27 серпня 2018 року Справа № 804/4593/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
розглянувши у спрощеному провадженні (письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту на стороні позивача ОСОБА_3 податкова інспекція у Соборному районі м Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості в сумі 12621,78 грн., -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Дніпропетровській області з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту на стороні позивача ОСОБА_3 податкова інспекція у Соборному районі м Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить стягнути податковий борг у сумі 12621,78 грн. з платника податків фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1).
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю несплаченого податкового боргу що утворився внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань відповідно до податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік та податкову декларацію № НОМЕР_2 від 20.02.2015 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідачем у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подано.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступні обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інтегрованих карток по платнику податків ФОП ОСОБА_2 рахується податковий борг по орендній платі на землю з фізичних осіб, в загальній сумі 12621,78 грн., який утворився внаслідок несплати у встановлені термін суми узгоджених грошових зобов'язань, відповідно до:
- податкової декларації № НОМЕР_3 від 16.02.2016 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік (нараховано 1081,50 грн., сума грошового зобовязання зменшена за рахунок переплати на особовому рахунку відповідача в сумі 1069,90 грн.);
- податкової декларації № НОМЕР_4 від 08.02.2017 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік (щомісячний платіж 1146,38 грн.).
Узгоджені суми грошових зобов'язань відповідачем своєчасно не були сплачені та набули статусу податкового боргу. З метою погашення податкового боргу контролюючим органом була виставлена податкова вимога від 18.04.2017 року № 1204-17/63, проте вжиті заходи не призвели до сплати податкового боргу платником податків.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно п. п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю)разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
В силу п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України притягується до відповідальності у вигляді штрафу у визначених цією статтею розмірах.
Відповідно до п.п.16.1.4. п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 59.1 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Статтею 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно ч. 1 ст. 60 Податкового кодексу України, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними.
Пунктом 60.6 ст.60 ПК України визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України встановлює, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення вручення податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.87.1 та 87.2 ст.87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:
а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);
б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;
в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Сума заборгованості по орендній платі з виникла за рахунок внаслідок несплати податкових зобов'язань на підставі поданих відповідачем податкової декларації №1600010530 від 16.02.2016 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік та податкової декларації №9013313749 від 08.02.2017 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в розмірі 12621,78 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідач не спростував доводи позовної заяви, не надав доказів про сплату податкового боргу, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, при цьому позивач у межах повноважень, обґрунтовано звернувся до суду, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 12621,78 грн.
Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст. 241-246, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, місто Дніпро, вул. Симферопільська 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (49000, м. Дніпро, ж/м Комунар, буд. 3/В, кв. 160, РНОКПП НОМЕР_1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту на стороні позивача ОСОБА_3 податкова інспекція у Соборному районі м Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Високовольтна, 24, код ЄДРПОУ 39545734) про стягнення заборгованості в сумі 12621,78 грн. - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в сумі 12621,78 грн. (дванадцять тисяч шістсот двадцять одна грн. 78 коп.) на користь Державного бюджету України.
Судові витрати у справі не стягуються.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона