ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2018Справа № 910/13597/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи
за позовом приватного акціонерного товариства "Юрія"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік-Трейдінг"
про стягнення 6 083,21 грн.
Представники сторін:
від позивача Скварчинський М.І.
від відповідача не з'явились
Приватне акціонерне товариство "Юрія" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік-Трейдінг" (далі - відповідач) про стягнення 6 083,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором поставки № Т-147 від 23.05.2014.
У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 122,02 грн. основного боргу, 391,17 грн. інфляційних, 109,04 грн. 3% річних та 460,98 грн. неустойки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/13597/18 та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження на 08.11.2018.
08.11.2018 відкладено розгляд справи на 29.11.2018 та повідомлено відповідача про дату, час та місце наступного судового засідання.
У судове засідання 29.11.2018 з'явився представник позивача, надав документи для долучення до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду, направленими на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач про причини неявки суд не повідомив, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 29.11.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
23.05.2014 між публічним акціонерним товариством "Юрія" (організаційно-правову форму якого змінено на приватне) (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантік-Трейдінг" (далі - покупець) укладено договір поставки № П/Т-147 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, штрих-код, асортимент та ціна товару з ПДВ та без ПДВ, що може бути поставлений згідно цього договору, визначається у Специфікації (додаток № 1 до даного договору).
Сторонами погоджено та підписано специфікацію до договору.
Відповідно до п. 2.8 договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення. Замовлення передається через електронні засоби зв'язку, по факсу, поштою, або через представника постачальника (п. 2.1 договору).
Датою приймання партії товару та перехід права власності і ризиків вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної і податкової накладної, а також інших документів, які передбачені ст. 4 договору.
Оплата за товар здійснюється протягом 14 календарних днів з дати поставки товару за умови, що постачальник виконав умови п. 3.5 договору.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення поточного календарного року. У тому випадку, якщо сторони у термін не менш чим за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим на новий рік. За такої умови продовження строку дії договору може відбуватись багаторазово.
На виконання умов договору, у період з серпня по вересень 2017 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5 384,34 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № ЦЮАБ0033370 від 28.08.2017 на суму 1073,70 грн., № ЦЮАБ0033755 від 30.08.2017 на суму 489,90 грн., № ЦЮАБ0034353 від 01.09.2017, поставлено на суму 1220,94 грн. (при прийнятті виявилось 8 шт. молока коров'ячого, а не 9, як зазначено у накладній), № ЦЮАБ0034823 від 04.09.2017 на суму 607,08 грн., № ЦЮАБ0036007 від 08.09.2017 на суму 1223,22 грн. (при прийнятті товару по 11 позиції, виявилось 10 шт., а не 15, як зазначено у накладній), № ЦЮАБ0037026 від 13.09.2017 на суму 769,50 грн.
За твердженням позивача, заборгованість відповідача за вказаними накладними становить 5122,02 грн., про що також зазначається в акті звірки розрахунків, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
У зв'язку з тим, що відповідачем несвоєчасно здійснено оплату за поставлений позивачем товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача крім суми основного боргу в розмірі 5122,02 грн., також 391,17 грн. інфляційних втрат, 109,04 грн. 3% річних та 460,98 грн. пені.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними № ЦЮАБ0033370 від 28.08.2017, № ЦЮАБ0033755 від 30.08.2017, № ЦЮАБ0034353 від 01.09.2017, № ЦЮАБ0034823 від 04.09.2017, № ЦЮАБ0036007 від 08.09.2017, № ЦЮАБ0037026 від 13.09.2017 на загальну суму 5 384,34 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами у договорі погоджено, що оплата за товар здійснюється протягом 14 календарних днів з дати поставки товару за умови, що постачальник виконав умови п. 3.5 договору.
Позивач виконав умови п. 3.5 договору, що підтверджується наданими видатковими накладними та реєстром податкових накладних.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач, в порушення умов договору, лише частково оплатив товар за вказаними вище накладними на суму 262,32 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № П/Т-147 від 23.05.2014 становить 5 122,02 грн. (5 384,34 грн. - 262,32 грн. = 5 122,02 грн.).
Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено акт звірки взаємних розрахунків за вересень 2017. З вказано Акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором станом на 30.09.2017 становить 5 122,02 грн. Вказаний акт звірки взаєморозрахунків містить посилання на спірні видаткові накладні та банківські виписки, якими підтверджується факт здійснення часткової оплати поставленого товару саме за вказаними накладними та відображено, що частина оплат, здійснена відповідачем, зарахована в рахунок погашення боргу за минулі періоди, які не є спірними у даній справі. Зазначений акт підписаний відповідачем без будь-яких зауважень, а підпис відповідача на вказаних актах скріплений печаткою підприємства, що у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами свідчить про визнання ТОВ "Атлантік-Трейдінг" факту наявності боргу перед позивачем у розмірі 5 122,02 грн.
Враховуючи викладене вище, оскільки доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, як і не надано доказів на спростування наявності боргу у вказаному розмірі, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 5 122,02 грн.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 391,17 грн. інфляційних втрат, 109,04 грн. 3% річних та 460,98 грн. неустойки.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що вони є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 391,17 грн. та 3% річних у розмірі 109,04 грн.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 7.2 договору у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку у розмірі в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він є невірним, оскільки позивачем невірно визначені періоді прострочення, без урахування того, що відповідач є таким, що прострочив: по видатковій накладній № ЦЮАБ0033370 від 28.08.2017 - з 12.09.2017, по видатковій накладній № ЦЮАБ0033755 від 30.08.2017 - з 14.09.2017, по видатковій накладній № ЦЮАБ0034353 від 01.09.2017 - з 16.09.2017, по видатковій накладній № ЦЮАБ0034823 від 04.09.2017- з 19.09.2017, по видатковій накладній № ЦЮАБ0036007 від 08.09.2017- з 23.09.2017 та по видатковій накладній № ЦЮАБ0037026 від 13.09.2017 - з 28.09.2017. Отже, саме з дат прострочення слід обраховувати шестимісячний термін для нарахування пені.
Здійснивши власні розрахунки пені по кожній накладній окремо, не виходячи за періоди, визначені позивачем (з 28.09.2017 по 12.03.2018 на суму 811,38 грн., з 28.09.2017 по 14.03.2018 на суму 489,90 грн., з 28.09.2017 по 16.03.2018 на суму 1220,94 грн., з 28.09.2017 по 19.03.2017 на суму 607,08 грн., з 28.09.2017 по 23.03.2018 на суму 1223,22 грн., з 28.09.2017 по 26.03.2018 на суму 769,50 грн.), суд встановив, що розмір пені становить 442,28 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік-Трейдінг" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, ідентифікаційний код 39101878) на користь приватного акціонерного товариства "Юрія" (18030, м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108, ідентифікаційний код 00447853) 5 122,02 грн. (п'ять тисяч сто двадцять дві грн. 02 коп.) основного боргу, 391,17 грн. (триста дев'ятнадцять грн. 17 коп.) інфляційних втрат, 109,04 грн. (сто дев'ять грн. 04 коп.) 3% річних, 442,28 грн. (чотириста сорок дві грн. 28 коп.) пені та 1 756,58 грн. (одну тисячу сімсот п'ятдесят шість грн. 58 коп.) витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.12.2018.
Суддя О.Г. Удалова