ, 02081, код 32043747
адреса для листування: вул. І. Миколайчука, 3А, м. Київ, 02152
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТАЛТЕКС МЕРІНО”,
код 39262403, вул. І.Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014
про стягнення 257899,12 грн
за участю представників учасників справи:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №305 від 11 вересня 2018 року, начальник юридичного відділу.
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 250 від 07 листопада 2018 року, представник.
У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕКСТИЛЬ-КОНТАКТ” звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТАЛТЕКС МЕРІНО” 257899,12 грн, з яких: 212456,64 грн основного боргу, 35323,98 грн пені та 10118,50 грн річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №371 купівлі-продажу від 12 червня 2018 року.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 08 листопада 2018 року; викликано у судове засідання позивача та відповідача; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини по 26 жовтня 2018 року включно; позивачу встановлено строк по 01 листопада 2018 року включно для подачі відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; встановлено строк відповідачу по 07 листопада 2018 року включно для подачі суду заперечення на відповідь на відзив позивача з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.
На адресу суду 29 жовтня 2018 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТАЛТЕКС МЕРІНО” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКСТИЛЬ-КОНТАКТ” 39305,36 грн пені та 11224,44 грн річних. До заяви додано розрахунок штрафних санкцій та 10 % річних, а також копію платіжного доручення №1073 від 24 жовтня 2018 року про сплату відповідачем 212456,64 грн.
В заяві про уточнення позовних вимог позивач збільшив суму пені та річних. До поданої заяви позивачем не було додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08 листопада 2018 року заяву про уточнення позовних вимог було залишено без руху та ухвалено позивачу протягом 7 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки заяви про уточнення позовних вимог шляхом сплати судового збору у розмірі 76,30 грн.
05 листопада 2018 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення суми штрафних санкції, у відповідності до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, 05 листопада 2018 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю. До відзиву відповідачем додано платіжне доручення №1073 від 24 жовтня 2018 року на суму 212456,64 грн.
В судовому засіданні 08 листопада 2018 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 06 грудня 2018 року.
19 листопада 2018 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків заяви про уточнення позовних вимог, до якої позивачем додано платіжне доручення №6343 від 12 листопада 2018 року про сплату судового збору у розмірі 76,30 грн.
Від представника відповідача 20 листопада 2018 року надійшли пояснення по справі, в яких він просив в задоволенні позовних вимог про стягнення 39305,36 грн пені та 11224,44 грн річних відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача зазначив, що ТОВ “ІТАЛТЕКС МЕРІНО” уповноважило ОСОБА_3, а не ОСОБА_3, лише на отримання цінностей за переліком, а саме ОСОБА_4 у кількості 2400 кг, а не на зміну умов договору, у зв'язку з чим нарахування штрафних санкцій позивачем по пені, відсоткам з дня поставки (13 червня 2018 року) є неправомірним.
Враховуючи надходження 19 листопада 2018 року від позивача заяви про усунення недоліків заяви про уточнення позовних вимог, до якої позивачем додано платіжне доручення №6343 від 12 листопада 2018 року про сплату судового збору у розмірі 76,30 грн, суд вважає за необхідне прийняти заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.
У судовому засіданні 06 грудня 2018 року представник позивача виклав позовні вимоги з урахуванням уточнень до позову та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 06 грудня 2018 року виклав свої заперечення по справі та просив суд зменшити розмір пені та штрафних санкцій.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:
12 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕКСТИЛЬ-КОНТАКТ” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІТАЛТЕКС МЕРІНО” (покупець) укладено договір №371 купівлі-продажу.
У відповідності до п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язався продати, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах EXW (франко-склад продавця) або за додатковою згодою сторін - на умовах FCA (франко-перевізник, склад продавця або база перевізника) згідно «Інкотермс»-2010.
Загальний обсяг купівлі-продажу по цьому договору (ціна Договору) на умовах EXW (франко-склад продавця, м. Київ) становить: 362880,00 грн, в тому числі ПДВ 60480,00 грн. Вартість кожної окремої партії товару вказується продавцем у видатковій накладній на цю партію товару за цінами продавця на дату підписання вказаної видаткової накладної, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2. Договору).
Згідно п. 2.1. вказаного договору покупець повинен повністю оплатити товар протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дати його поставки, якщо видатковою накладною не буде передбачений інший порядок оплати.
11 червня 2018 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок №23061 від 11 червня 2018 року на загальну суму 362880,00 грн, в тому числі ПДВ 60480,00 грн.
На підставі рахунку №23061 від 11 червня 2018 року відповідачем було видано довіреність №257 від 12 червня 2018 року ОСОБА_3 на отримання товару від позивача.
13 червня 2018 року за видатковою накладною №13198 від 13 червня 2018 року (продавець передав, а покупець прийняв товар (полотно трикотажне) на загальну суму 362456,64 грн, в тому числі ПДВ 60409,44 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем 01 серпня 2018 року було направлено на адресу відповідача претензію №768 від 01 серпня 2018 року з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 362456,64 грн.
Відповідач взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав, частково сплативши вартість отриманого ним товару у розмірі:
- 50000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №765 від 01 серпня 2018 року на суму 50000,00 грн;
- 100000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №922 від 20 вересня 2018 року на суму 100000,00 грн.
Судом встановлено, що станом на 08 жовтня 2018 року заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар з становила 212456,64 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Після відкриття провадження у справі 24 жовтня 2018 року відповідачем повністю сплачено заборгованість за отриманий від позивача товар у розмірі 212456,64 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №1073 від 24 жовтня 2018 року в матеріалах справи.
Станом на день прийняття рішення заборгованість відповідачем за отриманий товар погашено повністю.
За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення 212456,64 грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
В заяві про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 39305,36 грн пені та 11224,44 грн річних. У відповідності до розрахунку штрафних санкцій та 10 % річних, позивач просить стягнути з відповідача пеню та відсотки з 13 червня 2018 року (день поставки відповідачу товару).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач у порушення ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не перерахував на рахунок позивача вартість отриманого товару у визначений договором строк.
Так, згідно п. 2.1. вказаного договору покупець повинен повністю оплатити товар протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дати його поставки, якщо видатковою накладною не буде передбачений інший порядок оплати.
Суд приймає до уваги доводи представника відповідача стосовно того, що відповідач своєю довіреністю уповноважив ОСОБА_3 на отримання товару, а не на зміну умов договору, у зв'язку з чим нарахування штрафних санкцій позивачем по пені, відсоткам з дня поставки, а саме 13 червня 2018 року є неправомірним.
Тобто, розмір пені та відсотків повинен нараховуватись, згідно з п. 2.1. договору протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дати поставки товару, а саме з 29 червня 2018 року.
Таким чином за період з 29 червня 2018 року по 24 жовтня 2018 року підлягає нарахуванню пеня у розмірі 33903,27 грн, та 10 відсотків річних у розмірі 9635,59 грн.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій суд виходить з наступного.
Відповідно до норм статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене, враховуючи наявні у справі матеріали, наведені доводи сторін, а також той факт, що у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків чи настання для нього інших негативних наслідків, враховуючи повне виконання відповідачем на момент прийняття рішення у даній справі зобов'язань зі сплати основного боргу, а також поведінку кожної із сторін під час виконання умов договору, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 % до 16951,64 грн.
Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволений вимог.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 231, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 212456,64 грн боргу.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТАЛТЕКС МЕРІНО” (код 39262403, вул. І.Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКСТИЛЬ-КОНТАКТ” (вул. Сортувальна, 2, м. Київ, 02081, код 32043747) 16951,64 грн пені та 9635,59 грн річних.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТАЛТЕКС МЕРІНО” (код 39262403, вул. І.Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕКСТИЛЬ-КОНТАКТ” (вул. Сортувальна, 2, м. Київ, 02081, код 32043747) 653,08 грн судового збору.
5. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 22353,72 грн пені та 1588,85 грн річних відмовити.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 06 грудня 2018 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/