21.06.2007 Справа № А37/12-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л.,
суддів: Чимбар Л.О.(доповідач), Швеця В.В.,
при секретарі Гайдук Ю.А.,
представники сторін:
від позивача: Белінський В.Є., дов. №2132 від 05.10.06, Дейнега Н.Є., дов. № 435 від 09.03.07, Коваль Т.Г., дов. №2132 від 05.10.06;
від відповідача: Уланова П.В., дов. №11741/10/08-10/2-15 від 18.04.07, Васюта А.Л., дов. №944/10/08-09-15 від 17.01.07;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2007 р. у справі № А37/12-07;
за позовом закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстраційний завод", м. Дніпропетровськ;
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ;
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень;
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2007 року у справі № А37/12-07 ( суддя - Кеся Н.Б.) позовні вимоги закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстраційний завод" (далі- позивач) задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську (далі- відповідач) від 19.04.2006 року № 0001528822/0/10235, від 26.06.2006 року № 0001528822/1/15944, від 12.09.2006 року № 0001528822/2/21779, від 20.11.2006 року №0001528822/3/28961 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006 року на суму 377352,0 грн. та від 16.05.2006 року № 0001538822/0/12238, від 26.06.2006 року №0001538822/1/15945, від 12.09.2006 року № 0001538822/2/21780 та від 20.112006 року №0001538822/3/28921 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку за лютий 2006 року на додану вартість на суму 288905,0 грн.
Не погодившись з постановою суду, спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі актів від 11.04.2006 року № 126-08-03/2-00374385, № 26-08-03/2-00374385 та № 170-08-03/2-00374385 від 05.05.2006 року щодо результатів позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питання правильності та достовірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість за грудень 2005 року, січень, лютий 2006 року відповідачем видані податкові повідомлення-рішення від 19.04.2006 року №0001528822/0/10235, від 26.06.2006 року № 0001528822/1/15944, від 12.09.2006 року № 0001528822/2/21779, від 20.11.2006 року №0001528822/3/28961 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006 року на суму 377352,0 грн. та від 16.05.2006 року № 0001538822/0/12238, від 26.06.2006 року № 0001538822/1/15945, від 12.09.2006 року №0001538822/2/21780 та від 20.11.2006 року № 0001538822/3/28921 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку за лютий 2006 року на додану вартість на суму 288905,0 грн.
Видання наведених спірних повідомлень-рішень пов'язується з наступними обставинами.
Як зазначається актами спірних перевірок від 11.04.2006 року №126-08-03/2-00374385№126-08-03/2-00374385 та від 05.05.2006 року №170-08-03/2-00374385 реалізацію готової продукції Позивач здійснює на території України через мережу Дистриб'юторів. Відповідно Дистриб'юторської угоди - Продавець (Позивач) продає та поставляє Дистриб'ютору продукцію на основі прийняття замовлень Дистриб'ютора до виконання, що надаються Продавцеві на умовах базису поставки Інкотермс 2000 СРТ склад Дистриб'ютора. Реалізація товару від Дистриб'ютора в торгівельну мережу здійснюється на підставі угод, укладених Дистриб'ютором (додаток № 1). У Позивача відсутні документи, підтверджуючи факт роздрібної торгівлі готовою продукцією, але до складу валових витрат і податкового кредиту по податку на додану вартість включені суми по послугам передпродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі. Відповідно Дистрибьюторських угод, послуги передпродажної підготовки це: просування Товару на ринку шляхом продажу торговим агентом Дистриб'ютора у роздрібні торгівельні точки складає 1% від вартості такого обсягу; розвезення Товару по роздрібним точкам на їх замовлення транспортом Дистриб'ютора складає 1,5% від вартості такого обсягу; забезпечення стандартів розміщення продукції в роздрібних торгівельних точках та інше.
Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснюваних як компетенція вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
На підставі наведеного, відповідачем зроблений висновок про те, що перепродажна підготовка не має відношення до господарської діяльності позивача з наступних причин. Позивач є виробником олії та оптовим продавцем і не здійснює роздрібну торгівлю. При здійсненні Позивачем доставки товару до складу дистриб'ютора, право власності на цей товар переходить до Дистриб'ютора. Витрати, які пов'язані з реалізацією товару Дистриб'ютора іншим покупцям є господарською діяльністю Дистриб'ютора, і відповідно до п. п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" є витратами останнього. У зв'язку з цим відповідач зазначає, що враховуючи норми п .п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість", Позивачем у грудні 2005 року завищена сума податкового кредиту на суму ПДВ 377352,00 грн. та у січні 2006 року - на 288905,00 грн., що сплачено у складі ціни за послуги передпродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі та послуг дистриб'юторів. У зв'язку з цим відповідачем сума бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2006 р. зменшена на 377353,00 грн., а за лютий 2006 р. - на 288905,00 грн.
28.11.2006р. закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстраційний завод» звернулося до господарського суду про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.04.2006 року № 0001528822/0/10235, від 26.06.2006 року № 0001528822/1/15944, від 12.09.2006 року № 0001528822/2/21779, від 20.11.2006 року №0001528822/3/28961 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006 року на суму 377352,0 грн. та від 16.05.2006 року № 0001538822/0/12238, від 26.06.2006 року №0001538822/1/15945, від 12.09.2006 року № 0001538822/2/21780 та від 20.112006 року №0001538822/3/28921 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку за лютий 2006 року на додану вартість на суму 288905,0 грн.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає постанову суду першої інстанції підлягаючою скасуванню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позову, господарський суд виходив з відсутності підстав для виключення зі складу податкового кредиту підприємства витрат з передпродажної підготовки продукції позивача та дистриб'юторських послуг, оскільки вони не суперечать чинному законодавству, розцінюються судом як такі, що належать до господарської діяльності позивача.
Однак такий висновок не відповідає обставинам справи та вимогам норм матеріального права, які регулюють спірні взаємовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є виробником соняшникової рафінованої олії ТМ "Олейна", ТМ "Золота Краплинка".
Реалізацію готової продукції позивач здійснює на території України через мережу дистриб'юторів. Дистриб'ютором визначається підприємство, яке зайняте розміщенням на ринку збуту товарів, що виробляються будь-яким підприємством, в даному випадку позивачем. В законі відсутнє визначення дистриб»ютерської угоди, а тому з аналізу договору та законодавчих норм слід визначити, що дистриб'ютор є фактично покупцем (п.п. 3.1, 3.4, 4.1, 5.1-5.9 Договорів) правове становище продавця та покупця після отримання покупцем у власність від продавця готової продукції слід визначати згідно діючих норм податкового законодавства.
Згідно ст.334 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до Дистриб'юторської угоди, позивач продає та поставляє дистриб'ютору продукцію на основі прийняття замовлень дистриб'ютора до виконання, що надаються продавцеві на умовах базису поставки Інкотермс 2000 СРТ склад дистриб'ютора. Таким чином, право власності на придбану дистриб'ютором у позивача готову продукцію виникає у нього після отримання продукції на склад.
Реалізація товару від дистриб'ютора в торгівельну мережу здійснюється на підставі угод, укладених дистриб'ютором.
Згідно дистриб'юторських угод, послуги передпродажної підготовки це: просування Товару на ринку шляхом продажу торговим агентом дистриб'ютор у роздрібні торгівельні точки складає 1% від вартості такого обсягу; розвезення Товару по роздрібним точкам на їх замовлення транспортом дистриб'ютора складає 1,5% від вартості такого обсягу; забезпечення стандартів розміщення продукції в роздрібних торгівельних точках та інше.
Як вбачається з договорів, накладних, податкових накладних, рахунків фактури, актів здачі-прийняття робіт послуги передпродажної підготовкиздійснювались та оплачувались після отримання права власності на придбану дистриб'ютором у позивача готову продукцію, а тому СДПІ обгрунтовано визначила, що витрати, пов'язані з реалізацією товару дистриб'ютора іншим покупцям, є господарською діяльністю дистриб'ютора і відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств» є його витратами, в тому числі витрати з передпродажної підготовки, яку він здійснює, пов'язані з господарською діяльністю саме дистриб'ютора.
З урахуванням викладеного, укладені позивачем дистриб»ютерські договори складаються з точки зору податкового законодавства з двох окремих договорів, про що свідчить п.1.1 укладених угод про незалежне виконання зобов»язань сторонами по договору, а саме: договорів купівлі-продажу та надання безповоротної фінансової допомоги, яка згідно п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість» не є об»єктом оподаткування з податку на додану вартістью.
Таким чином, відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», позивачем у грудні 2005 року завищена сума податкового кредиту на суму ПДВ 377 352,00 грн. та у січні 2006 року завищена сума податкового кредиту на суму ПДВ 288 905,00 грн.
Висновок господарського суду про те, що спірні позапланові перевірки проведені відповідачем з порушенням встановленого порядку, оскільки відсутні правові підстави для їх проведення, з визначенням, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду, апеляційний суд вважає необгрунтованим, оскільки згідно п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» визначено, що підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є подання платником декларації з від'ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень, що і мало місце по даній справі. Що ж стосується посилання суду на ч.8 ст.11-1 вказного Закону про можливість проведення позапланової перевірки лише на підставі рішення суду, то вказана вимога стосується підстав проведення таких перевірок, які прямо не передбачені законом.
Таким чином, вказані висновки господарського суду не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення або визнання перевірок такими, що проведені з порушенням встановленого порядку .
Враховуючи викладені обставини апеляційний суд вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню, а постанову суду про задоволення позову необгрунтованою, в зв»язку з чим постанова суду про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 201, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2007 р. у справі № А37/12-07 скасувати.
У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді Л.О.Чимбар
В.В. Швець