копія
03 грудня 2018 р. Справа № 160/9010/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійник В.М., перевіривши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Виборничо-комерційної фірми «Ірма ЛТД» до Комунального підприємства «Центр реєстрації бізнесу і нерухомості» Дібровської сільської ради Синельниківського району, Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації бізнесу і нерухомості» Дібровської сільської ради Синельниківського району ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень,-
28 листопада 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Виборничо-комерційної фірми «Ірма ЛТД» до Комунального підприємства «Центр реєстрації бізнесу і нерухомості» Дібровської сільської ради Синельниківського району, Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації бізнесу і нерухомості» Дібровської сільської ради Синельниківського району ОСОБА_1 про:
- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №38908689 від 22.12.2017 року, прийнятого реєстратором Комунального підприємства «Центр реєстрації бізнесу і нерухомості» Дібровської сільської ради Синельниківського району ОСОБА_1, на підставі якого внесено запис про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м.Дніпро, проспект Героїв, 48,А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1446718212101;
- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №42271662 від 27.07.2018, прийнятого реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, на підставі якого внесено запис про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м.Дніпро, проспект Героїв, 48,А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1446718212101.
Згідно з п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.
Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м.Дніпро, проспект Героїв, 48,А.
Обгрунтовуючи свою позицію позивач вказує, що він є законним користувачем земельної ділянки кадастровий номер №1210100000:03:051:0029. На зазначеній земельній ділянці розташований комплекс будівель та споруд автостоянки, за для забезпечення функціонування якого позивачу і була надана земельна ділянка кадастровий номер №1210100000:03:051:0029 площею 0,6467 га.
Однак, як вказує позивач, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, як державним реєстратором, було проведено первинну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м.Дніпро, проспект Героїв, 48 А, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер №1210100000:03:051:0029 площею 0,6467 га, та фактично є майном, що перебуває у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю Виборничо-комерційної фірми «Ірма ЛТД».
З урахування наведеного, спір виник у зв'язку з порушенням оскаржуваними рішеннями державних реєстраторів прав позивача, а саме: права користування земельною ділянкою кадастровий номер №1210100000:03:051:0029 та прав позивача на розташоване на зазначеній земельній ділянці майно.
Суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За положеннями ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно правової позиція ОСОБА_3 Верховного Суду, висловленої в постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 №ЄДРСР 77969515, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
У вказаній постанові ОСОБА_3 Верховного Суду за результатами перегляду судових рішень у справі №823/2042/16, предметом якої був аналогічний спір, що і в адміністративній справі № 160/9010/18, вказала, що спір, який розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.
ОСОБА_4 ОСОБА_3 Верховного Суду вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. ОСОБА_4 спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам ОСОБА_3 Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. А саме про те, що у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_4 спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку.
Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
З огляду на те, що позивач не був заявником стосовно вчинення реєстраційних дій, за наслідками яких прийняті оскаржувані рішення, враховуючи положення п. 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України, такий спір є спором про майнові права та має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Згідно п.1 ч.1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 170, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Виборничо-комерційної фірми «Ірма ЛТД» до Комунального підприємства «Центр реєстрації бізнесу і нерухомості» Дібровської сільської ради Синельниківського району, Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації бізнесу і нерухомості» Дібровської сільської ради Синельниківського району ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень.
Роз'яснити позивачеві, що вказаний спір має вирішуватись в порядку господарського судочинства.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачеві за зазначеною у позовній заяві адресою.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня її складення через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Суддя (підпис) ОСОБА_5
Ухвала не набрала законної сили 03 грудня 2018 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_5 ОСОБА_5