Справа № 159/3090/18
Провадження № 2/159/946/18
29 листопада 2018 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Лесика В.О.,
за участю секретаря Шокот С.Т.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (внаслідок дорожньо-транспортної пригоди).
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 12 грудня 2017 року, близько 14 год. 40 хв. в м.Ковелі по вул.Варшавська, ОСОБА_3, управляючи автомобілем марки «БМВ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, при виїзді з території АЗС «WOG» на проїзну частину дороги, не надав переваги в русі автомобілю «БМВ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_4 при русі по вул. Варшавській, внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Зазначив, що відповідачем порушено п.п. 10.2 Правил дорожнього руху України, і відповідно до постанови Ковельського міськрайонного суду від 06.03.2018 року, останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та піддано штрафу.
Вказує також, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль отримав механічні пошкодження і відповідно йому була заподіяна пряма матеріальна шкода, згідно висновку експертного авто товарознавчого дослідження від 16.03.2018 року - 51913, 76 грн., а також витрати по оплаті цього висновку - 1700 грн.
Виходячи з зазначеного та покликаючись на вимоги ст.ст. 22, 1187, 1188, 1192 ЦК України просить стягнути з відповідача на його користь заподіяну шкоду в сумі 51913,76 грн. , витрати по оплаті експертного дослідження - 1700 грн. та судовий збір в сумі 704 г8рн. 80 коп.
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали повністю з підстав викладених вище. Крім того, позивач зазначає, що пошкоджений автомобіль марки «BMW 318 IS», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, належить тільки йому, одноосібному власнику, придбаний за його власні кошти, незважаючи на ту обставину, що в реєстраційному посвідченні він вказаний як співвласник. Така реєстрація необхідна для законного використання автомобіля на території України.
Відповідач ОСОБА_3 у своєму відзиві на позовну заяву вказав, що позовні вимоги не визнає з таких підстав:
-пошкоджений транспортний засіб є на іноземній реєстрації, а позивач є співвласником його без визначення часток;
-до позову не надано договір купілі-продажу автомобіля, а тому відсутня його вартість;
-позивач намагається стягнути з нього суму, яка перевищує вартість його неушкодженого автомобіля в декілька разів.
Крім того, зазначив, що транспортний засіб позивача знаходиться в режимі тимчасового введення, а тому знаходиться незаконно, і відповідно його використання, тобто експлуатація по території України є протиправною.
В підготовчому судовому засіданні відповідач відзив підтримав, хоча фактично визнав ту обставину, що заподіяна шкода позивачу може становити за наявності для того підстав суму, що не перевищує вартості автомобіля.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що співвласником пошкодженого автомобіля марки «BMW 318 IS», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, відповідно до реєстраційного свідоцтва є позивач, хоча із наявних пояснень слідує, що цей автомобіль належить лише йому, як одноосібному власнику.
Постановою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2018 року встановлено, що відповідач, по справі ОСОБА_3, 12.12.2017 року, близько 14 год. 40 хв. в м. Ковелі по вул. Володимирська, управляючи автомобілем «BMW», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, в порушення вимог п. 1.2 ПДР, допустив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої, автомобіль під керуванням ОСОБА_4 марки «BMW 318 IS», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження, тобто своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Зазначені обставини в судовому засіданні не оспорювали сторони.
За висновком експертного автотоварознавчого дослідження оцінки колісного транспортного засобу марки «BMW 318 IS», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, вартість вказаного автомобіля, що ввозиться на митну територію України в пошкодженому стані (до моменту ДТП) на момент проведення дослідження становить 23490, 95 грн., а вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу на момент проведення дослідження становить 51913,76 грн.
Товарним чеком та Актом прийому-передачі виконаних робіт, підтверджено оплату позивачем в сумі 1700 грн. вартості експертного дослідження автомобіля.
В ході розгляду справи встановлено, що автомобілі, які були учасниками ДТП перебувають на іноземній реєстрації і ввезені в Україну тимчасово. Сторони, і зокрема відповідач не надав суду Поліс обов'язкового страхування чи «Зеленої картки», а тому суд вважає, що в даному конкретному випадку, відповідальним за шкоду є винна особа, тобто відповідач по справі, з врахуванням відсутності звернення до страховика в тому числі. При цьому суд вважає, необґрунтованим посилання відповідача у своєму відзиві на позов про відсутність підстав для відшкодування шкоди в зв'язку з тим, що автомобіль перебуває на іноземній реєстрації.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Разом з тим, спеціальна норма по відношенню до загальної - ч. 2 ст. 1187 ЦК України зазначає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним ' засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК. пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Що стосується виду та розміру відшкодування шкоди, то суд виходить з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до висновку експертного дослідження пошкодженого автомобіля, ринкова вартість пошкодженого автомобіля становить 23490,95 грн., а вартість ремонту відновлювального 51913,76 грн., що більше як вдвічі перевищує його вартість. В цьому ж дослідженні зазначено, що економічна доцільність ремонту передбачає, що відновлювальний ремонт, є доцільним лише за умови, що вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість.
Суд зазначає, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).
При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Разом з тим суд зазначає, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Виходячи з висновку автотоварознавчого дослідження про ринкову вартість та вартість відновлювального ремонту автомобіля, суд приходить до висновку/, що транспортний засіб потерпілого слід визначити фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно необґрунтованим, на що фактично погодився позивач.
Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що автомобіль позивача на даний час не може використовуватися за призначенням, проте має певну цінність, а тому з урахуванням принципу диспозитивності, стягуючи з відповідача на користь позивача ринкову вартість автомобіля, необхідно вирішити питання про передачу цього майна/, після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Витрати, пов'язані з проведенням автотоварознавчого дослідження автомобіля та витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 7-10, 12-13, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 386, 395, 396, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду завдану внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 23490,95 грн. (двадцять три тисячі чотириста дев'яносто грн. 95 коп. ).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати пов'язанні на проведення експертного дослідження у розмірі 1700 грн. (одну тисячу сімсот грн. 00 коп. ).
Зобов'язати ОСОБА_1, після проведення відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, стягнутої із ОСОБА_3 в розмірі 23490,95 грн., передати у власність ОСОБА_3, автомобіль марки «BMB 318is» реєстраційний номер НОМЕР_2.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704, 80 ( сімсот чотири грн. 80 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.
Повний текст рішення складено 06 грудня 2018 року.
Головуючий:В. О. Лесик