Справа № 137/1490/18
"04" грудня 2018 р.
Літинський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Желіховського В.М. секретаря судового засідання Голота О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про розподіл спільно нажитого майна подружжя. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 18 вересня 2011 року вона уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 Спільних дітей не має. За час спільного проживання придбали квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири №1390 від 07.08.2012 року. 09 лютого 2018 року даний шлюб було розірвано. В добровільному порядку відповідач не бажає поділити спільне майно, перешкоджає її забрати свої речі, не надає доступу до спільної квартири. Тому змушена звернутись до суду з вказаним позовом і просить розділити спільно нажите майно, визнавши за нею право власності на ? квартири АДРЕСА_2. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засдіання не з'явився. Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та у її відсутність. Позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Як зазначено у ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити у повному обсязі. Із копії свідоцтва про шлюб (а.с.7) судом встановлюється факт перебування сторін у шлюбі з 18.09.2011 року. Із рішення Літинського районного суду Вінницької області від 09.02.2018 року (а.с.8) встановлено, що розірвано шлюб між сторонами по справі. Свідоцтвом про шлюб (а.с.11) пояснюється зміна прізвища позивачки з "Плохотнюк" на "Боднарчук". Із договору купівлі-продажу квартири від 07.08.2012 року (а.с.12-14) встановлено, що ОСОБА_2 купив квартиру під номером 3 що розташована в с.Громадське вул.Центральна в будинку під номером 4 Літинського району Вінницької області. Даний факт також підтверджується Витягом з державного реєстру правочинів (а.с.15) та Витягом про державну реєстрацію прав (а.с.16). Із копії технічного паспорту на квартиру (а.с.17-20) встановлено, що квартира під номером 3 розташована в с.Громадське вул.Центральна в будинку під номером 4 Літинського району Вінницької області. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Статтею 60 Сімейного Кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд а дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Статтею 61 СК України передбачено - об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором - є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно ч. 2 ст. 65 СК України передбачено, що при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Згідно ст. 68 СК України - розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна - суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховував, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Статті 69-71 СК України передбачають, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина та чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченим ЦК України. Статтями 316 та 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Статтями 368, 372 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. У разі поділу майна, що є спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Також, стаття 369 ЦК України вказує, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до п.п. 22,23,25,30 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюбу, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" - вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст.63, ч. 1 ст.65 СК України. Так судом встановлено, що сторони з 18 вересня 2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі і за час спільного проживання, 07.08.2012 року придбали квартиру під номером 3 розташована в с.Громадське вул.Центральна в будинку під номером 4 Літинського району Вінницької області, яка є їх спільною сумісною власністю. Враховуючи ту обставину, що сторонами не досягнуто взаємної згоди щодо добровільного розподілу квартири, тому суд має підстави для задоволення позову оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. У разі поділу майна, що є спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, тому суд вважає необхідним розділити спільне майно між сторонами і визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_3. Враховуюи ту обставину, що позов задоволено повністю, тому суд на підставі ст. 141 ЦПК України вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. Керуючись ст.ст.4, 12, 48, 76, 81, 247, 259, 263-268 ЦПК України і на підставі ст.ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69-71 СК України, ст.ст. 316, 317, 368, 369, 391, 392 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюбу, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд,-
В И Р І Ш И В: Позов задовольнити. Розділити спільне майно подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Желіховський В. М.