4 грудня 2018 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши матеріали кримінального провадження №12018150050000173 за апеляційною скаргою прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_5 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 травня 2018 року, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Олександродар Доманівського району Миколаївської області, не працюючого, розлучений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий:
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
обвинувачений ОСОБА_6
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк вісімдесят годин.
У ході апеляційного розгляду повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження та які, були досліджені судом першої інстанції, а також матеріали, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 .
В іншій частині вирок залишити без змін.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді громадських робіт строком вісімдесят годин.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у зв'язку із проведенням товарознавчої експертизи від 19 лютого 2018 року № 09/3-55 в сумі 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 00 коп.
Вирішено питання, щодо речового доказу.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор, вважає, що зазначений вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 є незаконним і необґрунтованим, та підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що судом невірно перекваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_6 з ч.1 ст.185 КК України на ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України. Оскільки, судом не врахована об'єктивна сторона закінченої крадіжки, момент затримання обвинуваченого, характер викраденого майна, його невеликій розмір, вага.
Вважає, що ОСОБА_6 , вийшовши з викраденим ножем, та будучи затриманим через три хвилини на відстані 5-10 метрів від виходу із гіпермаркету, мав реальну можливість розпорядитись викраденим ножем, що має невеликі розмір і вагу, а саме переховати його із рукава куртки у інші місця, передати іншим особам.
Зазначає, що згідно свідчень, наданих свідком ОСОБА_8 , у вказаний день він як оператор служби безпеки гіпермаркету під час відео спостереження побачив, як обвинувачений сховав ніж у рукав куртки. На виході з супермаркету десь за 5-10 метрів від приміщення обвинуваченого затримали охоронці.
Посилаються на те, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 не визнавши своєї вини, показав що після розрахунку на касі гіпермаркету «Епіцентр», відійшовши від приміщення на 5-7 метрів до свого автомобіля, став покурити, де приблизно через 3 хвилини до нього підійшли працівники охорони гіпермаркету.
Оскільки судом першої інстанції, на думку апелянта, неповно досліджено обставини, що мають істотне значення при вирішенні питання про кваліфікацію дій обвинуваченого, у ході апеляційного розгляду відповідно до ч.3 ст.404 КПК України просить повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження та які були досліджені судом першої інстанції, а також матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 .
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 січня 2018 року о 17 год. 50 хв. ОСОБА_6 перебував в торговельному залі гіпермаркету «Епіцентр К», що розташований за адресою: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 234-В.
Керуючись раптово виниклим корисливим умислом, направленим на протиправне таємне заволодіння чужим майном, ОСОБА_6 шляхом вільного доступу взяв зі стелажу належний ТОВ «Епіцентр К» один універсальний ніж Кrauff вартістю 260 грн. з набору універсальних ножів, який сховав у рукав куртки, в яку був вдягнутий.
З вказаним майном ОСОБА_6 направився до виходу з гіпермаркету, не оплативши зазначений товар на касі торговельного центру, намагаючись у такий спосіб довести свій умисел на заволодіння майном до кінця. Втім, довести свій умисел до кінця та розпорядитися на власний розсуд майном, яке він намагався таємно викрасти, ОСОБА_6 не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки одразу після виходу з приміщення гіпермакету його затримали працівники служби охорони, та при ньому був виявлений вищевказаний неоплачений товар.
Дії ОСОБА_6 судом перекваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд відповідно до ст. ст. 65-67 КК України врахував, що той вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення середньої тяжкості, яке є незакінченим, що в певній мірі знижує ступінь його суспільної небезпеки; матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не заподіяна, а потенційна шкода з урахуванням вартості товару не була значною, що ОСОБА_6 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується з позитивного боку, має на утриманні неповнолітню дитину.
Вважав необхідним призначити ОСОБА_6 покарання у виді громадських робіт на строк вісімдесят годин.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_7 на підтримку доводів апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, повторно дослідивши відповідно до положень ч.3 ст. 404 КПК України обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадання чужого майна (крадіжка).
Однак, суд першої інстанції, за результатами дослідження доказів, дійшов висновку про те, що безпосередньо після заволодіння ножом обвинувачений, хоча і вийшов з приміщення торговельного центру, втім був затриманий працівниками охорони всього в декількох метрах від виходу, а відтак, за такий короткий проміжок часу був позбавлений реальної можливості обернути майно на свою користь та розпорядитися викраденим майном у спосіб з вигодою для себе, саме ця ознака є обов'язковою для кваліфікації умислу саме як корисливого.
Такі висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 саме у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадання чужого майна (крадіжку), відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються детально дослідженими та наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну правову оцінку.
За показами обвинуваченого ОСОБА_6 наданими підчас допиту безпосередньо в суді першої інстанції, та які останній підтвердив під час апеляційного розгляду, слідує, що він не мав наміру викрадати ніж, а 27.01.2018р. у вечірній час він разом із дружиною перебував в гіпермаркеті «Епіцентр» де придбав один такий ніж та сплатив за нього ціну на касі. Другий ніж, оскільки він є мисливцем, випадково механічно поклав у рукав куртки та на касі не розрахувався за нього. Десь через три хвилини після розрахунку на касі, коли він відійшов від приміщення магазину на відстань 5-7 метрів, до нього підійшли працівники охорони торговельного центру. З його ж дозволу його оглянули, виявили ніж в рукаві, запросили до кабінету охорони, де він і виклав вказаний ніж.
Обставини, встановлені судом першої інстанції, щодо відсутності у обвинуваченого реальної можливості розпорядитись та користуватись вилученим майном, підтверджуються показами свідка ОСОБА_8 , який у суді першої інстанції пояснив, що 27.01.2018р. він, як оператор служби безпеки торговельного центру, під час відеоспостереження побачив, що обвинувачений, перебуваючи в торговельному залі, сховав ніж в рукав куртки. На виході із супермаркету, на відстані 5-10 метрів від входу до магазину, обвинувачений був затриманий охоронцями, які виявили у нього в рукаві викрадений ніж.
Сукупність досліджених доказів свідчить про правильні висновки суду першої інстанції щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна. На що вказує поведінка ОСОБА_6 після його викриття. Так, обвинувачений після виявлення його дій охороною торговельного центру не намагався зникнути із викраденим майном і майже одразу на місці злочину з викраденими ножом був затриманий працівниками служби охорони. Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 після вилучення майна не мав реальну можливість розпоряджатись та користуватись викраденим.
Отже, суд першої інстанції надав правильну оцінку показам обвинуваченого ОСОБА_6 , які узгоджуються з показами свідка ОСОБА_8 , протоколом огляду місця події від 27.01.2018р. та фото таблиці до нього, висновком товарознавчої експертизи від 19.02.2018р. №09/3-55, розпискою ОСОБА_9 від 26.02.2018р.. Натомість доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, аналізуючи вище наведені докази в їх сукупності, та з урахуванням роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно перекваліфікував дії ОСОБА_6 з ч.1 ст. 185 КК України, на ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України.
За такого, доводи сторони обвинувачення щодо невірної кваліфікації судом першої інстанції дій ОСОБА_6 є неприйнятними. Оскільки, версія сторони обвинувачення про можливість обвинуваченим розпорядитись викраденим майном не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні та є лише припущенням. А тому, відповідно до положень ч.3 ст. 62 Конституції України не можуть бути прийнята судом до уваги.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення під час розгляду кримінального провадження апеляційним судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим, а тому, вимоги, викладені в апеляційній скарзі прокурора задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 3 травня 2018року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Головуючий:
Судді: