ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.12.2018Справа № 910/13106/18
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом державного підприємства "Самбірське лісове господарство"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент"
про стягнення 48 020,63 грн.
Представники сторін:
не викликались.
Державне підприємство "Самбірське лісове господарство" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" про стягнення 48 020,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити поставленого позивачем товару згідно договору купівлі-продажу необробленої деревини №103/15 від 19.06.2015 р.
Також, позивачем подано заяву про поновлення процесуального строку на звернення до господарського суду.
Ухвалою господарського суду від 08.10.2018 р. вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
22.10.2018 р. до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків з додатками.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.10.2018 р. відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
19.06.2015 р. між державним підприємством "Самбірське лісове господарство" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аеровент" (покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № 103/15 (надалі - договір № 103/15), у відповідності до п. 1.1 якого продавець передає у власність на умовах франко-склад покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.
Пунктами 2.1 та 2.2 договору передбачено, що по якості товар відповідає вимогам чинних стандартів, а саме ГОСТ 9463-88 "Лісоматеріали круглі хвойних порід", ГОСТ 9462-88 "Лісоматеріали круглі листяних порід", ТУ У 56.196-95 "Дров'яна деревина для технологічних потреб. Технічні умови". Об'єм товару визначається згідно ДСТУ 4020-2-2001 "Методи обмірювання та визначення об'ємів". Обмір по верхньому діаметру.
Поставка товару по даним договору здійснюється на умовах франко-склад покупця (п. 5.1 договору).
Відповідно до п. 5.4. договору, комплект товаросупровідних документів: товарнотранспортна (залізнична) накладна, рахунок-фактура, податкова накладна, специфікація.
Згідно з п. 6.1. договору, прийом-передача товару здійснюється на складі продавця за умовами: франко-склад покупця: за якістю - у відповідності з нормами відповідних ГОСТ, ТУ, інших умов згідно законодавства України; за кількістю - у відповідності з товарно-транспортними чи залізничними накладними та специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи та печаткою продавця.
Пунктом 6.3. встановлено, що датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору № 103/15, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочини є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В матеріалах справи документами підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки відповідачу товару за договором № 103/15 на загальну суму 78 570,63 грн., а саме:
- у відповідності до рахунку фактури № 0007 від 23.06.2015 р., специфікації № 0007 від 23.06.2015 р. та залізничної накладної № 37239787 відповідачем 24.06.2015 р. отримано товар вартістю 24 500,20 грн.
- у відповідності до рахунку фактури № 0008 від 26.06.2015 р., специфікації № 0008 від 26.06.2015 р. та залізничної накладної № 37276243 відповідачем 26.06.2015 р. отримано товар вартістю 24 500,20 грн.
- у відповідності до рахунку фактури №0009 від 23.07.2015 р., специфікації № 0009 від 29.05.2015 та залізничної накладної № 37626827 відповідачем 23.07.2015 р. отримано товар вартістю 29 570,23 грн.
У вказаних залізничних накладних міститься електронний цифровий підпис представника товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" з посиланням на довіреність, згідно якої відповідну особу уповноважено відповідачем на одержання товару від імені отримувача (ТОВ "Аеровент"). При цьому, дані обставини відповідачем не заперечувались.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 7.1 договору № 103/15 сторонами погоджено, що платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури.
Відповідно до п. 8.1. договору, покупець зобов'язаний здійснювати оплату за кожну партію товару на протязі 5-ти календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.
Із акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що після відображення в обліку всіх проводок сальдо на 26 вересня 2018 року становить на користь ДП «Самбірський лісгоспо» 48 020,63 грн. також зазначено, що 05.10.2015 р. передано КЕВ м. Харків накладна № 50 від 05.10.2015 р. на суму30 550,00 грн.
Відповідач не виконав зобов'язання по договору купівлі-продажу необробленої деревини № 103/15 від 19.06.2016 р. та не здійснив оплату товару в повному обсязі.
Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем за товар в сумі 48 020,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000, 00 грн.
У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 5000,00 грн позивачем долучено до матеріалів справи копію договору № 26/09/18 про надання правничої допомоги від 26.09.2018 р., укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням «Парпан і Партнери», відповідно до якого клієнт доручає, а об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу з підготовки, підписання та скерування заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «Аеровент», здійснення представництва інтересів клієнта в господарському суді міста Києва; платіжне доручення № 1020 від 26.09.2018 р. на суму 5 000,00 грн., попередній (орієнтовний) розрахунок суми, судових витрат на професійну правничу допомогу згідно договору № 26/09/18 від 26.09.2018 р., копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1 від 14.07.2017 р., видане на ім'я ОСОБА_1; ордер серії ЛВ №099171 на надання правової допомоги від 28.09.2018 р.
Як вбачається із інформації, розміщеної на веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, за електронною адресою http://erau.unba.org.ua/, ОСОБА_2 здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва НОМЕР_2, виданого Радою адвокатів Львівської області 14.07.2017, та працює в Адвокатському об'єднанні "Парпан і партнери".
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу видно, що надавались наступні послуги із зазначенням ціни та кількість витраченого часу:
опрацювання матеріалів - 2000,00 грн.;
підготовка та написання позовної заяви до господарського суду міста Києва - 2000,00 грн.;
здійснення представництва інтересів в господарському суді міста Києва - 1 000,00 грн.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг та те, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та з вказаними обставинами, а тому підлягають частковому стягненню з відповідача в розмірі 4 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 74, ч. 1-4 ст. 126, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства "Самбірське лісове господарство" задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4; ідентифікаційний код 32110708) на користь державного підприємства "Самбірське лісове господарство" (81400, Львівська обл., м. Самбір, вул. Коновальця, буд. 15; ідентифікаційний код 00992510) заборгованість у розмірі 48 020 (сорок вісім тисяч двадцять) грн. 20 коп., судовий збір у розмірі 1 726 (одну тисячу сімсот шість) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий