Провадження № 22-ц/0430/275/18 Справа № 182/6278/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Тихомиров І.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
04 грудня 2018 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого- судді Бондар Я.М.,
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання -Чубіна А.В.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство «Центр соціальної торгівлі» Нікопольської міської ради,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року, ухваленого суддею Тихомировим І.В. у м.Нікополі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складений 06 квітня 2018 року,
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Центр соціальної торгівлі» Нікопольської міської ради про відшкодування, третя особа Виконавчий комітет Нікопольської міської ради ( надалі КП «Центр соціальної торгівлі» НМР) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, який згодом уточнив, відмовившись від стягнення на його користь моральної шкоди.
В мотивування заявлених вимог зазначив, що він працював на посаді касира - контролера КП «Центр соціальної торгівлі» НМР з 29.05.2014 р. по 08.08.2015 р.
За час виконання ним трудових обов'язків нарікань на його адресу не було, однак після призначення нового директора підприємства його безпідставно почали звинувачувати у недбалому ставленні до своїх обов'язків. Через те, що дисциплінарних порушень з його боку не було, керівництво скоротило його з займаної посади.
Вважає своє скорочення незаконним, оскільки в КП «Центр соціальної торгівлі» НМР була запроваджена нова штатна одиниця старший контролер - касир і на це місце було прийнято на роботу іншого громадянина з такими самими повноваженнями та функціями, що є приховуванням безпідставного звільнення. Крім того при попередженні про звільнення йому не було запропоновано переведення на іншу посаду.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року ОСОБА_1 в позову до Комунального підприємства «Центр соціальної торгівлі» Нікопольської міської ради, третя особа Нікопольська міська рада про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1409,60 грн. (одну тисячу чотириста дев'ять грн.) 60 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, неправильну оцінку доказів, неправильне встановлення правовідносин, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, про скасування наказу КП «Центр соціальної торгівлі» НМР №16 від 28.05.2015 «Про скорочення однієї штатної одиниці касира-контролера», наказу №28-к від 24.07.2015 «Про відпустку та подальше звільнення» в частині його звільнення, поновлення на посаді касира-контролера КП «Центр соціальної торгівлі» НМР та стягненні з підприємства на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді.
Позивач, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, вказує на те, що суд першої інстанції не надав належну оцінку доказам по справі, оскільки дійшов невірного висновку, що були реальні зміни в організації виробництва, що вимагало скорочення штату. При цьому зазначає, що зміни у виробництві відбулися таким чином, що до КП «Центр соціальної торгівлі» НМР був приєднаний ринок «Вікторія», що вимагало додаткового обслуговування цього ринку та залучення контролера касира, тобто виробництво розширилося, однак штат скорочують за рахунок осіб, які безпосередньо реалізують контрольно-наглядові функції на ринках.
Окрім того, позивач наголошує на тому, що у рішенні суд не надав оцінку тому, що до нього було упереджене ставлення з боку керівництва, а саме неприязнені стосунки директора до нього, що було обумовлено його принциповою позицією до надмірних витрат, які здійснював новий керівник підприємства, а саме постановка на баланс транспортних засобів, ремонт кабінету директора, купівлі комп'ютерної техніки, безпідставне збільшення штату працівників ( введення у штат посаду заступника директора та старшого контролера-касира). Вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що відбулась істотна зміна штату працівників з 12 одиниць на 10,5, вказує, що скорочення касира-контролера відбулося фактично при збільшенні виробництва за рахунок приєднання нового ринку «Вікторія», що на його думку є зведенням рахунків керівництва з ним.
Також, позивач не погоджується і з тим, що суд стягнув з нього судовий збір у розмірі 1409,60 грн., вказуючи на те, що під час звернення до суду у 2015 році позивачі, які зверталися до суду з позовами, пов'язаними з трудовими правовідносинами звільнялися від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Сторони не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку позивача ОСОБА_1 в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши думку представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які, кожен окремо, заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до п.п.1.1, 4.1 Статуту КП «Центр соціальної торгівлі» НМР, відповідач є юридичною особою, створеною на власності територіальної громади м.Нікополя за рішенням Нікопольської міської ради (а.с. 28-35).
Відповідно до наказу 11-к від 29.05.2014 р. ОСОБА_1 прийнятий до КП «Центр соціальної торгівлі» НМР на посаду контролера - касира з 29.05.2014 (а.с.6, 126).
28.05.2015 р. директором КП «Центр соціальної торгівлі» НМР видано наказ №16 про зміни в організації діяльності і праці підприємства та скорочення штату, за п.1 якого було скорочено штатну одиницю контролера-касира (а.с.14).
29.05.2015 р. повідомленням №2 від 29.05.2015 ОСОБА_1 ознайомлено про його можливе звільнення з 30.07.2015 у зв'язку із скороченням штату працівників (а.с.21).
Повідомлення про можливе звільнення було власноруч підписано позивачем.
Протоколом №1 від 17.07.2015 засідання профспілкового комітету КП «Центр соціальної торгівлі» НМР ухвалено рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату (а.с.18).
23.07.2015 директором КП «Центр соціальної торгівлі» НМР видано наказ №27-к про розірвання трудового договору та звільнення ОСОБА_1 з посади контролера-касира з 30.07.2015 за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.15).
24.07.2015 р. наказом №28-к у зв'язку із находженням ОСОБА_1 у відпустці з 27.07.2015 по 08.08.2015 за раніше відпрацьований час, було змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади контролера-касира за п.1 ст.40 КЗпП на дату останнього дня відпустки 08.08.2015 (а.с.16).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався вимогами статей 40, 42, 492 КЗпП й виходив з того, що матеріали справи не містять доказів щодо порушень трудового законодавства КП «Центр соціальної торгівлі» НМР при звільнені позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
За положеннями частини першої та третьої статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Виходячи з вимог статті 492 КЗпП України одночасно з попередженням про вивільнення конкретного працівника протягом двох місяців роботодавець повинен запропонувати йому всі наявні за відповідною кваліфікацією вакантні посади.
Згоду на переведення на іншу роботу працівник підтверджує письмовою заявою про таке переведення.
З витягу з протоколу №13 засідання економічної ради від 13.05.2015 р. проведеної за участю заступника міського голови м. Нікополя, голови економічної ради вбачається, що на цьому засіданні прийнято рішення та рекомендовано КП «Центр соціальної торгівлі» НМР в тому числі розглянути можливість та провести оптимізацію штатного розкладу підприємства у зв'язку із підсумками розгляду фінансово-господарської діяльності за 1 квартал 2015 року, вжити заходи щодо оптимізації витрат підприємства та забезпечити роботу за підсумками 1 півріччя (а.с.70).
На виконання рішення економічної ради директором КП «Центр соціальної торгівлі» НМР було винесено наказ №16 від 28.05.2015 р. про скорочення штату. Повідомленням №2 від 29.05.2015 р. ОСОБА_1 ознайомлено з наказом №16 від 28.05.2015 про можливе його звільнення з 30.07.2015 р. у зв'язку із скороченням штату працівників, яке позивачем підписано власноруч.
З штатних розкладів КП «Центр соціальної торгівлі» НМР затверджених директором підприємства, видно, що кількість штатних одиниць підприємства станом на 28.05.2015 у порівняні з кількістю штатних одиниць підприємства станом на 01.02.2015 зменшено з 12 до 10,5, при цьому, в тому числі, скорочено одну посаду контролера-касира (а.с.19-20).
Протоколом 1 від 17.07.2015 засідання профспілкового комітету КП «Центр соціальної торгівлі» НМР надана згода на звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату.
Слід зазначити, що при ухвалені рішення профспілковим комітетом КП «Центр соціальної торгівлі» НМР були враховані вимоги ст.42 КЗпП України та додатково зазначено, що ОСОБА_1 не має переважного права на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, оскільки він крім роботи на посаді контролера-касира КП «Центр соціальної торгівлі» НМР працює на посаді виконуючого обов'язки директора КП «Міське ринкове господарство» НМР (а.с.1).
Зазначені виводи профспілкового комітету КП «Центр соціальної торгівлі» НМР підтверджуються матеріалами справи, а саме витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств та розпорядженням Нікопольського міського голови №510к від 22.11.2016, де зазначено, що ОСОБА_1 є керівником КП «Міське ринкове господарство» Нікопольської міської ради на дату його звільнення (а.с.77-78, 95).
У зв'язку із скороченням штату, 23.07.2015 директором КП «Центр соціальної торгівлі» НМР видано наказ №27-к про розірвання трудового договору та звільнення ОСОБА_1 з посади контролера-касира, з 30.07.2015 р. за п.1 ст.40 КЗпП України
Через відпустку ОСОБА_1 з 27.07.2015 по 08.08.2015 за раніш відпрацьований час, наказом № 28-к змінено дату звільнення позивача з посади контролера-касира за п.1 ст.40 КЗпП на дату останнього дня відпустки 08.08.2015., що повністю узгоджується з вимогами ч.3 ст.40 КЗпП, згідно, яким не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Твердження позивача ОСОБА_1 про запровадження нової посади на підприємстві під час процедури скорочення, а саме старшого контролера - касира, колегія суддів вважає надуманими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ця посада перебувала у штатному розкладі підприємства станом на 01.02.2015 р., тобто до дати прийняття рішення про скорочення штату і особу було прийнято на роботу за наказом від 02.03.2015 р., також до прийняття рішення про скорочення штату, а саме до 28.05.2015 (а.с.19, 45, 85, 87).
Окрім того, судом було перевірено та встановлено, що обов'язки старшого контролера - касира відрізняються від обов'язків контролера - кассира, тому доводи позивача і у цій частині, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Судом першої інстанції під час судового розгляду справи були перевірені твердження позивача щодо негативного ставлення до нього з боку керівництва підприємства і вони не знайшли свого підтвердження, тому суд визнав їх безпідставними та на законних підставах відмовив у задоволені заявлених позовних вимог., з чим повністю погоджується і колегія суддів.
Між тим, доводи позивача ОСОБА_1 про незаконне стягнення з нього судового збору, колегія суддів вважає слушними, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
В позові ОСОБА_1, окрім іншого, просив суд стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, окрім того, однією з головних вимог позивача є скасування наказів та поновлення на роботі з підстав незаконного звільнення по п.1 ст.40 КЗпПУ. Така підстава звільнення знаходиться у безпосередньому зв'язку з виданими раніше наказами, які оскаржують ся позивачем, тобто, з викладеного вбачається взаємозв»язок у питанні поновлення на роботі з визнанням незаконними наказів, виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу, за які законодавством не передбачено сплату судового збору.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок районного суду щодо стягнення з позивача судового збору є незаконним, у зв'язку з чим, на підставі положень ст.376 ЦПК України рішення суду у цій частині підлягає зміні.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Керуючись ст.ст.367,374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року - змінити, судовий збір у розмірі 1409,60 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 грудня 2018 року.
Головуючий:
Судді: