27 вересня 2018 року Справа № 804/3787/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Максименко Е.М.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, -
24.05.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (далі - ТОВ «Атлантіс», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 08.12.2017 року №UA110040/2017/900006/1;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпропетровської митниці ДФС за №UA110040/2017/00015.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у порядку підготовчого провадження.
В судовому засіданні 28.08.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 20.09.2018 року.
В судовому засіданні 20.09.2018 року оголошено перерву до 27.09.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було жодних законних підстав визначати митну вартість за іншим методом, ніж за методом вартості операції, що був заявлений позивачем у ВМД №UA110040/2017/006977 від 06.12.2017 року, подану ним до Дніпропетровської митниці ДФС для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість. Документи не містили в собі розбіжності, та не мали наявних ознак підробки, навпаки, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка підлягала сплаті за ці товари. На думку позивача, всі зауваження відповідача не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Таким чином, позивач вважає, що відмова відповідача у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110040/2017/00015 від 08.12.2017 року та рішення про коригування митної вартості товарів від 08.12.2017 року №UA110040/2017/900006/1, прийняті відповідачем всупереч вимог Митного кодексу України, а тому підлягають скасуванню.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обгрунтовуючи тим, що враховуючи результати перевірки, виявлені невідповідності та неповноти наданих документів за переліком, сформованим відповідно до положень частини 3 статті 53 Митного Кодексу України, не підтвердження заявленої митної вартості за результатами проведених розрахунків з урахуванням документів, що надані ТОВ "Атлантіс", керуючись вищезазначеними положеннями законодавства, у відповідача відсутні підстави для визнання заявленої декларантом митної вартості, а тому рішення про коригування митної вартості від 08.12.2017 року №UА110040/2017/900006/1 є цілком законним та вірним. Таким чином, відповідач вважає, що посадові особи Дніпропетровської митниці ДФС при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого ТОВ «Атлантіс» товару та оформленні картки відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивачем були надані всі документи, що підтверджують числове значення митної вартості товару, які обов'язково передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали обрані правові позиції.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що між ІМ «EURO-ALCO» SRL, Республіка Молдова (Постачальник), ТОВ «Атлантіс» (Покупець) та Виробничо-комерційною фірмою (РРС) «Marketing Vin» S.R.L., Республіка Молдова (Фінансовий відповідач) укладений договір поставки алкогольної продукції від 05.10.2017 року № 05-10/01, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця алкогольну продукцію (далі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, а фінансовий відповідач зобов'язаний прийняти грошові кошти від покупця та передати постачальнику на умовах цього договору (а. с.39-44).
За умовами п.1.3 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями; партією товару є кількість товару, що поставляється постачальником за одним товаросупроводжувальним документом на товар (товарних накладних, товарно-транспортних накладних).
У відповідності до п.1.2 Договору найменування, асортимент, кількість, а також строки поставки товару узгоджуються сторонами з урахуванням попиту покупця у заявках на виробництво і відвантаження продукції, що підписуються належним чином уповноваженими представниками обох сторін за формою, узгодженою сторонами у додатку 2 до даного договору, у графіку відвантаження у додатку 5 до даного договору, які являються невід'ємними частинами даного договору, а також у товаросупроводжувальних документах на товар (товарних накладних, товарно-транспортних накладних, рахунках-фактурах та ін.).
Згідно з п.2.1 договору вартість наданого у відповідності до умов даного договору товару узгоджується сторонами у протоколах узгодження ціни, що підписуються належним чином уповноваженими представниками обох сторін за формою, узгодженою сторонами у додатку 1 до даного договору, який являється невід'ємними частинами даного договору.
Разом з тим, у п.10.6 договору передбачено, що невід'ємною частиною даного договору є: Додаток № 1 «Протокол погодження ціни»; Додаток № 2 «Форма заявки на виробництво і відвантаження продукції»; Додаток № 3 «Зразки відбитків печаток»; Додаток № 4 «План виробництва», Додаток № 5 «Графік відвантаження готової продукції», Додаток № 6 «Графік постави комплектуючих».
Відповідно до п.п.2.4.1, 2.4.2 п.2.4 договору оплата товару здійснюється у відповідності до умов даного договору покупцем на валютний рахунок фінансового відповідача наступним чином:
- 20 % від суми кожної окремої партії товару протягом 2 календарних днів з моменту узгодження Заявки на виробництво і відвантаження продукції;
- 80 % від суми кожної окремої партії товару не пізніше 2 календарних днів до дати відвантаження продукції.
Умови поставки товару DAP Україна, м.Дніпро, згідно Правил Інкотермс 2010 (п. 3.1 договору).
06.12.2017 року декларант ТОВ «Атлантіс» подав до митного посту «Новомосковськ» Дніпропетровської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA110040/2017/006977 з метою митного оформлення товару «коньяк ординарний в асортименті: чотири зірочки "Жан-Жак" 4-річний - 1600 ящ. - 19 200 пл. по 0,5 л - 9 600л (40% спирту)».
Митна вартість товару заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України на рівні 6 дол. США/літр чистого 100 % спирту.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом разом з ЕМД надано документи для проведення митного контролю та митного оформлення, за результатами здійснення якого митним органом складено електронне повідомлення декларанту від 06.12.2017 року, згідно з яким у останнього виникли сумніви щодо повноти включення позивачем до ціни товару всіх складових витрат, передбачених ч.10 ст.58 МК України, а саме:
- згідно з контрактом від 05.10.17 року № 05-10/01, по якому надійшла продукція, по п.1.2 та п.3.2 відсутні Заявки на виробництво та відвантаження продукції, додаток 2, додаток 5; по п.2.1 відсутній додаток 1;
- згідно п.2.4 контракту проведено 20 % та 80 % оплата товару, але згідно поданих платіжних доручень від 13.11.17 № 48, 22.11.17 № 50, 28.11.17 № 52,29.11.17 № 53 сума оплати складає 229 120 дол. США (сума додаткової угоди № 2 30.11.17 на 300 610 дол. США);
- згідно п.3.7 контракту при кожній поставці повинні бути але відсутні: посвідчення якості, гігієнічний сертифікат, сертифікат відповідності;
- згідно п.10.6 контракту обов'язковою частиною контракту від 05.10.17 № 05-10/01 є додатки 1, 2, 3, 4, 5, 6, які не подані разом з МД.
У зв'язку з цим декларанту запропоновано проінформувати митний орган про наявність або відсутність зазначених документів, а також надати наступні додаткові документи:
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару;
- документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо рахунок сплачено;
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- виписку з бухгалтерської документації.
Листом від 08.12.2017 року №302/12 позивач повідомив митницю, що станом на 08.12.2017 року не має можливості надати додаткову інформацію, зазначену в протоколі від 06.12.2017 року.
08.12.2018 року Дніпропетровською митницею:
- прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110040/2017/900006/1, яким митну вартість товару визначено із застосуванням другорядного методу 2-ґ - резервного на підставі наявних у митниці відомостей (митна декларація від 04.12.2017 №UA500060/2017/024828) у розмірі 7,97 доларів США за літр чистого 100 % спирту;
- складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110040/2017/00015.
При цьому товар випущений у вільний обіг за МД від 08.12.2017 року №UA110040/2017/007092.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
За правилами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові, зазначені в цій частині, документи.
За правилами ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Аналіз наведених норм свідчить, що право митного органу на витребування додаткових документів виникає тільки за наявності певних підстав: якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому у митного органу наявні повноваження щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які значаться у документах, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України підтверджують цю митну вартість.
Тобто такі розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За правилами ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому згідно з п.п.1-4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За визначенням, наведеним у ч.1 ст.256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У відповідності до ч.12 ст.264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Таким чином, наведені правові норми в їх сукупності свідчать, що для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 МК України.
Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Порядок застосування резервного методу визначає стаття 64 МК України.
Так, згідно ч.ч.1, 2 вказаної статті у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митний кодекс України, зокрема, ч.6 ст.54 МК України, яка, як зазначено вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
За визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.58 глави 9 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно ч.ч.6, 8, 9 ст.58 МК України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.
Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
З наведеної норми виливає, що митною вартістю товарів являється по суті загальна сума всіх платежів, здійснених покупцем товарів, що імпортуються, продавцю таких товарів за контрактом.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч.2, 3 ст.58 МК України).
З наведених норм випливає наявність у митного органу повноважень щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вказаній нормі.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
В даному випадку, митним органом встановлено ненадання декларантом до митного оформлення посвідчення якості, гігієнічний сертифікат, сертифікат відповідності, які передбачені у п.3.7 Договору.
З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження митної вартості вищезазначеного товару, товариством надано митному органу, зазначені в гр.44 ВМД, серед яких сертифікат про походження товару №А155735 від 01.12.2017 року.
Крім того, в матеріалах справи міститься сертифікат відповідності від 28.11.2017 року №002685-17, санітарний сертифікат від 29.11.2017 року №423 та посвідчення про якість від 29.11.2017 року №1598.
Разом з тим, як вбачається з наведених вище норм Митного кодексу України, обов'язкові документи, що підтверджують митну вартість товару, перелічені у ч.2 ст.53 МК України, і серед цих документів відсутні документи щодо якості товару, а тому посилання Митниці на ненадання до митного оформлення передбачених у п.3.7 Договору посвідчення якості, гігієнічний сертифікат, сертифікат відповідності, не може впливати на заявлену позивачем митну вартість товару.
Тим більш, що митницею не зазначено, яким чином ненадання товариством до митного оформлення вказаних документів стосується визначення числових значень складових митної вартості товарів, тобто яким чином впливає на ці значення, а відтак вказана розбіжність не може бути прийнята як така, що могла вплинути на заявлену товариством митну вартість товару.
Також, митним органом встановлено, що декларантом до митного оформлення не було надано передбачені п.10.6 договору додатки, які є невід'ємною частиною договору, а саме: додатки 1, 2, 3, 4, 5, 6.
Втім, з матеріалів справи вбачається, що для підтвердження митної вартості вищезазначеного товару, товариством надавалась митному органу зазначена в гр.44 ВМД додаткова угода № 2 від 30.11.2017, в якій наведені найменування та асортимент окремої партії товару, що поставлявся у листопаді 2017 року.
Отже, за наявності вказаного документа ненадання митниці заявки на виробництво та відвантаження продукції не може бути свідченням не підтвердження товариством вартості заявленого до митного оформлення товару.
Тобто, у митного органу були наявні достатні відомості щодо ціни та асортименту партії товару для перевірки вірності заявленої товариством митної вартості товару, що також підтверджується іншими зауваженнями митниці щодо невідповідності сум оплати за товар згідно наданих товариством до митного оформлення платіжних дорученнях вартості товару, визначеній у Додатковій угоді №2 від 30.11.2017 року.
Щодо ненадання товариством до митного оформлення інших додатків до договору, то митний орган не зазначив, які саме обставини щодо числового значення митної вартості товару ці документи повинні підтвердити або спростувати, і яким чином вони впливають на митну вартість заявленого до митного оформлення товару, оскільки з положень п.10.6 договору, на який посилається відповідач, вбачається, що додатки 1, 3, 4, 5 та 6 договору не стосуються кінцевої узгодженої сторонами договору ціни та асортименту партії товару, яка пред'являється до митного оформлення.
Митним органом встановлено, що згідно з п.2.4 договору проведено 20 % та 80 % оплата товару, але згідно поданих платіжних доручень від 13.11.2017 року № 48, 22.11.2017 року № 50, 28.11.2017 року № 52, 29.11.2017 року № 53 сума оплати складає 229 120 дол. США (сума додаткової угоди № 2 30.11.2017 року на 300 610 дол. США).
З наданої позивачем до митного оформлення додаткової угоди №2 від 30.11.2017 року вбачається узгодження сторонами договору найменування, кількості, а також ціни відвантаженого у листопаді 2017 року товару у розмірі 300 610 дол. США.
Як підтвердження оплати вказаного товару товариством надано до митного оформлення платіжні доручення: від 13.11.2017 року № 48 на суму 21 585,92 дол. США, від 22.11.2017 року № 50 на суму 22 943,72 дол. США, від 28.11.2017 року № 52 на суму 91 975,14 дол. США, від 29.11.2017 року № 53 на суму 92 615,22 дол. США, на загальну суму 229 120 дол. США.
Тобто на момент дати оформлення митної декларації - 06.12.2017 року, позивачем було сплачено 229 120 дол. США.
Крім того, в матеріалах справ міститься платіжне доручення від 07.12.2017 року № 56 на суму 71 490 дол. США, що у сукупності з вищенаведеними платіжними документами свідчить про здійснення оплати позивачем товару на повну суму 300 610 дол. США, передбачену у додатковій угоді № 2 від 30.11.2017 року, що також підтверджується листом від 18.12.2017 року № 18/12.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на 08.12.2017 позивачем було проведено повну оплату товару на суму, визначену у додатковій угоді № 2 від 30.11.2017 року, яка на момент оформлення митної декларації 06.12.2017 року була здійснена частково, що не суперечило положенням п.2.4 Договору.
З вищенаведених положень ч.2 ст.53 МК України вбачається, що митну вартість товарів підтверджують:
- банківські платіжні документи, у разі якщо рахунок сплачено,
- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Так, у даному випадку, банківські платіжні документи слугують лише підтвердженням оплати позивачем товару у тій вартості, яка узгоджена умовами договору.
Разом з тим, у ч.10 ст.58 МК України, на яку посилається відповідач в обґрунтування наявності сумнівів щодо повноти включення позивачем до ціни товару всіх складових витрат, встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажом на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.
Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Тобто наведена правова норма визначає перелік додаткових витрат (складових митної вартості), які не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Між тим, митний орган, посилаючись на сумніви щодо повноти включення позивачем до ціни товару всіх складових витрат, передбачених ч.10 ст.58 МК України, не зазначив, яким чином проведення позивачем за платіжними дорученнями оплати вартості товару не на всю визначену у додатковій угоді № 2 від 30.11.2017 року суму, свідчить про неповноту включення позивачем до ціни товару всіх необхідних складових витрат митної вартості товару.
Тим більше, що митниці для митного оформлення був наданий договір, за п.3.1 якого товар поставлявся за контрактом на умовах: DAP (Інкотермс 2010 р.) до м.Дніпро.
За умовами DAP (Інкотермс 2010 р.) продавець за контрактом зобов'язаний за власний рахунок укласти контракт про перевезення товару, одержати будь-яку експортну ліцензію і виконати всі митні формальності, необхідні для експорту товару та для його перевезення через будь-яку країну та надати товар у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження у названому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару до названого місця.
Таким чином, наведені митницею сумніви щодо повноти включення товариством до ціни товару всіх складових витрат, передбачених ч.10 ст.58 МК України, не базуються на аргументованих доводах, а носять характер припущень.
Отже, первісно надані декларантом документи, обов'язковість надання яких для митного оформлення передбачена у ч.2 ст.53 МК України, містили всі відомості щодо ціни товару і будь-яких розбіжностей у цих документах, які безпосередньо стосуються числових значень складових митної вартості товарів (ч.3 ст.53 МК України), митним органом не було виявлено, а тому підстави для витребування у позивача додаткових документів були відсутні.
При цьому суд звертає увагу, що при витребуванні у позивача додаткових документів, перелічених вище, всупереч вимог п.3 ч.2 ст.55 МК України відповідач не обґрунтував чому з наданням цих додаткових документів митна вартість може бути визнана митницею, тобто не зазначив необхідності надання саме цих додаткових документі і не визначив їх вплив на митну вартість і на виявлені розбіжності.
Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що при декларуванні позивачем товару за першим методом (вартістю контракту) були наявними обставини, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у митного органу щодо вартості імпортованого товару.
Суд приходить до висновку, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає ч.2 ст.53 МК України, з урахуванням умов поставки товару, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого позивачем, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребування додаткових документів.
Стосовно обставин, встановлених митницею за результатами проведеного аналізу інформації, що містилась у товаросупровідних документах, та цінової інформацію ЄАІС Держмитслужби, що задекларована позивачем митна вартість товарів значною мірою відрізнялась від митної вартості товарів, ввезених на територію України за іншими угодами, укладеним між іншими суб'єктами (7,975 дол.США за літр 100% спирту), суд вважає, що вказані обставини не утворюють підстав для відмови у визнанні заявленої ТОВ «Атлантіс» митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому інші обставини можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, вага, наявність знижок тощо).
Таким чином, наявність в базі даних відповідача інформації щодо ввезення аналогічного (подібного) товару чи близьких за кодом УКТ ЗЕД товарів за ціною вищою, ніж ввозиться позивачем, не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки не враховує особливостей взаємовідносин між різними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, умов поставки товарів, що ввозяться на митну територію України, комерційних та інших умов, тому висновки відповідача про визначення митної вартості товару позивача по інвойсу №6 за резервним методом по ціні 7,975 дол.США/літр чистого 100% спирту є необґрунтованими, прийнятими з порушенням діючого законодавства, без правових підстав.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставним прийняття відповідачем 08.12.2018 року спірних рішення про коригування митної вартості товарів №UA110040/2017/900006/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110040/2017/00015.
Крім того, митницею порушено процедуру митного оформлення, яке полягає у тому, що відповідно до повідомлення, датою модифікації документа (ЕМД) декларантом є 06.12.2017 року 09:41:16 год., а час створення повідомлення (яким митний орган вимагає додаткові документи) є 06.12.2017 21:37:40 год., тобто з перевищенням чотирьохгодинного терміну митного оформлення, встановленого ч.1 ст.255 МК України, згідно з якою митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Таким чином, позивач довів належними та допустимими доказами протиправність прийнятого відповідачем рішення та картки відмови, надав суду відповідні докази щодо неправомірності прийняття відповідачем оспорюваного рішення та картки відмови.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС.
Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 08.12.2017 року №UA110040/2017/900006/1.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпропетровської митниці ДФС за №UA110040/2017/00015.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (код 39421732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (код 30012937) суму судових витрат по справі в розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 05 жовтня 2018 року.
Суддя ОСОБА_3