06 грудня 2018 року ЛуцькСправа № 140/1994/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2018 року №0236499-1301-0308.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 квітня 2018 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0236499-1301-0308, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 517 грн 76 коп. При цьому, позивач зазначає, що йому на праві спільної часткової власності належить 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Лище, вулиця Горіхова, будинок 1461, загальною площею 199,6 кв. м. Позивач посилається на помилковість визначення контролюючим органом ставки грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зважаючи на те, що відповідачем не дотримано вимог підпункту «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України щодо застосування пільги зі сплати податку для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
У відзиві на позов представник відповідача його вимог не визнав, мотивуючи тим, що, що ГУ ДФС у Волинській області правомірно було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2018 року №0236499-1301-0308, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 517 грн 76 коп., оскільки відповідно до наявної інформації в ІС «Податковий блок» фізичній особі ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нерухоме майно: житловий будинок, площею 200,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Лище, вулиця Горіхова, будинок 1461. Крім того, зазначає, що борг зі сплати податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в розмірі 197 грн 07 коп. виник по терміну сплати 23 серпня 2016 року та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не охоплюється. З наведених підстав, відповідач просив в задоволенні позову відмовити.
У поданих до суду позивачем відповіді на відзив від 30 жовтня 2018 року та відповідачем запереченнях на відповідь на відзив від учасники справи підтвердили власну правову позицію, не погодившись із доводами протилежної сторони.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 147755978 від 03 грудня 2018 року ОСОБА_1 належить частка у розмірі 1/2 житлового будинку, загальною площею 199,6 кв. м, що розташований за адресою: Волинська область, Луцький район, село Лище, вулиця Горіхова, будинок 1461. Відомості щодо ОСОБА_1 про реєстрацію іншого речового права, про державну реєстрацію іпотек, про державну реєстрацію обтяжень відсутні.
Підставою виникнення права власності є договір при визначення часток в праві спільної сумісної власності подружжя серія та номер 695 від 01 листопада 2016 року.
18 квітня 2018 року ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0236499-1301-0308, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 517 грн 76 коп.
За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01січня 2015 року (далі - Закон № 71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
За змістом підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно із підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Підпунктом «а» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.
Згідно із підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Відповідно до підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України Пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:
об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Як встановлено судом ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 199,6 кв. м, що розташований за адресою: Волинська область, Луцький район, село Лище, вулиця Горіхова, будинок 1461.
Пільга з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для житлового будинку згідно із підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України становить 120 кв. м.
Таким чином, податковий орган безпідставно включив до бази оподаткування площу житлового будинку, яка є меншою за граничні розміри визначені підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.
Водночас суд зазначає, борг зі сплати податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в розмірі 197 грн 07 коп. виник по терміну сплати 23 серпня 2016 року та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не охоплюється.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, з наведених вище мотивів, виходячи з наданих суду статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2018 року №0236499-1301-0308.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 762 грн 00 коп.
Таким чином, за подання до адміністративного суду фізичною особою ОСОБА_1 даного позову майнового характеру необхідно було сплатити судовий збір за ставкою, визначеною підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» - 704 грн 80 коп.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1 700 грн 00 коп. згідно з квитанцією від 05 жовтня 2018 року № 0.0.1151109133.1. Сплачена суми судового збору 08 жовтня 2018 року була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України, що стверджується відповідною випискою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сплачений ОСОБА_1 судовий збір у сумі 995 грн 20 коп. необхідно повернути позивачу.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Тобто позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 18 квітня 2018 року №0236499-1301-0308.
Стягнути на користь ОСОБА_1 45638, Волинська область, Луцький район, село Лище, вулиця Горіхова, будинок 1461, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) судові витрати в сумі 704 грн 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк