Справа № 682/3509/18
Провадження № 1-кп/682/205/2018
04 грудня 2018 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні м. Славута кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Хмельницької області Славутського району с. Кривин, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 14.08.2018 Ізяславським районним судом Хмельницької області за ч.1 ст.185 КК України до 120 годин громадських робіт, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи засудженим Ізяславським районним судом 14.08.2018 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт, з 05 жовтня 2018 року перебував на обліку Славутського МРВ філії ДУ «Центр пробації». Порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт засудженому ОСОБА_4 були роз'яснені 18.10.2018, про що свідчить підписка. Окрім цього, ОСОБА_4 було доведено, що на підставі ч. 1 ст. 56 КК України, ч. 1 ст. 36, ст.40 КВК України громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначаються органами місцевого самоврядування, а також наслідки ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт. Для виконання призначеного покарання 18.10.2018 ОСОБА_4 направлено до Цвітохської сільської ради с. Цвітоха Славутського району, де він повинен був приступити до відпрацювань громадських робіт з 22.10.2018 р. Засуджений ОСОБА_4 прибув до Цвітохської сільської ради 06.11.2018 р. де його було ознайомлено з розпорядженням №7/2018-р/ад від 06.11.2018 року та графіком виходу на роботу.
ОСОБА_4 , будучи обізнаним про необхідність виходу на відпрацювання до Цвітоської сільської ради, достовірно знаючи про покладені на нього обов'язки, умисно без поважних причин (тяжка хвороба, виїзд в іншу місцевість без дозволу у зв'язку з загибеллю близьких, тощо), не з'явився на відпрацювання 07.11.2018, 08.11.2018, 09.11.2018, 12.11.2018, 13.11.2018.
За всі факти порушення порядку та умов відбування покарання, ОСОБА_4 виносились письмові попередження 23.10.2018, 05.11.2018 та 12.11.2018, факт отримання та ознайомлення з якими затверджені його особистими підписами.
З 25.10.2018 до 14.11.2018 включно ОСОБА_4 не відпрацював жодної години призначених йому вироком Ізяславського районного суду від 14.08.2018 громадських робіт.
Такі дії ОСОБА_4 набули тривалого характеру та являють собою невиконання обов'язку (бездіяльність) щодо відбування покарання та у відповідності до ст.40 КВК України, є ухиленням, оскільки більше двох прогулів без поважних причин протягом місяця є ухиленням від відбування покарання. Окрім того, засуджений ОСОБА_4 двічі притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративних правопорушень, а саме 05.11.2018 за ст.178 ч.1 КУпАП та 06.11.2018 за ч.2 ст.178 КУпАП.
Отже, за увесь час перебування на обліку Славутського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області, ОСОБА_4 без поважних причин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою ухилення, будучи письмово та неодноразово попередженим інспектором з питань пробації про наслідки не відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт, систематично не виходив на відпрацювання громадських робіт та допустив прогули.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України.
03.12.2018 року між прокурором Шепетівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено та підписано угоду про визнання винуватості, у якій викладено формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.2 ст.389 КК України, що ніким не оспорюється, зазначено істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно угоди ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні цього кримінального правопорушення та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони погодили, що ОСОБА_4 , обвинувачений за ч.2 ст. 389 КК України, понесе покарання у вигляді 3 місяців 20 днів арешту.
На підставі ст.ст.71,72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ізяславського районного суду від 14.08.2018 та остаточно призначити покарання у виді 4 місяців арешту.
В угоді зазначено наслідки її укладення та затвердження, наслідки невиконання.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, у вчиненому щиро кається. Також пояснив суду, що розуміє права, надані йому законом, угоду він укладав добровільно і наслідки укладання та затвердження угоди йому зрозумілі. Просив затвердити зазначену угоду.
Захисник обвинуваченого підтримує укладену угоду та просить її затвердити.
Прокурор вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просить її затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджену сторонами міру покарання.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного:
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно до ч.2 ст.468, ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам .
Судом встановлено, що угода про визнання винуватості за своїм змістом і порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470 КПК України, відповідає Закону про кримінальну відповідальність, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, що передбачена санкцією ч.2 ст. 389 КК України. Вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення згідно ст. 12 КК України відноситься до правопорушень невеликої тяжкості.
Суд переконався в тому, що угода укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.
Обвинуваченому роз'яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав призначення судом покарання, суворішого за узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди та призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою-сьомою ст.474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди.
Наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України обвинуваченому зрозумілі і він не заперечує проти затвердження угоди.
Підстави для відмови у затвердженні угоди, передбачені ст.474 ч.7 КПК України, відсутні.
Міра покарання, узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає вимогам закону та загальним засадам призначення покарання. При його призначенні враховано обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність обвинуваченого, його особу.
Отже, за наслідками розгляду угоди у підготовчому судовому засіданні, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження та призначення ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України і ухвалення обвинувального вироку.
Керуючись ст.ст. 314, 315, 368 - 374, 395, 468 - 470, 472, 474, 475 КПК України, ч.2 ст.389 КК України, суд
Затвердити угоду від 03 грудня 2018 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Шепетівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначити узгоджену сторонами міру покарання у вигляді трьох місяців двадцяти днів арешту.
На підставі ст.ст.71,72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ізяславського районного суду від 14.08.2018 та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 місяців арешту.
До набрання вироком законної сили обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладанням таких обов'язків, як не відлучатися з с.Кам'янка, Славутського району Хмельницької області без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1