Провадження № 22-ц/803/1726/18 Справа № 183/2360/18 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д.І. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
20 листопада 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Куценко Т.Р.
суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
при секретарі - Синенко Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1,
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, -
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки /а.с. 1-3/.
Позов обґрунтовувала тим, що з 28.03.1987 року по 03.03.2011 року перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 Від шлюбу мають дітей: неповнолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 12 квітня 2018 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилося 18 років, тобто, вона досягла повнолітнього віку, між тим, відповідач, як батько, повинен і надалі нести обов'язки по її утриманню, оскільки дочка з 01.09.2017 р. навчається на денному відділенні Новомосковського кооперативного коледжу економіки і права ім. С.В. Литвиненка за спеціальністю готельно-ресторанна справа, в зв'язку з чим, потребує матеріальної допомоги. Навчання проходить на платній основі, вартість навчання становить 19 630,00 грн., термін навчання становить 1 рік 10 місяців. В зв'язку з вищенаведеним, в позовній заяві ОСОБА_1, посилаючись на приписи ст.ст. 199, 200 СК України просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1500 грн. щомісяця, починаючи з 13 квітня 2018 року до закінчення останньою навчання - до 30 червня 2019 року.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено /а.с. 52-55/.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги /а.с. 58-61/.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не доведено відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.
Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі Закон № 2147-VIII), що набув чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд, який забезпечує здійснення правосуддя на відповідній території.
16 жовтня 2018 року дану цивільну справу передано до Дніпровського апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 лютого 2018 року було винесене та набрало законної сили рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, які стягуються на утримання дітей.
Заначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в зв'язку з чим, зазначені обставини не підлягають доказуванню.
Рішенням суду від 01 лютого 2018 року був змінений розмір аліментів що стягуються на утримання дітей у відповідності до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2013 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі - в розмірі по 1500 грн. на кожну дитину щомісяця, починаючи з 01.09.2017 року до досягнення дітьми повноліття.
12 квітня 2018 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилося 18 років, тобто, вона досягла повнолітнього віку.
ОСОБА_4 з 01.09.2017 р. навчається на денному відділенні Новомосковського кооперативного коледжу економіки і права ім. С.В. Литвиненка за спеціальністю готельно-ресторанна справа, що підтверджується довідкою навчального закладу.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не працює, з 26.01.2018 р. перебуває на обліку у Новомосковському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний, що підтверджується відповідною довідкою від 01.06.2018 року.
Згідно пояснень відповідача ОСОБА_2, він служить священиком у церкві в с. Вільне, Новомосковського району, Дніпропетровської області, його дохід становить приблизно 2500 грн. на місяць.
Крім того, у відповідності до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2018 року з ОСОБА_2 щомісяця стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керувався тим, що відповідач ОСОБА_2 не має можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, оскільки він не працює, перебуває на обліку як безробітний, отримує доходи в сумі 2500 грн. на місяць, сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1 500 грн. на місяць.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з яким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Перевіркою обґрунтованості рішення суду у межах доводів і вимог апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л.Демченко М.О.Макаров