04 грудня 2018 року
Київ
справа №826/10975/16
адміністративне провадження №К/9901/48692/18
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши матеріали
касаційної скарги Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя - Бояринцева М.А., судді: Аверкова В.В., Шевченко Н.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року (головуючий суддя - Троян Н.М., судді - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.) у справі №826/10975/16
за позовом ОСОБА_2
до Міністерства внутрішніх справ України (відповідач 1), Головного управління МВС України у Луганській області (відповідач 2),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Антитерористичний центр при Службі безпеки України
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року.
Скаржником в касаційній скарзі заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до ухвалення Верховним Судом остаточного рішення у справі, в обґрунтування якого МВС України вказало на те, що їх виконання призведе до нецільового використання бюджетних коштів та формування невірної судової практики.
Згідно із частиною першою статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частина друга статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Суд зазначає, що розгляд питання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, як особи, що подала касаційну скаргу, так і інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв'язку з виконанням оскаржуваних судових рішень.
В свою чергу, для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень необхідна наявність поважних причин, які б давали підстави для зупинення виконання судового рішення.
Проте, в обґрунтування заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання судових рішень не наведено жодних доводів, які б давали підстави для висновку щодо можливості допущення порушень прав, свобод та законних інтересів учасників справи в разі нездійснення Судом зазначеного заходу. Посилання заявника на ймовірність формування невірної судової практики Суд вважає необґрунтованим, оскільки ці обставини не можуть слугувати підставою для застосування такого заходу.
Таким чином, Суд не вбачає підстав для задоволення заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень.
Керуючись ст. 375 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити в задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ України про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі №826/10975/16.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А.Данилевич