Справа № 309/413/18
Іменем України
27 листопада 2018 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.
суддів: Собослоя Г.Г., Куштана Б.П.
при секретарі : Балаж Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хустського районного суду від 16 квітня 2018 року, ухваленого суддею Довжанин М.М, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру стягуваних аліментів,-
встановив :
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру стягуваних аліментів. Позовні вимоги мотивовано тим, що вона з відповідачем перебували у шлюбі, який розірвали. Від шлюбу у них народилася одна дитина - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Хустського районного суду від 05 березня 2013 року з відповідача присуджені до стягнення на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 600 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Дитина підросла і витрати на її утримання значно збільшилися, на сьогоднішній день сума присуджених до стягнення з відповідача аліментів є недостатньою для матеріального утримання сина. Добровільно домовитися про збільшення розміру аліментів з відповідачем не вдається. У зв'язку з вищенаведеним позивач просила збільшити розмір аліментів стягуваних з відповідача на її користь на утримання сина з 600 грн. до 2000 грн.
Заочним рішенням Хустського районного суду від 16 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 - задоволено, змінено розмір стягуваних аліментів за рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2013 року та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 2000 гривень щомісячно до досягнення ним повноліття, а також вирішено питання по судовим витратам.
Ухвалою Хустського районного суду від 11 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хустського районного суду від 16.04.2018 року - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і в задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не взято до уваги, що на його утриманні знаходиться його мама, яка є інвалідом 3 групи, а також син від іншого шлюбу - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Також апелянт просить звернути увагу на те, що на сьогоднішній день він в змозі сплачувати аліменти на утримання сина лише в розмірі 1000 грн. Крім того, на думку апелянта суд розглянув справу упереджено та врахував інтереси тільки позивачки з посиланням на те, що позивач працює у Хустському районному суді секретарем судового засідання, а саме у судді Довжанин М.М., який ухвалив рішення у даній справі.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Матеріалами справи встановлено, що 13.07.2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу, Серія НОМЕР_1 (а.с.7).
Від даного шлюбу у сторін по справі народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серія 1-НОМЕР_2 (а.с.8).
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2013 року визначено розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання їх неповнолітнього сина у розмірі по 600 гривень щомісячно до досягнення ним повноліття (а.с.9-11).
Ст. 51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України від «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7,8 ст.7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Тобто, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, які врегульовують обов'язок батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», встановлений прожитковий мінімум для дітей відповідного віку від 6 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривень, з 1 грудня - 2027 грн.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказуванню.
Також слід визнати, що матеріальне становище одержувача аліментів, як одна з умов, з якою пов'язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дитини істотно зросла, тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру .
Збільшуючи розмір стягуваних з відповідача аліментів з 600 грн. на 2000 грн., суд першої інстанції врахував вище зазначені вимоги закону, а також, правильно встановив і врахував, що з моменту присудження аліментів на дитину (2013 року) дитина підросла і витрати на її утримання значно зросли, матеріальне становище одержувача аліментів матері дитини, з якою проживає дитина погіршилися, а також врахував і необхідність за загальним правилом дотримання рівності батьків у виконанні обов'язку з матеріального утримання дитини.
Визначений судом розмір аліментів відповідає загальним засадам сімейних відносин - справедливості, розумності, моральності.
Посилання апелянта про можливість ним сплачувати аліменти на утримання сина в сумі 1000 грн. щомісячно до повноліття дитини вказує на його фактичну спроможність надавати матеріальне утримання своїй дитині.
Доводи апелянта про те, що судом не взято до уваги, що на його утриманні знаходиться син від іншого шлюбу - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 не можуть бути взяті до уваги, оскільки ним, відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України не подано жодних доказів, які б підтверджували, що син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться на його утриманні. При цьому, долучене до апеляційної скарги свідоцтво про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 не є доказом того, що син перебуває на утриманні апелянта.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Крім того, дана обставина не звільняє апелянта від обов'язку, як батька, який є молодою та працездатною особою щодо належного забезпечення своєї дитини від першого шлюбу.
Твердження апелянта про те, що суд розглянув справу упереджено та врахував інтереси тільки позивача з посиланням на те, що позивач працює у Хустському районному суді секретарем судового засідання, також є голослівними та ґрунтуються на припущеннях. Той факт, що позивач працює в суді секретарем судового засідання не є обставиною, яка викликає сумнів в неупередженості і об'єктивності судді, який розглядав дану справу.
Щодо тверджень апелянта про наявність на його утриманні матері, яка є інвалідом 3 групи, то вони не заслуговують на увагу, оскільки мати апелянта отримує відповідну пенсію по інвалідності, а тому може забезпечити свої мінімально необхідні життєві потреби.
Таким чином, наведені доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути взяті до уваги.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Хустського районного суду від 16 квітня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 05 грудня 2018 року.
Головуючий :
Судді: