05.12.18
22-ц/812/296/18
Справа 471/210/18-ц Головуючий по 1 інстанції Скарницька І.Б.
Провадження 22-ц/812/296/18 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.
Категорія 39
05 грудня 2018р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського Апеляційного суду в складі:
головуючий суддя - Колосовський С.Ю.,
судді: Локтіонова О.В., Ямкова О.О.,
секретар судового засідання - Горенко Ю.В.
за участі: позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2018 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
встановила:
У квітні 2018 року ОСОБА_2 пред'явила позов до Кривопустоської сільської ради Братського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування зазначала, що є спадкоємцем за законом після смерті матері - ОСОБА_5, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1. До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк не зверталась.
У грудні 2017 року дізналася, що матері була у власності земельна ділянка, яку у спадок ніхто не прийняв. Після чого звернулася до нотаріального органу де їй було роз'яснено, що вона пропустила строк для прийняття спадщини.
Вважаючи, що вказані обставини є поважними причинами пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, позивач просила визначити їй додатковий двохмісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини.
Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 26 липня 2018 року замінено відповідача Кривопустоську сільську раду Братського району Миколаївської області на належного відповідача - ОСОБА_3
Рішенням цього ж суду від 14 вересня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, після якої залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 9,08 га, яка належала померлій відповідно до Державного акта на право власності на землю НОМЕР_1, виданого 19 лютого 2001 року.
Позивач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_5
За життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем Кривопустостоської сільської ради Братського району Миколаївської області 16 жовтня 2003 року, яким заповідала все своє майно, яке буде належати їй на день смерті і в тому числі земельну ділянку розміром 9,08 га онуку - ОСОБА_3
З фотокопії спадкової справи № 25/2009, заведеної після смерті ОСОБА_5, вбачається, що заяву про прийняття спадщини подав її чоловік ОСОБА_6, який звернувся як спадкоємець за законом першої черги та і як особа, яка має право на обов'язкову частку у спадщині (а.с. 49,50). Але свої спадкові права так і не оформив.
Інші особи з заявами про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_5 не зверталися.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, після смерті якого було заведено спадкову справу № 3/200 за заявою його онука ОСОБА_3, який прийняв спадщину за заповітом, складеним за життя, 16 жовтня 2003 року, померлим на його ім'я.
03 березня 2010 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,08 га,кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_3, виданого 19 лютого 2001 року на підставі рішення 12 сесії 23 скликання Кривопустоської сільської ради Братського району Миколаївської області від 31 травня 2000 року № 3 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 14.
13 жовтня 2010 року ОСОБА_3 отримав додаткове свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,08 га,кадастровий номер НОМЕР_4, правовстановлюючий документ - Державний акт на право приватної власності на землю IV-НОМЕР_1, виданий 19 лютого 2001 року на підставі рішення 12 сесії 23 скликання Кривопустоської сільської ради Братського району Миколаївської області від 31 травня 2000 року № 3 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 15, що належало ОСОБА_5, дружині спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем якої був ОСОБА_6, прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
На підставі цих свідоцтв ОСОБА_3 отримав 13 липня 2010 року та 24 липня 2011 року державні акти на право власності на земельні ділянки.
Так, відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття, право на спадкування за законом, як зазначено у ст.1223 ЦК України, одержують спадкоємці з першої по п'яту чергу.
Згідно із ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Частиною 1 статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно із п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.
ОСОБА_2 в шестимісячний строк, встановлений ст.1270 ЦК України, не звернулася до нотаріального органу з заявою про прийняття спадщини, а тому звернулась до суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. В обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини зазначила, що про існування спадкового майна вона дізналась лише у 2017 році.
Суд першої інстанції на підставі встановлених обставин справи та належним чином оцінених доказів, правильно встановив, що причини, на які посилалася ОСОБА_2, як на підставу для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, не можуть бути визнані поважними, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги щодо підробки свідоцтв про право на спадщину є безпідставними, оскільки вони недійсними не визнавалися, а їх реєстрація підтверджується витягами про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 23228400 від 23 жовтня 2010 року та № 25173812 від 30 жовтня 2010 року.
Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Братського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2018 року без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК.
Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2018р.
Головуючий: Судді: