Провадження №1-кс/760/367/18
Справа №760/28181/17
28 листопада 2018 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в приміщенні Солом'янського районного суду м. Києва скаргу заступника директора ТОВ «Прок Трейд» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, -
До провадження слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшла скарга заступника директора ТОВ «Прок Трейд» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви від 10.12.2017 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 256, 364 ч. 3, 365 ч.3, 366 ч. 2, 375 ч. 2, 382 ч. 2, 189 ч. 4, 209 п. 3, 355 ч. 3, 368-2 КК України.
Заявник зазначає, що 11.12.2017 року він направив засобами поштового зв'язку на ім'я директора Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 письмову заяву про вчинення суддею Господарського суду м. Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 256, 364 ч. 3, 365 ч.3, 366 ч. 2, 375 ч. 2, 382 ч. 2, 189 ч. 4, 209 п. 3, 355 ч. 3, 368-2 КК України.
Однак, в порушення вимог ст. 214 КПК України, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань викладені в заяві від 10.12.2017, уповноваженою посадовою особою Національного антикорупційного бюро України не були внесені.
Тому, заявник просив зобов'язати уповноважених службових осіб Національного антикорупційного бюро України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 256, 364 ч. 3, 365 ч.3, 366 ч. 2, 375 ч. 2, 382 ч. 2, 189 ч. 4, 209 п. 3, 355 ч. 3, 368-2 КК України за його письмовою заявою від 10.12.2017.
В судовому засіданні заявник - ОСОБА_3 , скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав викладених в скарзі.
Представник Національного антикорупційного бюро України в судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином. Надав до суду пояснення.
У відповідності до ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу без представника Національного антикорупційного бюро України, оскільки це не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши особу, яка звернула зі скаргою, дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Як вбачається з матеріалів скарги, 11.12.2017 року заступник директора ТОВ «Прок Трейд» ОСОБА_3 , направив засобами поштового зв'язку до Національного антикорупційного бюро України заяву від 10.12.2017 про вчинення суддею Господарського суду м. Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 256, 364 ч. 3, 365 ч.3, 366 ч. 2, 375 ч. 2, 382 ч. 2, 189 ч. 4, 209 п. 3, 355 ч. 3, 368-2 КК України.
Положення ч. 1 ст. 214 КПК України зобов'язують слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24-х годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування тільки заяву або повідомлення, які містять ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші.
Також згідно Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України №139 від 06.04.2016 року, до Реєстру підлягають внесенню відомості, які характеризують кримінальне правопорушення, тобто, при внесенні до Реєстру фабули кримінального правопорушення в обов'язковому порядку відображається дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби та інші особливості вчинення кримінального правопорушення, розмір збитків, прізвище фізичної особи (осіб) або дані про юридичну особу (осіб), які є потерпілими, дані про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, інші необхідні відомості.
Отже, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
З наведених положень вбачається, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне порушення.
До того ж підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки конкретного кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влада», судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом.
Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на зверненні до Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 24 червня 1999 р. № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 р. № 20-рп/2004 (справа про зупинення дій або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 р. N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 3 червня 2013 р. N 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 р., та в низці інших міжнародних документів, а саме: "Основні принципи незалежності судових органів", ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 р. та 40/146 від 13 грудня 1985 р. Генеральної Асамблеї ООН, "Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів", затверджені 24 травня 1989р. Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія "Про статус суддів'' від 10 липня 1998 р., Рекомендації N (94) 12 Комітету міністрів Рада Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 р. та інших.
Разом з тим відповідно до положення ч. 1 цієї статті Конституції України недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов'язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч. 3 статті 126 Конституції України.
Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Згідно з положенням ч. 2 ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Це стосується і визначеного ст. 55 Конституції України права на судовий захист. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист .
Аналогічні роз'яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надане у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007 р.
Крім того, частиною 5 ст. 216 КПК України визначено перелік злочинів, які підслідні детективам Національного антикорупційного бюро України.
Проте, заявником у заяві від 10.12.2017 року не було викладено конкретних обставин (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), що можуть свідчити про вчинення суддею Господарського суду м. Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 256, 364 ч. 3, 365 ч.3, 366 ч. 2, 375 ч. 2, 382 ч. 2, 189 ч. 4, 209 п. 3, 355 ч. 3, 368-2 КК України.
Відтак, скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України, слідчий суддя при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може постановити ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні скарги заступника директора ТОВ «Прок Трейд» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінальних правопорушень, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 214, 303, 304, 307, 309, 369-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги заступника директора ТОВ «Прок Трейд» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 10.12.2017, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1