ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.12.2018Справа № 910/10037/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом фізичної особи-підприємця Майстренко Руслана Миколайовича
до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про зобов'язання скасувати стягнення штрафних санкцій в сумі 103 845, 74 грн. та стягнення депозиту в розмірі 29 257,00 грн.
за участю представників:
позивача: Порядков В.Б.
відповідача: Лопатнікова А.В.
Фізична особа-підприємець Майстренко Руслан Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання скасувати стягнення штрафних санкцій в сумі 103 845, 74 грн. та стягнення депозиту в розмірі 29 257,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконав умови кредитного договору №DDHCLON06748 від 19.01.2016 в частині договірного списання грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 позовну заяву фізичної особи-підприємця Майстренко Руслана Миколайовича залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 20.08.2018 представник позивача на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху подав докази надіслання копії позовної заяви відповідачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10037/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.09.2018.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 11.09.2018 представник відповідача подав клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості подати відзив на позовну заяву.
Суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим у судовому засіданні з 11.09.2018 до 02.10.2018 оголошувалась перерва.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 17.09.2018 представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту свого права.
Оскільки відповідач мав намір долучити додаткові документи, у судовому засіданні 02.10.2018 оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи до 06.11.2018.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 02.10.2018 представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
У судовому засіданні 02.10.2018 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати, якою продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
У судовому засіданні 06.11.2018 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати, якою закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/10037/18 до судового розгляду по суті на 04.12.2018.
Представник позивача у судовому засіданні 04.12.2018 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 04.12.2018 та письмовому відзиві проти позову заперечував.
У судовому засіданні 04.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
За кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).
Позивачем та відповідачем 19.01.2016 укладено кредитний договір №DDHCLON06748, відповідно до пункту А.2 якого відповідачем відкрито невідновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом у 194 547,32 грн., з яких 184 298,4 грн. позивач мав використати на погашення існуючої заборгованості за раніше укладеним договором про встановлення кредитного ліміту за поточним рахунком; 34,00 грн. - для сплати вартості реєстрації застави і 10 214,92 грн. - на сплату судових витрат.
Пунктом А.3 кредитного договору №DDHCLON06748 від 19.01.2016 його сторони погодили, що термін повернення кредиту визначається графіком зменшення поточного ліміту (додаток №1 до договору).
Відповідно до підпункту третього пункту А.3 договору №DDHCLON06748 від 19.01.2016 у разі порушення будь-якого з зобов'язань, визначених додатком до договору №1, на строк понад 30 днів позивач сплачує відповідачу штраф у розмірі 103 845,74 грн.
Таким чином, висновок позивача про те, що договором не встановлюється підстава для нарахування штрафу не відповідає дійсності.
За твердженням позовної заяви, договірна норма пункту А.3 має дискримінаційний характер та порушує вимоги цивільного законодавства в частині справедливості, добросовісності та розумності.
З цим висновком позивача суд не може погодитись з урахуванням того, що договір №DDHCLON06748 від 19.01.2016 фактично є новацією боргу, який виник внаслідок раніше вчиненої недобросовісної поведінки позивача в частині своєчасного та у повному обсязі погашення кредитної заборгованості та з урахуванням того, що договором встановлено достатньо значний пільговий період часу (30 днів) для виконання своїх прострочених зобов'язань.
Твердження позову про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним сторонами у справі договором в частині договірного списання грошових коштів з поточного та депозитного рахунків спростовується укладеним сторонами у справі договором та доводами самої позовної заяви. У даному випадку мова йде про суб'єктивні права відповідача, а не про його правові обов'язки. Більше того, своєчасна сплата процентів та погашення тіла кредиту на визначених договором умовах є прямим цивільно-правовим обов'язком саме позивача.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (презумпція вини).
Серед загальних засад цивільного законодавства стаття 3 Цивільного кодексу України виділяє свободу договору, сутність якої розкривається статтею 6 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його судом не визнано недійсним (презумпція правомірності правочину).
За висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 21.03.2018 у справі №760/14438/15-ц) у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Договір №DDHCLON06748 від 19.01.2016 не визнавався судом недійсним в цілому або частково.
Таким чином, відповідач мав право, встановлене пунктом А.3 кредитного договору №DDHCLON06748 від 19.01.2016, стягнути штраф у розмірі 103 845,74 грн. у випадку порушення позивачем своїх зобов'язань в частині своєчасної сплати процентів та погашення кредиту відповідно до встановленого додатком до договору №1 графіку.
Враховуючи, що в діях відповідача в частині стягнення 103 845,74 грн. штрафу відсутні ознаки протиправної поведінки, суд не може задовольнити вимогу про примусове припинення цих дій.
Крім того, суд не може задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 29 257,00 грн. депозитних коштів, оскільки останній отримав право на їх отримання (в рахунок погашення заборгованості позивача за кредитним договором №DDHCLON06748 від 19.01.2016) на підставі договору відступлення права вимоги №DDHCLON06748/DC від 19.01.2016.
Встановивши відсутність покладених в основу позову правових і фактичних підстав, суд відмовляє у його задоволенні повністю.
Що стосується витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи в розмірі 5 500, 00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до частини сьомої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи, що у визначені частиною сьомою статті 129 Господарського процесуального кодексу України позивач не зробив відповідної заяви, витрати позивача, пов'язані з розглядом справи стягненню з відповідача не підлягають.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.12.2018.
Суддя Т.Ю. Кирилюк