29 листопада 2018 року
м. Харків
справа № 638/9097/17
провадження № 22-ц/818/305/18
Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Коваленко І.П.,
суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,
за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1,
відповідач: Шоста Харківська державна нотаріальна контора,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шостої Харківської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії за апеляційною скаргою Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особи Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 березня 2018 року (в складі судді Семіряд І.В.),
встановив:
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шостої Харківської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд встановити факт, що має юридичне значення, скасувати постанову державного нотаріуса Шостої Харківської державної нотаріальної контори Вовкожи Оксани Миколаївни № 869/02-31 від 07.03.2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом та зобов'язати державного нотаріуса Шостої Харківської державної нотаріальної контори Вовкожу Оксану Миколаївну вчинити нотаріальну дію - видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на нежитлову будівлю літ. «А-1» по АДРЕСА_1.
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про зміну предмету позову, та просив встановити факт, що договір купівлі-продажу від 01.10.1992 року укладений між фабрикою «Ремвзуття» та ОСОБА_3, відповідно до якого останній придбав нежитлову будівлю літ. «А-1» по АДРЕСА_1, є правовстановлюючим документом.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - батько позивача. Після смерті батька позивач звернувся до Шостої Харківської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини. ОСОБА_3, який є спадкодавцем позивача, в порядку статті 128, 224 ЦК УРСР набув право власності на майно - нежитлову будівлю літ. «А-1» по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.1992 року укладеного між фабрикою «Ремвзуття» та ОСОБА_3.
Проте, 07.03.2017 року державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Вовкожою О.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне майно, оскільки відповідно до довідки № 2002118, виданої КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» 20.10.2015 року, право власності на нежитлову будівлю не зареєстроване та посилаючись на статтю 182 ЦК України, а з документів, що були подані позивачем немає можливості з безпідставністю стверджувати про те, що спірне майно належить померлому батьку позивача.
Вважав, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.10.1992 року в силу статті 47 Закону України «Про нотаріат», п. 4.15 Глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 є документом, що посвідчує право власності спадкодавця на таке майно, на підставі якого має бути видано свідоцтво про право на спадщину.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт, що договір купівлі-продажу від 01.10.1992 року укладений між фабрикою «Ремвзуття» та ОСОБА_3, відповідно до якого останній придбав нежитлову будівлю літ. «А-1» по АДРЕСА_1, загальною площею 16,4 м2, а саме: приміщення №1 «коридор», площею 4,2 кв. м: приміщення №2 «майстерні», площею 12,2 кв. м, є правовстановлюючим документом.
Скасовано постанову державного нотаріуса Шостої Харківської державної нотаріальної контори Вовкожи О.М. № 869/02-31 від 07.03.2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом.
Зобов'язано державного нотаріуса Шостої Харківської державної нотаріальної контори Вовкожу О.М. розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на нежитлову будівлю літ. «А-1» по АДРЕСА_1 з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особи Харківської міської ради звернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції и прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, матеріали справи не містять даних про те, що приміщення літ. «А-1» за адресою АДРЕСА_1 є об'єктом права власності фабрики «Ремвзуття», отже зазначене приміщення не є об'єктом спадщини.
30 липня 2018 року до Апеляційного суду Харківської області на вищевказану апеляційну скаргу надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5, в якому він вказує, що в ході судового розгляду не було встановлено та не надано відповідних доказів, що Фабрика «Ремвзуття» не набула права власності на нежитлову будівлю, натомість встановлено, що форма договору купівлі-продажу від 01.10.1992 року відповідає вимогам чинного на той момент законодавства щодо договорів купівлі-продажу. Також вказує, що апелянт не надає доказів, зокрема судових рішень про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.10.1992 року, які б спростовували презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та закрити апеляційне провадження.
09 серпня 2018 року до Апеляційного суду Харківської області на вищевказаний відзив надійшла відповідь керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, в якій він вказує, що доводи представника позивача в його відзиві є необґрунтованими та такими, що не підлягають врахуванню судом. Вказує, що матеріали справи не містять даних щодо реалізації Фабрикою «Ремвзуття» оформлення свого права власності на приміщення літ. «А-1» по АДРЕСА_1 та що це приміщення стало об'єктом права власності фабрика набула право володіння, користування і розпорядження цим майном, отже вказане приміщення не є об'єктом спадщини. Також, вказує, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12.09.2016 року у справі № 642/10435/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено, проте рішенням апеляційного суду Харківської області від 16.11.2016 року задоволено апеляційну скаргу Харківської міської ради та рішення суду першої інстанції у цій справі скасовано на підставі відсутності доказів про набуття спадкодавцем ОСОБА_3 права власності на спірне нерухоме майно.
05 листопада 2018 року до Харківського апеляційного суду на апеляційну скаргу надійшов відзив Харківської міської ради, в якому вони просять задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що станом на жовтень 1992 року питання державної реєстрації права власності нерухомого майна було врегульовано лише стосовно житлових будинків та споруд, а саме Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, а державна реєстрація нежитлових приміщень не передбачалася, тому вважав, що право власності ОСОБА_3 на спірне нежитлове приміщення визнається дійсним відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитись не може виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3. (а.с. 34)
З копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 33)
Відповідно до договору купівлі-продажу приміщення та обладнання майстерні № 5 від 01.10.1992 року, ОСОБА_3 придбав (згідно п.1.1 вказаного договору ) у адміністрації фабрики «Ремобувь» в особі директора Лучко В.П. приміщення майстерні № 5, загальною площею 16,4 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1, а також обладнання. Згідно вказаного договору було проведено його оплату. Відповідно складено акт інвентаризації приміщення майстерні. Згідно квитанції № 3074 від ОСОБА_3 було отримано грошові кошти відповідно до договору.
Позивач є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 першої черги, відповідно до положень статті 1261 ЦК України, інші спадкоємці відсутні, що сторони не оспорюють.
Позивач звернувся до Шостої Харківської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після свого батька, у передбачений законом строк.
07.03.2017 року державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Вовкожою О.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нежитлову будівлю літ. «А-1» по АДРЕСА_1.
Відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину, відповідачем зазначено, що відповідно до довідки № 2002118, виданої КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» 20.10.2015 року, право власності на нежитлову будівлю не зареєстроване та посилаючись на статті 182 ЦК України, з урахуванням документів, що були подані Позивачем немає можливості з безпідставністю стверджувати про те, що спірне майно належить померлому батьку позивача.
У відповідності до статті 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Відповідно до п. п. 4, 4.1, 4.2, 4.15, 4.18 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва, зокрема доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є у тому числі й свідоцтво органів реєстрації актів цивільного стану, і після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна видає свідоцтво про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2016 року у справі № 642/10435/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування задоволеноповністю. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 25,6 кв.м., що розташована за адресою: літ. «А-1» по АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу Харківської міської ради - задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2016 року - скасовано і ухвалено нове рішення по суті позовних вимог, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування - відмовлено.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять даних щодо реалізації Фабрикою «Ремвзуття» оформлення свого права власності на приміщення літ. «А-1» по АДРЕСА_1 та що це приміщення стало об'єктом права власності і фабрика набула право володіння, користування і розпорядження цим майном та оскільки матеріали справи не містять даних про те, що на час укладання зі ОСОБА_3 договору купівлі-продажу Фабрика «Ремвзуття» набула права власності на спірний об'єкт, тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що право власності на нежитлове приміщення літ. «А-1» по АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 не виникло, а тому вказане приміщення не є об'єктом спадщини.
Вказане рішення апеляційної інстанції набрало законної сили.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Вовкожою О.М. обґрунтовано винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нежитлову будівлю літ. «А-1» по АДРЕСА_1.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, на користь прокуратури Харківської області з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1920 гривень за подачу апеляційної скарги (а.с.141).
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-
постановив:
Апеляційну скаргу Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особи Харківської міської ради - задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 березня 2018 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Шостої Харківської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської місцевої прокуратури №1 судовий збір в сумі 1920 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 04 грудня 2018 року.
Головуючий - І.П. Коваленко
Судді - А.І. Овсяннікова
І.С. Сащенко