Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/89/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 186 (82, 86-1, 141) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
27.11.2018 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького Апеляційного Суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
адвоката ОСОБА_9
потерпілої ОСОБА_10
переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2018 року, за яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Долинське Олександрійського району Кіровоградської області, громадянина України, не одруженого, без утриманців, із середньою технічною освітою, безробітного, такого, який не має місця реєстрації проживання, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-26.12.1997 року вироком Олександрійського районним судом Кіровоградської області за ст. 140 ч. 2, 81 ч. 3, 81 ч. 4, 44, 42 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки;
-06.04.2001 року вироком Олександрійського районного суду Кіровоградської області за ст. 229-6 ч. 2 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки шість місяців;
-18.10.2004 року вироком Олександрійського районного суду Кіровоградської області за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки два місяці;
-17.02.2005 року вироком Знам'янського районного суду Кіровоградської області за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік два місяці;
-11.02.2008 року вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда за ст. 185 ч. 2, 75 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю три роки;
-25.12.2008 року вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда за ст. 186 ч. 2, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців;
-30.09.2009 року вироком Кам'янським районним судом Черкаської області за ст. 186 ч. 2, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, звільнений 23.12.2013 року по відбуттю строку покарання,
-03.03.2017 року вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на строк п'ять років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання, встановлено іспитовий строк тривалістю три роки; 15.08.2017 року ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області вирок скасовано в частині призначеного покарання, ОСОБА_8 визнано винуватим за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, в іншій частині вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 березня 2017 року стосовно ОСОБА_8 - залишено без змін,
визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку із недоведеністю його вини.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України.
Кримінальне правопорушення, обвинувачення за яким пред'явлено ОСОБА_8 органом досудового розслідування, вчинено, як те встановлено органом досудового розслідування, при наступних обставинах.
ОСОБА_8 ,11 травня 2017 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, перебуваючи на зупинці громадської транспорту «Ринок Муніципальний», що розташована по вул. Є.Тельного, 2 у місті Кропивницький, побачив раніше невідому йому жінку ( ОСОБА_10 ), у якої в куртці, в яку вона була одягнута знаходився належний їй мобільний телефон. В цей момент у ОСОБА_8 виник умисел на таємне викрадення чужого майна, належного ОСОБА_10 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодію належним ОСОБА_10 мобільним телефоном «Prestigio Muze A5», діючи умисно, цілеспрямовано, з корисливих спонукань, повторно, переслідуючи мету власної наживи, перебуваючи на зупинці громадського транспорту за вище вказаною адресою, ОСОБА_11 побачив, як ОСОБА_10 почала рухатися в бік маршрутного автобусу.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_8 почав рухатись до ОСОБА_10 та усвідомлюючи, що його дії не будуть помічені, таємно, шляхом вільного доступу, викрав із кишені куртки ОСОБА_10 належний останній мобільний телефон марки «Prestigio Muze A5» ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 чорного кольору, вартість якого, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №177 від 26.06.2017 р., складає 1 766 грн. 39 коп.
Однак, в цей час злочинні дії ОСОБА_8 були помічені потерпілої ОСОБА_10 , яка помітила протиправні дії та почала кричати і просити зупинитися, на що ОСОБА_8 розуміючи, що його дії поміченими, тримаючи при собі мобільний телефон, втік у невідомому напрямку.
У подальшому, потерпіла намагалася наздогнати ОСОБА_8 , проте останній не реагуючи на потерпілу та продовжуючи реалізацію свого умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна, повторно, та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, побіг у невідомому напрямку.
Після чого, ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим мобільним телефоном розпорядилися на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 1 766 грн. 39 коп.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний невинуватим у вчиненні інкримінованого останньому досудовим розслідуванням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.
Мотивами ухваленого судового рішення є наступне.
Пославшись на ст. ст. 17, 22, 25, 92, 94 КПК України, дослідивши надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, давши їм належну оцінку, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, наявність в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України.
Судом першої інстанції у вироку зазначено, що, з урахуванням отриманих безпосередньо в суді показань свідків, кожен з яких не надав об'єктивних, конкретних і беззаперечних свідчень про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, за яке йому пред'явлено обвинувачення, та оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину обвинуваченого, не встановлено, - винуватість ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК України не доведена.
Критично судом першої інстанції оцінено й надані в судовому засіданні показання потерпілою ОСОБА_10 .
Суд зазначив, що потерпіла повідомила про обставини вчинення відносно неї кримінального правопорушення та особу, яка відносно неї вчинила дане правопорушення описуючи його зовнішні прикмети та одежу, в яку останній був одягнений, проте, фактично, потерпіла не бачила моменту викрадення телефону та обличчя нападника.
Не доводиться, за висновками суду першої інстанції, винуватість ОСОБА_8 й іншими доказами у кримінальному провадженні.
Крім того прокурором в якості основного доказу винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України приєднано до справи протокол пред'явлення особи для впізнання від 15.06.2017 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_10 в присутності понятих серед пред'явлених їй чотирьох чоловіків впізнала першого з лівого боку чоловіка - ОСОБА_8 , як особу, яка 11.05.2017 року викрала в неї мобільний телефон, а також протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.06.2017 року, згідно якого свідок ОСОБА_12 в присутності понятих серед пред'явлених йому чотирьох фотознімків впізнав - чоловіка під № 1 - ОСОБА_8 , як особу, яка приблизно 11-12.05.2017 року продала йому мобільний телефон.
Однак суд вважає, що згадані слідчі дії проведено з істотними порушеннями вимог ст.228 КПК України, так як потерпіла ОСОБА_10 , яка нібито впізнала обвинуваченого в наданих суду показах зазначила, що вона не бачили ні моменту викрадення у неї мобільного телефону, ні обличчя особи, яка скоїла відносно неї злочин. А свідку ОСОБА_12 , який впізнавав обвинуваченого, безпідставно не було пред'явлено особу, яку він впізнавав, а лише його фотознімки. Крім того під час допиту в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_12 не надали достовірних та достатніх доказів того, що саме обвинувачений ОСОБА_8 вчинив крадіжку мобільного телефону ОСОБА_10 та в подальшому продав його ОСОБА_12 .
В ході судового розгляду встановлено, що ще до проведення впізнання працівники поліції, замість того, щоб допитати ОСОБА_10 про зовнішній вигляд і прикмети зловмисника, як цього вимагає ч.1 ст.228 КПК України, показали ОСОБА_10 фото ОСОБА_8 , якого органи досудового розслідування підозрювали у вчиненні згаданого злочину та повідомили останній, що саме він здійснив відносно неї злочин, що підвереджується наданими суду поясненням потерпілої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_13 .
Як встановлено судом першої інстанції, під час досудового розслідування ОСОБА_10 надавалися відомості про прикмети обвинуваченого шляхом ознайомлення її з фотознімками ОСОБА_8 , що підтверджується самою потерпілою ОСОБА_10 та свідком ОСОБА_13 .
До того ж, як встановив суд першої інстанції, в порушення вимог ч.7 ст.228 КПК України чорно білі фотознімки особи, яка підлягає впізнанню, мають різкі відмінності від інших знімків по якості їх виготовлення та фону, на якому зображено цю особу і статистів. Вік статистів в протоколі не зазначено, джерело походження цих знімків та їх давність невідома. По згаданим знімкам не можна встановить зріст особи, її статуру тощо.
Судом зауважено, що з наданого протоколу проведення слідчого експерименту від 15.06.2017 року встановлено місце та обставини вчинення кримінального правопорушення, однак доказів, що вказують на причетність ОСОБА_8 до вчиненого не знайдено.
Також, судом першої інстанції зазначено, що представлені стороною обвинувачення докази - витяг з ЄРДР, заява про злочин, висновок експерта, протокол огляду та постанова про визнання речовими доказами самі по собі не можуть бути доказами наявності вини обвинуваченого ОСОБА_8 . Будь-яких інших доказів, що вказують на вину ОСОБА_8 досудовим слідством не надано.
І за вказаних підстав, суд першої інстанції прийшов до висновку, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення не доведене в судовому засіданні, а тому його необхідно виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Прокурор в зміненій апеляційній скарзі просить вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31.05.2018 року, яким ОСОБА_8 визнано невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України скасувати через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинами кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Призначити новий судовий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог зазначає наступне.
Суд помилково прийшов до висновку, щодо недопустимості протоколу пред'явлення для впізнання від 15.06.2017 потерпілій та протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_12 від 09.06.2017.
Відповідно до ч. 1 ст.228 КПК України перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу.
Відтак, слідчим, що здійснював досудове розслідування по даному кримінальному провадженню, 11.05.2017 допитано в якості потерпілої ОСОБА_10 , яка повідомила про обставини вчинення відносно неї кримінального правопорушення та особу, яка відносно неї вчинила дане правопорушення описуючи його зовнішні прикмети та одежу, в яку останній був одягнений.
При проведенні під час досудового розслідування пред'явлення особи для впізнання за участі потерпілої від 15.06.2017 року, перед пред'явленням особи для впізнання, у потерпілої попередньо з'ясовано, чи може вона впізнати особу, опитала про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу. На запитання слідчого потерпіла, пояснила, що може впізнати особу чоловіка, якого вона бачила зі спини по структурі тіла, ширині плечей, зросту та інших рисах. З пред'явлених потерпілій осіб для впізнання, вона вказала на особу під N 1, під яким, згідно довідки, що долучена до протоколу впізнання, знаходився обвинувачений ОСОБА_8 .
В судовому засіданні потерпіла серед ознак, за якими вона впізнала особу ОСОБА_8 як такого, який вчинив щодо неї кримінальне правопорушення, повідомила ті самі ознаки, які були зафіксовані в протоколі пред'явлення для впізнання від 15.06.2017 року, описуючи тілобудову, ширину плечей, одяг, у який він також був одягнений 11.05.2017 року.
Зауважує на те, що доводи суду відносно того, що до проведення впізнання працівники поліції, замість того, щоб допитати ОСОБА_10 про зовнішній вигляд і прикмети зловмисника, показали останній фото ОСОБА_8 , є недоцільними, оскільки до пред'явлення для впізнання слідчим допитано потерпілу з даних обставин.
Крім того, судом не перевірено даного факту шляхом опитування слідчого, який проводив дану слідчу дію та понятих.
Прокурор вважає, такими, що не відповідають фактичним обставинам доводи суду про визнання сумнівними показів потерпілої, за результатами аналізу інших письмових доказів; протокол пред'явлення потерпілій особи для впізнання від 15.06.2017 року відповідає вимогам кримінального процесуального закону України.
Також, сторона обвинувачення акцентує увагу й на тому, що суд, прийшов до хибного висновку щодо недопустимості такого доказу, як протокол пред'явлення для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_12 , оскільки цей протокол також відповідає вимогам кримінального процесуального закону України, а слідчу дію проведено із додержанням таких вимог.
Посилаючись на положення ч. ч. 6, 7 ст. 228 КПК України, якими регламентоване проведення впізнання за фотознімками, прокурор вказує, що у конкретному випадку слідчим, що здійснював досудове розслідування по даному кримінальному провадженню, спочатку було допитано в якості свідка ОСОБА_12 який повідомив про обставини купівлі мобільного телефону та про особу у якої він купив даний телефон описуючи його риси обличчя; в подальшому, слідчим було проведено пред'явлення для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_12 .
З пред'явлених свідку ОСОБА_12 осіб для впізнання, він вказав на особу під N 1, під яким, згідно з довідкою, долученою до протоколу впізнання, знаходився обвинувачений ОСОБА_8 .
Під час досудового розслідування необхідність проведення впізнання за фотознімками була обумовлена тим, що підозрюваний ОСОБА_8 перебував на лікуванні з 29.05.2017 по 09.06.2017 в інфекційному відділенні Центральної міської лікарні м. Кіровограда, що підтверджується довідкою від 22.06.2017 №656, яка долучена до матеріалів кримінального провадження та долучається до апеляційної скарги.
Вимоги норм кримінального процесуального закону в повній мірі дотримані слідчим під час проведення даної слідчої дії.
Сторона обвинувачення вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги протокол проведення слідчого експерименту від 15.06.2017 обґрунтовуючи це тим, що доказів, що вказують на причетність ОСОБА_8 до вчиненого діяння не знайдено.
В ході досудового розслідування проведено слідчий експеримент 15 червня 2017 року, за участі потерпілої, який переглянутий в судовому засіданні, й відповідно до якого потерпіла вказала про обставини вчинення відносно неї кримінального правопорушення та повідомила про зовнішній вигляд особи, а саме те, що особа, яка заволоділа належним їй телефоном була особа чоловічої статі, худорлявої тілобудови, одягнена в чорну кофту та сірого кольору штани, що співпадає з показаннями, наданими при пред'явленні для впізнання потерпілій.
Вказує на порушення судом першої інстанції положень ст. 96 КПК України.
Суд при ухваленні вироку взяв до уваги показання свідка ОСОБА_13 , який повідомив, що він був присутній при пред'явленні для впізнання потерпілій обвинуваченого та повідомив про те, що працівники поліції попередньо показували потерпілій фото обвинуваченого ОСОБА_8 .
Однак звертає увагу на те, що пред'явлення для впізнання потерпілій проводили 15 червня 2017 року, проте відповідно до постанов від 13.06.2017 року та 22.05.2017 року про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_13 , - останній перебував у розшуку.
Відповідно до ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.06.2017 року відносно ОСОБА_8 прийнято рішення про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_13 , і лише 21 липня 2017 року останнього було затримано та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тобто у період з травня до липня 2017 року ОСОБА_13 перебував у розшуку.
Окрім того, ОСОБА_13 неодноразово засуджено за кримінальні правопорушення; в ході допиту свідка ОСОБА_13 не з'ясовано чи вручено останньому пам'ятку про права та обов'язки, що підтверджується відсутністю розписки останнього про отримання пам'ятки про права та обов'язки свідка, відсутня інформація на аудіозаписі судового засідання, яке відбувалось 03 квітня 2018 року. Проте, в журналі судового засідання мається запис про вручення пам'ятки останньому, що у прокурора викликає сумнів в об'єктивності ведення журналу судового засідання.
Крім того, прокурор зазначає, що суд першої інстанції не повинен був брати до уваги показання свідка ОСОБА_13 , оскільки вони, у порушення вимог ст. 290 КПК України, не були відкриті стороні обвинувачення.
Також, сторона обвинувачення вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги ч. 1 ст. 352 КПК України, зокрема, в ході допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 у кримінальному провадженню, перед їх допитом судом не з'ясовано чи вручено їм пам'ятку про права та обов'язки, чи зрозумілі вони їм, тож, допит цих свідків проведений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор переконаний, що необхідно віднестися критично до пояснень обвинуваченого щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, не визнання обвинуваченим вини, на думку прокурора, викликане лише його бажанням ухилитися від кримінальної відповідальності.
При ухваленні вироку судом першої інстанції, в порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, не надана оцінка та не наведено мотиви, з яких суд відкидає долучені до матеріалів провадження та досліджені в ході судового слідства наступні докази обвинувачення: протокол огляду мобільного телефону від 09.06.2017 року, висновок експерта № 177 від 26.06.2017 року, витяг з ЄРДР, постанову про визнання речових доказів, заява від ОСОБА_8 від 21.06.2017 року.
Крім того, як зазначає прокурор, вирок суду першої інстанції, за своїм змістом, не відповідає текстові судового рішення (вироку), що проголошено 31 травня 2018 року, та зафіксовано на технічному носії інформації.
Не зафіксовано записом ухвалу суду від 04 жовтня 2017 року, ухвалу не проголошено, не внесено в журнал судового засідання.
Потерпіла позбавлена можливості виступу в судових дебатах через неналежне її повідомлення.
На апеляційну скаргу прокурора подано заперечення від обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката обвинуваченого - ОСОБА_9 , які просять апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора у дебатах, які підтримали апеляційну скаргу прокурора (змінену), в повному обсязі, думку сторони захисту, які заперечили задоволення апеляційної скарги, думку потерпілої, яка не заперечила задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Статтею 409 КПК України встановлено підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, зокрема, ч. 1 п. 3) цієї норми закону визначено: Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 п. 5) ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення; судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів погоджується із доводами прокурора, що судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно із ч. 2 ст. 415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Права потерпілого визначені ст. 56 КПК України, зокрема, протягом кримінального провадження і під час судового провадження потерпілий має право: подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду; бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду; брати участь у судовому провадженні; висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що судом першої інстанції не повідомлено потерпілу ОСОБА_10 про дату і час судового засідання, призначеного на 03 квітня 2018 року, належним чином.
Отримання листа-повідомлення № 404/3993/17/16935/2018 потерпілою не підтверджено (а.п. 120, т. 2)
Судове засідання 03 квітня 2018 року, де допитано обвинуваченого, відбулося за відсутності належним чином повідомленого потерпілого; крім того, цієї ж дати відбулися судові дебати, права участі у яких позбавлена потерпіла (а.п. 127 т. 2).
Як передбачено ч. 1 ст. 376 КПК України судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
Проголошення тексту вироку після його ухваленні здійснюється судом в повному обсязі, так як його викладено та складено в нарадчій кімнаті.
Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність тексту вироку, наявному в матеріалах кримінального провадження, тексту вироку, проголошеному 31 травня 2018 року, після виходу суду з нарадчої кімнати, та зафіксованому аудіозаписом на оптичному носії інформації.
Вказане відноситься до зазначення судом наданих стороною обвинувачення доказів (а.п. 154 т. 2); оцінки суду щодо показань потерпілої, викладення показань свідка ОСОБА_14 , наданих суду (а.п. 155 т. 2); зазначення та викладення абзаців другого-четвертого, шостого на аркуші 156 тому 2 (аркуш п'ять тексту вироку в матеріалах провадження).
Відповідно до положень ст. 415 КПК України, колегія суддів позбавлена права оцінювання доказів, переваги доказів, доведеності винуватості обвинуваченого.
Проте, колегією суддів звертається увага на необхідність під час нового судового розгляду ретельного та об'єктивного дослідження всіх доказів у кримінальному провадженні, також, з урахуванням і перевіркою доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі; у разі допиту свідка ОСОБА_13 - оцінити показання свідка з урахуванням наданих процесуальних документів про перебування свідка у розшуку з травня 2017 року по 20 липня 2017року, відповіді № 8003/117-18 від 19.06.2018 року Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області.
При необхідності, за рішенням суду, за для встановлення істини у справі, належності та допустимості доказів у справі, як протоколи пред'явлення особи для впізнання, допитати як свідків понятих при проведенні даної слідчої дії.
Вчинити інші передбачені процесуальним законом дії для всебічного, повного, справедливого розгляду даного кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2018 року стосовно ОСОБА_8 - скасувати.
Призначити в Кіровському районному суді м. Кіровограда новий судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , в іншому складі суду.
Ухвала Кропивницького Апеляційного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4