Рівненський апеляційний суд
Іменем України
04 грудня 2018 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальне провадження № 12018180200000272 щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Запсельє Краснопільського району Сумської області, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , громадянина України, не працюючого, раніше неодноразово судимого, востаннє - вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України до двох років обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком один рік,обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за участю учасників судового провадження: прокурора- ОСОБА_6 , обвинуваченого- ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_7 ,-
Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 16 липня 2018 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України і призначено покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі. Згідно ст. 71 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та не відбутої частини покарання за вироком Сарненського районного суду від 12 січня 2018 року, остаточне покарання призначено - п'ять років два місяці позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.
Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_5 08 березня 2018 року близько 12 год. 00 хв, перебуваючи в будинку АДРЕСА_3 , з метою заволодіння чужим майном, під час суперечки, яка виникла в ході розмови між потерпілим та обвинуваченим з приводу крадіжки яблук останнім, що переросла у бійку, здійснив розбійний напад на ОСОБА_8 , поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я потерпілого, в ході якого заволодів грошовими коштами в сумі 10000 грн та 480 доларів США, що, відповідно до офіційного курсу гривні, встановленого НБУ, становить 12643 грн, та заподіяв йому численні тілесні ушкодження у вигляді садна спинки носа, зливного синця гематоми перенісся, спинки носа з переходом на праву навколоорбітальну ділянку, закритого перелому кісток спинки носа зліва, синця-гематоми правої щічно-носогубної ділянки з переходом на підборіддя з права, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Судом перекваліфіковано дії ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 187 КК України шляхом виключення з обвинувачення кваліфікуючої ознаки розбою - проникнення у житло.
У поданих апеляційних скаргах:
Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, доводить, що суд невірно оцінив надані стороною обвинувачення докази і безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 187 КК України, виключивши з обвинувачення кваліфікуючу ознаку - проникнення в житло, та ставить питання про скасування вироку і постановлення нового вироку, яким ОСОБА_5 визнати винним за ч. 3 ст. 187 КК України з призначенням покарання дев'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 71 КК України, у відповідності вимог ст. 72 КК України, шляхом часткового складання призначеного вироком Сарненського районного суду від 12 січня 2018 року покарання, призначити остаточне покарання - десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Обвинувачений ОСОБА_5 , не заперечуючи доведеності своєї вини у вчиненому злочині та правильності кваліфікації його дій, доводить, що судом, на його думку, призначено надто суворе покарання без врахування ряду пом”якшуючих покарання обставин - щирого розкаяння та наявності на утриманні хворого батька-пенсіонера, яке просить пом'якшити до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 187 КК України.
Захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 до початку апеляційного розгляду подала доповнення до апеляційної скарги обвинуваченого, у яких просить про пом'якшення покарання та призначення остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі.
Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.
До початку апеляційного розгляду прокурор подав письмову заяву про відмову від апеляційної скарги в порядку ст. 403 КПК України.
Представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, подав письмове клопотання про проведення апеляційного розгляду без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника-адвоката ОСОБА_7 , які просять пом'якшити призначене покарання, доводи прокурора щодо залишення вироку без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставин підтверджується сукупністю зібраних в провадженні доказів, яким судом дана правильна юридична оцінка, що не заперечується в апеляційній скарзі самим обвинуваченим і не оспорюється ніким з учасників судового розгляду.
При обранні покарання обвинуваченому суд, як видно з вироку, дотримався положень ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та роз'яснень, що містяться в п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (з послідуючими змінами) „Про практику призначення судами кримінального покарання”, згідно яких судам, з врахуванням ступеня тяжкості злочину, даних про особу ( поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання), його минуле ( зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї ( наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку, матеріальний стан) належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочин, і тим, які активно сприяли розкриттю злочину, тощо.
Зокрема, врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, віднесеного законом до тяжких злочинів, його суспільну небезпеку, особу винного, який раніше неодноразово судимий, в тому числі, і за вчинення умисних тяжких злочинів, та інкримінований злочин вчинив в період іспитового строку, встановленого судом 12 січня 2018 року, негативно характеризується за місцем проживання, а також неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом”якшують покарання та обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку та рецидив злочину, і призначив ОСОБА_5 покарання, наближене до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 187 КК України.
Зважаючи, що ОСОБА_5 скоєно кримінальне правопорушення в період іспитового строку, визначеного вироком Сарненського районного суду від 12.01.2018 року, суд правомірно, відповідно до положень ст. 71 КК України та п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” № 7 від 24 жовтня 2003 року, згідно якого призначене остаточне покарання має бути більшим, як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від не відбутої частини покарання за попереднім вироком, призначив йому і остаточне покарання, яке, з врахуванням системності вчинення ОСОБА_5 злочинів проти власності, на думку колегії, не можна вважати надто суворим.
Правових підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не встановлено, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого не вбачається.
Разом із тим, беручи до уваги положення Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання”, яким внесено зміни в ч. 5 ст. 72 КК України, та правовий висновок Великої палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29 серпня 2018 року, в строк відбуття покарання ОСОБА_5 слід зарахувати його попереднє ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі - з 09 березня 2018 року до моменту проголошення ухвали.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 16 липня 2018 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 зарахувати в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 09 березня 2018 року по 04 грудня 2018 року із розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена засудженим в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня вручення йому копії судового рішення, а іншими учасниками судового провадження - в цей же строк з моменту проголошення повного тексту ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3