Провадження № 22-ц/803/1395/18 Справа № 203/3500/17 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М.О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
20 листопада 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Синенка Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою
Публічного акціонерного товариства
комерційного банку "Приватбанк",
на заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ПАТ КБ «Приватбанк» у вересні 2017 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість за кредитним договором /а.с.3-6/.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 04 листопада 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку з визначенням розміру процентної ставки та строків виконання зобов'язання за даним договором. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видавши позичальнику кредитну картку з відповідним лімітом. Позичальник свої обов'язки системно не виконував, у зв'язку з чим станом на 31 липня 2017 року утворилася заборгованість. Посилаючись на порушення умов кредитного договору та у зв'язку з чим виникла необхідність захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами та враховуючи наведені обставини наполягає на їх задоволені.
Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року в задоволені заявлених позовних вимог відмовлено /а.с.54-55/.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не були враховані обставини та норми закону на які банк посилалася у своїй позовній заяві /а.с.64-69/.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року №452/2017 про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, шляхом ліквідації Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03 жовтня 2018 року опубліковано в газеті "Голос України" № 185 повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Дніпровського апеляційного суду.
Матеріали цивільної справи передано до Дніпровського апеляційного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддів, які входять до складу колегії.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Встановлено на підставі зібраних у справі доказів, що на підтвердження своїх позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» було надано суду першої інстанції «анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку», в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, серію та номер паспорта, сімейний стан, освіту, адресу проживання, адреса реєстрації, номери засобів зв'язку, інформація про місце роботи тощо.
Також в анкеті-заяві міститься розділ "Виявляю бажання оформити на своє ім'я кредитку", зі змісту якого вбачається, що позичальник зазначає свої пропозиції відносно умов кредитування, які в подальшому розглядаються банком для визначення істотних умов договору. Так, в даному розділі стоїть відмітка щодо бажання позичальника отримати кредитну картку "Універсальна "30 днів пільгового періоду" зі встановленням ліміту 5 000, проте не обрано вид валюти у якому надається кредит. В даному розділі міститься підпис позичальника з зазначенням дати заповнення анкети.
Зі змісту договору вбачається, що розділ 5 містить запропоновані банком умови кредитування з наданням переліку банківських послуг: кредитка "Товари у розстрочку", кредитка "подія" та кредитка "Універсальна": "30 днів пільгового періоду" чи "55 днів пільгового періоду", проте даний розділ не містить будь-яких відміток про обрання позичальником конкретної послуги. Також у розділі зазначено, що банком встановлено ліміт кредитних коштів в розмірі 500, проте відсутня відмітка про обрання валюти, в якій надається кредит. Визначено базову процентну ставку за кредитом у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості, тобто 36% річних, разом з цим, в графі з визначенням розміру щомісячної комісії інформація відсутня. У даному розділі відсутній підпис позичальника, що унеможливлює встановлення обставин ознайомлення його з зазначеними умовами.
Під текстом розділу "Виявляю бажання оформити на своє ім'я кредитку" міститься дата та підпис позичальника про отримання кредитної картки та ПІН, проте відсутня інформація щодо номеру картки та строку її дії. Матеріали справи також не містять даної інформації.
Звертаючись з позовними вимогами банк у своїй заяві зазначив про отримання позичальником кредиту у розмірі 1 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Враховуючи дані розбіжності суд позбавлений можливості встановити, в якому розмірі банком було надано кредитні кошти відповідачу, оскільки за умовами бажаний кредитний ліміт позичальником зазначено 5 000, в розділі 5 умов банком вказано 500, тоді як в тексті позову - 1 500 грн., в розрахунку заборгованості тіло кредиту - 6 767, 55 грн.
Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що банком нараховано заборгованість за пенею та комісією, однак як зазначалось вище, графа з визначенням розміру комісії в умовах не була заповнена при підписанні анкети-заявки, таким чином, підстави для її нарахування відсутні.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ КБ «Приватбанк» не доведено факту отримання відповідачем ОСОБА_1, за кредитним договором б/н від 04 листопада 2008 року, кредитних коштів у розмірі 1 500 грн., який зазначений у позові. Докази, що відповідають вимогам ст.ст. 76-80 ЦПК України, суду не надані.
Враховуючи те, що за матеріалами справи неможливо встановити розмір кредитного ліміту встановленого на картку суд позбавлений можливості визначити розмір заборгованості за договором, оскільки його розрахунок виходить безпосередньо з розміру наданого банком кредиту. Таким чином, представлений банком розрахунок заборгованості у розмірі 111 118,48 грн., колегія суддів не може прийняти до уваги. Крім того, відповідно до зазначеного розрахунку позичальнику нарахована комісія по кредиту, яка не передбачена умовами договору.
З огляду на викладене, колегія судів приходить до висновку, що надані банком докази не підтверджують надання відповідачу кредиту, оскільки суперечать один одному.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених банком вимог.
Звертаючись з апеляційною скаргою банком не було надано будь-якого доказу на підтвердження виникнення між сторонами кредитних зобов'язань, оскільки доводи скарги не можуть усунути виниклі розбіжності щодо визначення суми наданого кредиту та виниклої заборгованості.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Проте, суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньому повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону та зібраним доказам по справі.
За таких обставин, підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це просить позивач, не встановлено.
Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - залишити без задоволення.
Заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров