Справа № 2-5541/11
Провадження № 4-с/761/178/2018
Іменем України
23 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Припутневич В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» на бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дякон Назарія Миколайовича, заінтересована особа: ОСОБА_2,-
28 березня 2018 року до суду надійшла зазначена скарга.
У вимогах скарги скаржник просить: зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Дякона Н.М. передати арештоване майно боржника за виконавчим провадженням №50965016, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 для реалізації.
Вимоги скарги обгрунтовані тим, що на виконанні у виконавця перебуває виконавче провадження №50965016 розпочате на підставі виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м.Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №661-001/08-Ф від 21.03.2008 року у розмірі 9 991 463,44 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 22.09.2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ «ФК «Авістар». В межах виконавчого провадження проведено опис та арешт квартири.
Проте державний виконавець повідомив заявника, що відсутні підстави для реалізації квартири так як 11.11.2011 року накладено арешт слідчим в межах кримінальної справи на вказану квартиру.
Заявник не погоджується з рішенням державного виконавця на тій підставі, що договір іпотеки було укладено до накладення арешту в межах кримінальної справи, а тому такі дії державного виконавця порушують права іпотекодержателя.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили.
Так як у відповідності до положень статті 450 ЦПК України неявка належно повідомлених сторін не є перешкодою для слухання скарги, суд продовжив слухання справи у відсутність сторін.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги за наступних підстав.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частина 2 та 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає права та обов'язки державного виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м.Києві перебувало виконавче провадження №50965016 з примусового виконання виконавчого листа виданого Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Авістар» 9 991 463,44 грн.
Листом від 20.03.2018 року державний виконавець Дякон Н.М. повідомив стягувача про неможливість передачі квартири АДРЕСА_1 реалізацію, так як накладено арешт на квартиру на підставі постанови слідчого від 11.11.2011 року.
Водночас суду було надано копію заяви ТОВ «ФК «Авістар» від 15.06.2018 року про повернення виконавчого листа стягувачеві.
На підставі вказаної заяви державний виконавець постановою від 25.06.2018 року на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернув виконавчий лист стягувачеві.
Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Отже, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи, що на даний час на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ в м.Києві не перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Авістар» 9 991 463,44 грн. суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення заявлених вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.447-451 ЦПК України, суд
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» на бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дякон Назарія Миколайовича, заінтересована особа: ОСОБА_2 - відхилити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали безпосередньо до Київського апеляційного суду.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ: Н.Г.Притула