Провадження № 22-ц/803/3055/18 Справа № 174/233/18 Суддя у 1-й інстанції - Данилюк Т.М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
04 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та матері дитини, -
27 березня 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та матері дитини.
Вказувала, що перебуває з відповідачем у шлюбі, який зареєстровано 06 квітня 2017 року, ще до реєстрації шлюбу у них народилась дитина - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею та перебуває на повному її утриманні. З відповідачем, починаючи з червня 2017 року, вони проживають окремо один від одного та відповідач добровільно участі в утриманні дитини не приймає, матеріальної допомоги в достатньому розмірі не надає.
Зазначала, що вона не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримує державну грошову допомогу, розмір якої складає 860 грн., що є єдиним джерелом її доходу. Розмір отримуваної нею допомоги не дозволяє самостійно забезпечити належний рівень існування дитини.
Посилаючись на вказані обставини, просила суд стягнути з відповідача аліменти на її користь: аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 4.677 грн. на місяць, починаючи з червня 2017 року; на її утримання в розмірі 1.841 грн. на місяць, починаючи з червня 2017 року; понесені витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 150 грн.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1.000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з 27 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на її утримання в розмірі 600 грн., щомісячно, починаючи стягнення з 27 березня 2018 року і до досягнення дитиною трирічного віку, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 150 грн.
Допущено негайне виконання стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила змінити рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2018 року, зазначивши, що стягнення розпочати з червня 2017 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач, звертаючись з позовом, просила стягувати аліменти з червня 2017 року, з часу коли позивач почала проживати разом з дитиною у м.Вільногірську Дніпропетровської області, на підтвердження вказаних обставин надала до суду відповідний акт №1206 від 23 березня 2018 року.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано 06 квітня 2017 року в Суворовському районному у місті Херсоні відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис №109 (а.с.8).
Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії НОМЕР_1, його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2(а.с.9).
Відповідно до акту №1206 від 23 березня 2018 року, складеного депутатом Вільногірської міської ради VII скликання, ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає на АДРЕСА_1, батько дитини участі в утриманні та вихованні сина не приймає (а.с.12).
Відповідно до копії довідки №02-22/167 від 24 травня 2018 року, виданої Херсонським міським центром зайнятості, ОСОБА_2, станом на 10 травня 2018 року, зареєстрований в Херсонському міському центрі зайнятості як шукаючий роботу (а.с.53).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, не суперечать фактичним обставинам справи, відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання дитини до досягнення нею повноліття, враховуючи положення ст.ст.84,180-182, 184 СК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
У силу положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Відповідно до ч.1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно ч.2 статті 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, застосування частини 2 статті 191 СК України можливе за умови, що суду будуть надані докази, що позивач вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача.
На підтвердження своєї вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини за минулий час - з червня 2017 року, позивач надала лише акт №1206 від 23 березня 2018 року, складений депутатом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області в присутності свідків, в якому зазначено, що позивач з сином з червня 2017 року фактично проживають на АДРЕСА_1, відповідач у вихованні та житті сина участі не приймає, матеріально не допомагає. Вказаний акт не свідчить про те, що позивач вживала будь-які заходи щодо одержання аліментів з батька дитини.
За таких обставин, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення останнього від їх сплати, відсутні підстави для застосування ч.2 ст.191 СК України, як на тому наполягала позивач в апеляційній скарзі.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2018 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.