ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.11.2018Справа № 910/9193/18
За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина"
провідстрочку виконання рішення
у справі № 910/9193/18
за позовомКиївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина"
простягнення 108 800, 00 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
Представники сторін:
від позивача:Тацишина О.П. - представник за довіреністю;
від відповідача:Слуга В.В. - представник за довіреністю.
Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (надалі - відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 54 400, 00 грн. та пені в розмірі 54 400, 00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2018 позовні вимоги задоволено повністю.
14.11.2018 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" призначено до розгляду в судовому засіданні 30.11.2018.
29.11.2018 через загальний відділ діловодства суду від Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли письмові пояснення на заяву про відстрочку виконання рішення, в яких позивач просить суд відмовити у задоволенні такої заяви.
У свою чергу, 30.11.2018 ТОВ "Інвестбудгаличина" було подано пояснення, з яких вбачається, що відповідач 28.11.2018 вже частково оплатив на користь позивача грошові кошти в розмірі 9 213, 50 грн відповідно до платіжного доручення № 560 від 28.11.2018.
Безпосередньо в судовому засіданні представник заявника наполягав на поданій раніше заяви та надав усні пояснення. Крім того, усно та письмово просив суд розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9193/18 строком на 11 місяців - до 31.10.2019.
Представник позивача проти розстрочки виконання судового рішення на 11 місяців не заперечував та надав усні пояснення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 237 Господарського кодексу України).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004р. Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/9193/18, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Разом з тим, частиною 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3 та 4 ст.331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.
З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.
Так, мотивуючи заяву про розстрочення (відстрочку) виконання рішення ТОВ "Інвестбудгаличина" вказує, що основним видом економічної діяльності Товариства є комплексне обслуговування об'єктів. В своїй діяльності Товариство керується, зокрема, Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" № 417-VIII від 14 травня 2015 року (надалі Закон). Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку (ч. І, ст. 2 Закону). TOB "ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА" надає житлово-комунальні послуги співвласникам багатоквартирного будинку з утримання багатоквартирних будинків, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Для якісного надання зазначених послуг Товариство уклало ряд інших договорів з обслуговуючими організаціями (обслуговування ліфтів, систем пожежної сигналізації, вивозу сміття тощо). Для обслуговування місць загального користування було укладено договори на постачання електроенергії, тепло та водопостачання.
В період, встановленого Позивачем (Стягувачем) порушення Товариством антимонопольного законодавства України, директором Товариства обіймав ОСОБА_3. Відповідно до Протоколу № 18-07/2018, загальних зборів учасників Товариства (ЄДРПОУ 36520848) від 18.07.2018 року, повноваження директора ОСОБА_3 було припинено - 12 липня 2018 року. Відповідно до вищезазначеного Протоколу загальних зборів учасників Товариства з 19.07.2018 року на посаду директора Товариства було призначено ОСОБА_4, яка приступивши до виконання своїх обов'язків виявила факти зловживання службовим становищем та заволодіння грошовими коштами TOB "ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА" з боку колишнього директора Товариства - ОСОБА_3
Крім цього, як вказує заявник, внаслідок дії (бездіяльності) колишнього керівництва TOB "ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА", виникла велика заборгованість перед постачальниками послуг, яка складає 7 094 472, 27 грн.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки (відстрочки) виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки (відстрочки) без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що розстрочка виконання рішення у даній справі для ТОВ "Інвестбудгаличина" буде в інтересах обох сторін, оскільки забезпечить надходження коштів на рахунки боржника та можливість погашення боргу у даній справі.
За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" про розстрочку виконання рішення підлягає задоволенню, а виконання рішення - розстроченню до 31.10.2019 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись ст. ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" про розстрочення виконання рішення суду від 14.09.2018 по справі № 910/9193/18 задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2018 у справі № 910/9193/18 на 11 місяців рівними частинами, а саме:
№Гранична дата сплати платежуСума платежу
1.31.12.20189 213, 50
2.31.01.20199 213, 50
3.28.02.20199 213, 50
4.31.03.20199 213, 50
5.30.04.20199 213, 50
6.31.05.20199 213, 50
7.30.06.20199 213, 50
8.31.07.20199 213, 50
9.31.08.20199 213, 50
10.30.09.20199 213, 50
11.31.10.20199 213, 50
Всього101 348, 50
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст.ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 05.12.2018 року
Суддя Ю.О. Підченко