Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/455/18
Провадження № 2/670/275/18
05 грудня 2018 року смт Віньківці
Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Потапова О. О.,
з участю секретаря Корчової А.І.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Віньківці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зорянської сільської ради, третя особа - управління Державної архітектурно-будівельної інспекції, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 Позивач просить із врахуванням уточнених позовних вимог визнати:
- за померлим, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2 право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1
- за ним, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок, загальною площею основи забудови - 78,3 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами - загальною площею основи забудови - 51,9 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1 в порядку спадкування, після смерті батька - ОСОБА_2, який помер - ІНФОРМАЦІЯ_2.
У позові повідомляє, що спірний будинок АДРЕСА_1 він отримав в порядку спадкування, після смерті батька - ОСОБА_2, а його батькові дім передало колективне сільськогосподарське підприємство, але правовстановлюючі документи на нього не збереглись.
16 грудня 1995 року, за протоколом № 5 загальних зборів членів селянської спілки ім. Шевченка ОСОБА_2 було передано спірний житловий будинок ( на той час гуртожиток) в постійне користування.
18 листопада 1997 року батько отримав дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та у місячний строк завершив його перебудову.
До дня смерті батько володів, користувався та розпоряджався даним житловим будинком, однак реєстрації свого права власності за невідомих причин не здійснив.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. До дня смерті він був зареєстрований і проживав у спірному будинку в АДРЕСА_1 разом з позивачем. Родинні відносини їх підтверджуються свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 08 жовтня 1969 року.
Посилаючись на приписи ст. 328, ст. 392 ЦК України, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, пункти п. п. 4.15, 4.18 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року, позивач просить його вимоги задовольнити, у позасудовому порядку реалізувати своє право ОСОБА_1 не може.
У судове засідання сторони, будучи повідомленими належним чином про місце, дату та час розгляду справи, не з'явились.
Представник позивача ОСОБА_4 подала до суду письмову заяву, у якій просила справу розглянути за відсутності сторони позивача та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача - Зорянської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області також надав до суду письмову заяву, у якій не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив справу розглянути без участі представника сільської ради.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, був належно повідомлений про день, час та місце судового засідання.
Ч. 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Враховуючи дану норму закону, та вимоги ст. 223 ч.4 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних в ній доказів.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін, справа розглянута без їх участі у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за наявних у справі письмових матеріалів, дослідивши які, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в житловому будинку АДРЕСА_1 помер ОСОБА_2 . За життя він набув права на зазначений будинок АДРЕСА_1. Зокрема, 16 грудня 1995 року за протоколом № 5 загальних зборів членів селянської спілки ім. Шевченка, ОСОБА_2 було передано на той час частину гуртожитку, який перебував в аварійному стані в безоплатне постійне користування ОСОБА_2
Відповідно до ст. 119 ЦК УРСР, якщо учасник дольової власності на житловий будинок збільшить площу будинку, то порядок користування житловими приміщеннями змінюється відповідно до збільшеної частки.
За заяво ОСОБА_2 18 листопада 1997 року йому дозволено будівництво індивідуального жилого будинку в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,25 га.
При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, що відповідає приписам пункту 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».
Окрім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 16.05.2013 р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказав, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР1963 року. Законом України "Про власність".Законом України від 7 грудня 1990 року № 533- XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування",Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат",постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.
Будівництво будинку та надвірних споруд було завершено до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 року, що підтверджується технічним паспортом на будинок. В ньому існують окремі розділи «Пояснювальна записка» та АКТ розбивки будівель. Відповідно до яких схематично зображені на 1997 рік існуючі господарські будівлі та житловий будинок (а.с. 36).
Враховуючи те, що відповідно до п. 4Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003року Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, то для встановлення виникнення права власності у спадкодавця на зазначене майно слід керуватися нормами, що діяли на момент завершення будівництва, тобто ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Стаття 100 ЦК УРСР 1963 року визначала, що громадяни могли мати у власності житловий будинок. Норми ЦК УРСР в редакції 1963 року не передбачали обов'язкову державну реєстрацію нерухомого майна.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
Таким чином, судом встановлено, що вказаний вище будинок було побудовано відповідно до норм чинного на той час законодавства, а тому, він може бути об'єктом спадкування.
Відповідно до ч. 1ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За змістом ч. 3ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1297 ЦК України встановлюється обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, звернутись до нотаріальної контори за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.
Враховуючи той факт, що позивач дійсно є спадкоємцем померлого батька та прийняв спадщину в порядку і в строки передбачені ст.ст.1268, 1270 ЦК України, з огляду на неможливість іншим чином оформити право власності на нерухоме майно спадкодавця у зв'язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд дійшов висновку, що в даному випадку вимоги про визнання за позивачем права власності на спадкове майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
Проте вимога про визнання за померлим, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2 права власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею основи забудови - 78,3 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами - загальною площею основи забудови - 51,9 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 задоволенню не піддягає, оскільки відповідно до ст. 25 ч.4 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. ОСОБА_2 І помер ІНФОРМАЦІЯ_2, тому набувати прав не може, що є підставою для відмови в цій частині задоволення позову. Сам факт користування спірним домоволодінням на праві приватної власності (починаючи з 1991 року діяв ЗУ «Про власність») доведений позивачем та не оспорюється відповідачем має місце, проте його встановлення в силу ст. 13 ЦПК України (диспозитивність) не вирішується судом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,7,8,10,11,12,13,83,247,258,259,263,265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О.Потапов