05 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 552/4706/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Лях О.П.
суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01.10.2018 року (повний текст складено 02.10.2018 року, головуючий суддя Турченко Т.В., м.Полтава) по справі № 552/4706/18 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора поліції старшого лейтенанта 4 батальйону 6 роти УПП у м. Києві Здоровиці Миколи Миколайовича, третя особа Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції, про визнання дій протиправними та скасування постанови ЕАВ №519968 про адміністративне правопорушення від 06.08.2018 року,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Інспектора поліції старшого лейтенанта 4 батальйону 6 роти УПП у м. Києві Здоровиці Миколи Миколайовича (далі - відповідач, Інспектор УПП у м. Києві Здоровиця М.М.), третя особа Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у м.Києві), в якому просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову серії ЕАВ №519968 від 06.08.2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. (а.с.1-3)
В обґрунтування позовних вимог зазначено про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01.10.2018 року по справі № 552/4706/18 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1: постанову інспектора УПП у м.Києві Здоровиці М.М. серії ЕАВ №519968 від 06.08.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП змінено; визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України; звільнено ОСОБА_1 від адміністративного стягнення у виді штрафу, обмежившись усним зауваженням. (а.с.28)
Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що жодних наслідків дане порушення правил не мало, а тому у зв'язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення суд дійшов висновку про можливість обмежитись усним попередженням.
Не погодившись із судовим рішенням, УПП у м.Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. (а.с.34-40)
В обґрунтування апеляційної скарги вказано про те, що суд першої інстанції неправомірно замінив захід стягнення за вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Вказано про правомірність та обгрунтованість прийнятої стосовно позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з огляду на наступне.
Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до вказаного Закону встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями) (далі - ПДР).
Відповідно до п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
При цьому, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР).
Як свідчать матеріали справи, відповідачем - Інспектором УПП у м. Києві Здоровицею М.М. щодо позивача складено постанову серії ЕАВ №519968 від 06.08.2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). (а.с.7-9)
Відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_1, керуючи автомобілем BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожнього знака 4.1, чим порушив п.8.4 ПДР України.
Положеннями ч.1 ст.122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно із п.8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до п.8.4 ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Положеннями розділу 33 ПДР встановлено значення дорожніх знаків.
Так, приписами п.4 розділу 33 ПДР визначено, що дорожній знак 4.1. є наказовим знаком, який означає "Рух прямо".
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями Розділу IV КУпАП передбачено загальні положення та особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Так, відповідно до ч.ч.2 та 4 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Положеннями ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. При цьому, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити, серед іншого: опис обставин, установлених під час розгляду справи; дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, приписами ст.33 КУпАП встановлено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно із п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.112015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція) поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу..
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не наводиться доводів відсутності вчинення ним відповідного порушення ПДР, а лише вказується на недотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Додатково зазначене підтверджується тим, що позивачем не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
З огляду на викладене колегія суддів вважає заслуговуючими увагу доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на підставі оскаржуваної постанови.
Колегія суддів також вважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині застосування статті 22 КУпАП щодо зміни заходу стягнення.
Статтею 22 КУпАП встановлюється, що усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення.
При цьому, законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Стаття не передбачає обов'язковості звільнення від адміністративної відповідальності за всі малозначні правопорушення, а передбачає тільки право прийняти таке рішення. У зв'язку із цим посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатися, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особистість порушника, обставини, що зм'якшують і обтяжують відповідальність тощо.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, суд апеляційної інстанції зазначає, що у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому. Суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
Відтак, оголошуючи позивачу усне зауваження, суд першої інстанції не врахував, що в даній справі він не є органом, який уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, оскільки в силу положень статті 222 КУпАП розгляд такої справи віднесений цим Кодексом до відання органів Національної поліції та, відповідно, саме ці органи вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі статті 22 КУпАП.
Колегія суддів вважає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, яка є предметом оскарження позивачем.
Відповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмови у задоволенні позову.
Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01.10.2018 року по справі № 552/4706/18 - скасувати.
Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора поліції старшого лейтенанта 4 батальйону 6 роти УПП у м. Києві Здоровиці Миколи Миколайовича, третя особа Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції, про визнання дій протиправними та скасування постанови ЕАВ №519968 про адміністративне правопорушення від 06.08.2018 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не пілдягає оскарженню відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях
Судді(підпис) (підпис) М.М. Яковенко М.І. Старосуд