ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.12.2018Справа № 910/9525/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, Проспект перемоги, будинок 35; код ЄДРПОУ 03328913)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Москіто Мобайл" (01054, м. Київ, вул. Гончара/Гоголівська 76/2 А; код ЄДРПОУ 38824876)
про стягнення 24 740,80 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Москіто Мобайл" про стягнення 24 740,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору №45-ТЧЗ-15/Д від 30.03.2015 року в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 17 713,81 грн.
З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 17 713,81 грн. - заборгованості, 5 781,91 грн. - інфляційних втрат, 1 245,08 грн. - 3% річних, 1 762,00 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви
Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Крім того, ухвалою Господарського суд міста Києва від 15.08.2018 року встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Відповідачем без поважних причин письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.
Судом встановлено, що від відповідача ухвалу суду від 15.08.2018 року в даній справі повернуто з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання.
При цьому суд зазначає, що у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв'язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
При цьому, зважаючи на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.03.2015 року між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі по тексту - позивач, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Москіто Мобайл" (далі по тексту - відповідач, сторона-2) укладено Договір №45-ТЧЗ-15/Д (далі по тексту - Договір), відповідно до якого (п.1.1.) сторона-2 доручає та оплачує, а Сторона-1 зобов'язується забезпечити надання послуг з технічного нагляду за безпечним станом та цілісністю обладнання вагонів рухомого складу електродепо «Харківське» при виконанні робіт пов'язаних з будівництвом Wi-Fi мережі в Київському метрополітені для надання якісних телекомунікаційних послуг жителям та гостям міста згідно з Інвестиційним Договором від 02.12.2014 № 050-13/І/143, укладеним між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальним підприємством «Київський метрополітен» та ТОВ «МОСКІТО МОБАЙЛ» (далі - Послуги).
Сторони дійшли згоди, та розуміють в розрізі даного Договору під Послугами - технічний нагляд та супутні або додаткові послуги: супровід, надання пропозицій, консультацій та інформації що стосується розміщення обладнання та прокладання кабелів, в частині забезпечення (при проектуванні та виконанні робіт) безпечного стану та цілісності діючого в метрополітені обладнання вагонів рухомого складу, обов'язкового дотримання Стороною-2 інструкцій та нормативних документів діючих на метрополітені, в тому числі пов'язаних з виконанням будь-яких підрядних робіт сторонніми організаціями залученими Стороною-2 на об'єктах, території та в технічній зоні метрополітену (п.1.2. Договору).
Згідно з п. 1.3. Договору обсяги, умови та строки надання Послуг при проведенні передпроектних робіт, а також при детальних обстеженнях об'єктів метрополітену, визначаються окремими план-графіками узгодженими Сторонами. Забезпечення технічного нагляду при виконанні робіт згідно розробленого та погодженого проекту будівництва Wi-Fi мережі, здійснюється на умовах цього Договору з урахуванням розпорядчих документів КП «Київський метрополітен», спільних наказів Сторін та умов Інвестиційного договору від 02.12.2014 № 050-13/І/143.
Відповідно до п.2.1. (в редакції Додаткової угоди №2 від 01.07.2016 року до Договору) вартість Послуг за цим Договором, становить:
-121,86 грн. (сто двадцять одна грн. 86 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 20,31 грн. за 1 (одну) годину в денну зміну;
- 137,92 грн. (сто тридцять сім грн. 92 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 22,99 грн. за 1 (одну) годину у вечірню зміну;
- 153,95 гри. (сто п'ятдесят три гри. 95 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 25,66 грн. за 1 (одну) юдину у нічну зміну, відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток 1 до Додаткової угоди), що складає невід'ємну частину даної Додаткової угоди».
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що загальна вартість Послуг, наданих за місяць, визначається в Акті наданих Послуг на підставі табелю обліку робочого часу працівників Сторони-1 з урахуванням п. 2.1. цього Договору.
Підставою для розрахунків є підписаний обома Сторонами Акт наданих Послуг, який надається Стороною-1 Стороні-2 не пізніше першого робочого дня місяця наступного за місяцем, у якому надавались Послуги (п.2.4. Договору).
Відповідно до п.2.5. Договору остаточний розрахунок здійснюється Стороною-2 на поточний рахунок Сторони-1 не пізніше 8 (восьмого) числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі підписаного обома Сторонами Акту наданих Послуг та виставленого рахунку.
Оплата фактично наданих Послуг при виконанні робіт згідно розробленого та погодженого проекту здійснюється на поточний рахунок Сторони-1 в повному обсязі не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі Акту наданих Послуг та виставленого рахунку (п.2.7. Договору).
У відповідності до п.4.4.11. Договору стронана-2 зобов'язана своєчасно здійснювати оплату рахунків Сторони-1 за наданні Послуги.
У лютому 2016 року, на виконання умов договору, позивачем надано послуги на суму 17 713,81 грн., а відповідачем прийнято вказані послуги без жодного зауваження, щодо якості та кількості, що підтверджується підписаним між сторонами Актом (надання послуг) №1386 від 18.02.2016 року на суму 17 713,81 грн. (копія вказаного акту міститься в матеріалах справи).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг в лютому 2016 року, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 17 713,81 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу послуги на суму 17 713,81 грн., а відповідач в порушення умов Договору не сплатив позивачу вартість отриманих послуг, в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість з оплати вартості отриманих послуг в розмірі 17 713,81 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 17 713,81 грн. (заборгованості) , нормативно та документарно доведені, а тому підлягають задоволенню.
Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 1 245,08 грн. (3% річних) та 5 781,91 грн. (інфляційних втрат).
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 245,08 грн. (3% річних) та 5 781,91 грн. (інфляційних втрат), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Москіто Мобайл" (01054, м. Київ, вул. Гончара/Гоголівська 76/2 А; код ЄДРПОУ 38824876) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, Проспект перемоги, будинок 35; код ЄДРПОУ 03328913) 17 713 (сімнадцять тисяч сімсот тринадцять) грн. 81 коп. - заборгованості, 5 781 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 91 коп. - інфляційних втрат, 1 245 (одну тисячу двісті сорок п'ять) грн. 08 коп. - 3% річних, 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (абзац 2 ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя М.М. Якименко