Житомирський апеляційний суд
Справа №279/4321/17 Головуючий у 1-й інст. Коренюк В. П.
Категорія 43 Доповідач Павицька Т. М.
04 грудня 2018 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,
за участю секретаря Ковальської Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №279/4321/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, вселення в житловий будинок, зобов'язання надати ключі від житлового будинку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 травня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Коренюка В.П. в м.Коростені,
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, вселення в житловий будинок, зобов'язання надати ключі від житлового будинку. Зазначала, що що вона з 2003 року почала проживати як чоловік та дружина разом з ОСОБА_2, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. За період спільного проживання, 15 вересня 2007 року за спільні кошти вони придбали житловий будинок АДРЕСА_1. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 вересня 2017 року встановлено факт проживання її та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 по 01.03.2014 та виділено кожному у власність по 1/2 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1. Вона має намір реалізувати своє право користування та вселитись для проживання в даний житловий будинок, однак відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1. Відповідача закрив господарські споруди, житловий будинок, та не недопускає її до нього. На її вимоги надати ключі від будинку, категорично відмовив. Враховуючи вищевикладене просила, усунути перешкод в користуванні житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 зі сторони відповідача, шляхом вселення її даний житловий будинок та зобов'язання відповідача надати їй ключі від будинку та не чинити їй перешкоди в користуванні даним житловим будинком.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди в користуванні належним ОСОБА_1 на праві часткової власності житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 зі сторони ОСОБА_2, шляхом вселення ОСОБА_1 в даний будинок. Зобов'язано ОСОБА_2 передати ключі від вхідних дверей будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640 грн витрат по оплаті судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обгрунтвання апеляційної скарги зазначає, що позивачка не набула права власності на спірне майно, оскільки не зареєструвала таке право у встановленому законом порядку, що вказує на безпідставність посилання суду першої інстанції на сатті 316, 317, 319, 321, 391, 396 ЦК України, які гарантують саме власнику право вимагати усунення будь-яких перешкод у користуванні його власністю. Оскільки, позивач не є власником спірного майна, а тому були наявні всі підстави для відмови у задоволенні позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є співвласником спірного будинку, має право на користування своєю часткою, а відповідач чинить їй перешкоди у цьому, а тому вона має бути вселена до будинку у примусовому порядку.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 вересня 2017 року, яке набрало законної сили 03.10.2017, встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 по 01.03.2014 та виділено кожному у власність по 1/2 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим будинок АДРЕСА_1, а саме: не визнає право позивачки на користування спірним житлом, не надає їй доступу до нього, оскількии позивачка не має ключів від вхідних дверей до будинку. Даний факт підтверджується показами свідків, наданими в суді першої інстанції - ОСОБА_3 та ОСОБА_9, а також актом від 20.10.2017 складеним депутатом сільської ради ОСОБА_5, підписаним ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8
Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За загальними положеннями про право власності (статті 317-319 ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Непорушність права власності передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні інакше ніж у випадках і в порядку, встановлених законом (статті 321 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 358, 361 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згодою і кожний співвласник самостійно розпоряджається своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Згідно ст. 383 ЦК України права власника (співвласника) житлового приміщення передбачають, насамперед, право на використання помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.
Право на захист права власності за ст. 391 ЦК України надає право власнику, в тому числі і співвласнику, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, суд першої інстанції перевіривши усі обставини у справі, зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог, оскільки порушені права позивачки щодо користування належним їй на праві спільної часткової власності житловим будинком, оскільки відповідач створює перешкоди позивачці у вселенні.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
За таких обставин, відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 04 грудня 2018 року.
Головуючий
Судді