27 вересня 2018 року Справа № 804/182/2256/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Врони О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа - Управління державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
16.07.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), Управління державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області про:
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення форми «Ф» Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.06.2015 року №0018/173;
- визнання протиправною бездіяльності Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови повернути ОСОБА_1 помилково сплачене зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн. оплачене 17.08.2015 року по меморіальному ордеру №15 згідно податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 року №0018/173;
- зобов'язання відповідачів вчинити дії щодо повернення ОСОБА_1 сплаченого грошового зобов'язання в сумі 25000 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 року прийнято справу до свого провадження суддею Вроною О.В. та призначено до розгляду у порядку підготовчого провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 року залишено позовну заяву без руху з наданням строку на усунення недоліків позову.
13.08.2018 року ОСОБА_1 подано до суду уточнену позовну заяву, в якій визначено Управління державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області третьою особою у справі та викладено позовні вимоги у наступній редакції:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.06.2015 року №0018/173;
- визнати протиправною бездіяльність Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови в прийнятті висновку про повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн., оплаченого 17.08.2015 року по меморіальному ордеру №15 згідно податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 №0018/173 та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо прийняття висновку про повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені та передачі висновку до Управління державної казначейської служби України у м.Нікополі Дніпропетровської області щодо повернення ОСОБА_1 сплачених грошових зобов'язань в сумі 25000,00 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні 27.09.2018 року вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження за клопотанням представника позивача.
В обгрунтування позову зазначено, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки прийнято в порушення вимог законодавства. Суми, помилково сплачені позивачем за цим податковим повідомленням-рішенням, підлягають поверненню ОСОБА_1
Представником відповідача 19.09.2018 року подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обгрунтовуючи тим, що позивач повинна сплачувати транспортний податок, оскільки є власником автомобіля 2012 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб. см., що підпадає під критерії, визначені пунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.
Представником відповідача надано клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником транспортного засобу «Lexus GS350» державний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 3456 куб.см.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 року №7/600 встановлений транспортний податок та визначено об'єкт оподаткування, платники податку, податковий період та інші обов'язкові елементи транспортного податку у відповідності з Податковим кодексом України.
19.06.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0018-173, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн., з яким позивач не погоджується.
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору, переданого на вирішення суду.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено - транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, які є об'єктами оподаткування.
Приписами пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Таким чином, з 01.01.2015 року в Україні запроваджений новий податок - транспортний податок.
Одночасно, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 8 ПК України встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Приписи пп. 10.1.1 п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 ПК України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.
Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору, що передбачено у пп. 12.3.2 ПК України.
Відповідно до пп. 12.3.3 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Відповідно до пп.12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Право на прийняття місцевих податків органами місцевого самоврядування закріплено і ст. 143 Конституції України.
Визначаючи чи є позивач платником вказаного податку, суд виходить з того, що позивач є власником автомобіля, який підпадає під визначення пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України.
Так, згідно з пп.14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником легкового автомобіля НОМЕР_2, 2012 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 3456 куб.см.
Таким чином, транспортний засіб, який знаходиться у власності позивача підпадає під встановлені ПК України критерії об'єкту оподаткування транспортним податком.
Оцінюючи застосування до спірних відносин норм ПК України щодо сплати транспортного інстанції виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Одним з елементів принципу верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності, який сформульований, в тому числі і у доповіді № 512/2009 на 86 пленарному засіданні Венеціанської комісії у 2011 році. Цей принцип є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ.
Відповідно до принципу правової визначеності держава повинна зробити текст закону легкодоступним. Вона також зобов'язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю.
Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.
Відтак, однією з основних процедурних вимог принципу правової визначеності є вимога достатнього часу для змін у системі правовідносин, викликаних прийняттям нового закону.
Згідно з пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Цей же принцип закладений і в ст. 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарювання», та його суть зводиться до послідовності регуляторної діяльності, відповідності її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.
В підтримку необхідності дотримання цього принципу законодавцем запроваджений і пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України, відповідно до якого рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Отже, для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році, таке рішення повинно було бути прийнято до 15 липня 2014 року, а оскільки рішення №7/600 Дніпропетровської міської ради було прийнято 28.01.2015 року, тобто після 15.07.2014 року, тому застосування його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року.
Крім того, встановлення пунктом 4 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року, положення, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не може бути прийнято судом, оскільки не застосування тих або інших норм закону, встановлених Верховною Радою України можливо в разі їх скасування чи зупинення Верховною Радою України. Проте, таких змін до Закону України «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарювання» на 2015 рік не приймалося.
Враховуючи аналіз наведених вище норм права, суд зробив висновок про те, що відносно позивача у 2015 році не можуть бути застосовані положення ст. 267 ПК України щодо сплати транспортного податку.
Крім того, відповідачем не було надано суду доказів в підтвердження наявності обставин набуття чинності рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 року №7/600 (в частині транспортного податку).
Враховуючи викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення іншої частини позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача повернути ОСОБА_1 сплачений нею згідно з податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2015 року №0018/173 транспортний податок за 2015 рік у розмірі 25000 грн., з огляду на таке.
17.08.2015 року позивачем сплачено визначену податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2015 року №0018/173 суму грошового зобов'язання у розмірі 25000 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру ПАТ "Укрсоцбанк" №15 від 17.08.2015 року.
28.02.2018 року позивач звернувся до Нікопольської ОДПІ з заявою про повернення помилково/надміру сплачених 17.08.2015 року в рахунок погашення податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок» грошових коштів в сумі 25000 грн. на рахунок позивача відкритий в ПАТ КБ Приватбанк.
23.03.2018 року листом за вих. №2255/10/04-07-07-19 позивачу відомлено у поверненні грошових коштів, оскільки податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 року №0018/173 не оскаржене позивачем та вважається узгодженим.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань врегульовано ст.43 ПК України.
Так, відповідно до п.43.1 ст.43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Згідно з п.43.2 ст.43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Відповідно до п.43.3 ст.43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Згідно з п.43.4 ст.43 ПК України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобовязань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
При цьому відповідно до п.43.5 ст.43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Згідно з п.43.6 ст.43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Аналогічні вимоги закріплені і в Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015р. №1146 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 31.12.2015р. за №1679/28124 (далі Порядок №1146).
Зокрема, п.5 Порядку №1146 передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
При цьому, відповідно до п.7 Порядку №1146 після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань (крім грошових зобовязань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку. Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобовязань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.
Згідно з п.8 Порядку №1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу мiж державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи ДФС, місцеві фінансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242 (із змінами). За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пiзнiше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання вiдповiдному органу Казначейства. За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу мiж державним та місцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пiзнiше ніж за девять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу мiж державним та місцевими бюджетами, для погодження вiдповiдному місцевому фінансовому органу. Відповідний місцевий фінансовий орган протягом двох робочих днів погоджує отримані висновки шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу мiж державним та місцевими бюджетами, вiдповiдному органу ДФС.
Пунктом 11 Порядку №1146 встановлено, що на пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобовязань у визначеному законодавством порядку.
Зважаючи на те, що станом на час звернення позивача до відповідача з заявою про повернення сплаченого ним транспортного податку податкове повідомлення-рішення, на підставі якого відбулася сплата, було чинним, позовні вимоги щодо визнання бездіяльності протиправною та зобовязання відповідача повернути позивачеві сплачені ним кошти на виконання спірного податкового повідомлення-рішення є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в сумі 704,80 грн.
Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (53210, АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (53210, м. Нікополь, проспект Трубників, 27, код 39634478), третя особа - Управління державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області (53210, м. Нікополь, проспект Трубників, 27, код 38033121) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 року №0018/173 Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 (53210, АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) за рахунок бюджетних асигнувань Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (53210, м. Нікополь, проспект Трубників, 27, код 39634478) судові витрати у розмірі 704 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_2 &?в; Текст &g ;