04 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1078/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Довгої О.І.,
з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - ОСОБА_1;
від відповідача - ОСОБА_2;
від третьої особи - ОСОБА_3;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката ОСОБА_4, діючого за дорученням від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_5, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2015р. в адміністративній справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, про зобов'язання знести об'єкт самовільного будівництва (суддя суду І інстанції: Мартинюк В.Я.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 09 год. 30 хв. 09.11.2015р. м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 09.11.2015р.),-
26.02.2015р. позивач Державна архітектурно-будівельна інспекція /ДАБІ/ України звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати відповідача ОСОБА_5 за власний рахунок здійснити знесення самовільної прибудови та надбудови до літньої кухні по АДРЕСА_1. (Т.1, а.с.3-12).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2015р. заявлений позов задоволено; зобов'язано відповідача ОСОБА_5 за власний рахунок здійснити знесення самовільної прибудови та надбудови до літньої кухні по АДРЕСА_1. (Т.2, а.с.38-40).
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив представник адвокат ОСОБА_4, діючий за дорученням від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_5, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.51-53).
Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представників позивача і третьої особи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 01.09.2014р. посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській обл. із залученням керівника відділу містобудування та архітектури Сколівської районної державної адміністрації Львівської обл. Кончевича О.А. у присутності замовника будівництва ОСОБА_5 відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно із Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затв. постановою КМ України № 553 від 23.05.2011р., на підставі заяви ОСОБА_6 проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил зі сторони ОСОБА_10 на об'єкті будівництва з реконструкції літньої кухні з прибудовою та надбудовою другого поверху по АДРЕСА_2. (Т.1, а.с.17).
Проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_5 на земельній ділянці, яка належить їй на праві приватної спільної часткової власності разом із ОСОБА_11 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 24.12.2010р., по АДРЕСА_3 здійснює реконструкцію літньої кухні з прибудовою орієнтовно 3,25 на 2,10 м та надбудовою другого поверху без права на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
На час проведення перевірки здійснено прибудову до літньої кухні з газоблоків та змонтовано дерев'яний каркас стін та даху другого поверху із покрівлею.
За результатами перевірки складено наступні документи:
Акт № 24/82-ф від 01.09.2014р. перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (Т.1, а.с.18-19, Т.2, а.с.100 і на звороті);
протокол про адміністративне правопорушення № 24/82-ф від 01.09.2014р. (Т.1, а.с.20-22);
припис № 24/82-ф від 01.09.2014р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (Т.1, а.с.23-24, Т.2, а.с.101 і на звороті);
постанову № 24/150-ф/7 від 29.09.2014р. по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.96 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн. (Т.1, а.с.25-26, Т.2, а.с.102 і на звороті).
10.10.2014р. у відповідності до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно із Порядком здійснення державного-архітектурно-будівельного контролю, затв. постановою КМ України № 553 від 23.05.2011р., проведено позапланову перевірку виконання вимог припису № 24/82-ф від 01.09.2014р., виданого ОСОБА_5 на об'єкті будівництва з реконструкції літньої кухні з прибудовою та надбудовою другого поверху по АДРЕСА_2. (Т.1, а.с.27).
Проведеною перевіркою виявлено, що припис № 24/82-ф від 01.09.2014р. не виконаний, чим порушено п.3 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз.3 п.14 Порядку здійснення державного-архітектурно-будівельного контролю, затв. постановою КМ України № 553 від 23.05.2011р.
За результатами перевірки складено:
Акт № 24/85-ф від 10.10.2014р. перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (Т.1, а.с.28-29);
протокол про адміністративне правопорушення № 24/85-ф від 10.10.2014р. (Т.1, а.с.30-33).
Окрім цього, згідно рішення Виконавчого комітету Сколівської міської ради Львівської обл. № 250 від 12.12.2012р. надано дозвіл ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_11 на реконструкцію літньої кухні по АДРЕСА_4; зобов'язано останніх виготовити проект реконструкції на проведення вказаних робі (Т.1, а.с.60).
Разом з тим, відповідачем ОСОБА_5 не отримано містобудівних умов та обмежень на реконструкцію літньої кухні з добудовою і надбудовою і не оформлено декларації про початок будівельних робіт, а розроблена проектна документація не пройшла відповідної експертизи (Т.1, а.с.69, 78-99).
Проект реконструкції виготовлений ТзОВ «Фазис», однак в останньому не вказані відстані до сусідніх будинків, не дотримані вимоги ДБН 360-92** в частині протипожежних вимог; згідно фотофіксації земельної ділянки виявлено, що ОСОБА_5 проведено реконструкцію з добудовою і надбудовою літньої кухні, при цьому відстань до сусіднього будинку становить 2,1 м, чим порушені пожежні вимоги, що встановлено перевіркою Сколівського районного відділу ГУ ДСНС України у Львівській обл. (Т.1, а.с.70-72, 100-120).
Постановою Сколівського районного суду Львівської обл. від 24.02.2015р. у справі № 453/1599/14-а відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання протиправною і скасування постанови № 24/150-ф/7 від 29.09.2014р. (Т.1. а.с.139-142).
Окрім цього, ОСОБА_5 подано до суду позов до Сколівської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору ДАБІ України, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_11, про визнання права власності на самочинну добудову і надбудову до літньої кухні.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської обл. від 29.08.2018р. у справі № 453/381/16-ц закрито провадження у вказаній справі через відмову позивача (її представника) від заявлених позовних вимог (Т.2, а.с.166).
Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затв. постановою КМ України № 553 від 23.05.2011р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Зокрема, відповідно до ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;
2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Згідно з п.3 «а» ч.4 ст.41 вказаного Закону посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Пунктом 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затв. постановою КМ України № 553 від 23.05.2011р., встановлено, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний:
допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;
виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 7 ст.376 Цивільного кодексу /ЦК/ України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що відповідачем ОСОБА_5 на земельній ділянці, яка належить їй на праві приватної спільної часткової власності разом із ОСОБА_11 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 24.12.2010р., по АДРЕСА_5 здійснила реконструкцію літньої кухні з прибудовою орієнтовно 3,25 на 2,10 м та надбудовою другого поверху без права на виконання будівельних робіт, чим порушила вимоги ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Також у подальшому припис позивача № 24/82-ф від 01.09.2014р. не виконаний відповідачем, чим не дотримано вимог п.3 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз.3 п.14 Порядку здійснення державного-архітектурно-будівельного контролю, затв. постановою КМ України № 553 від 23.05.2011р.
Колегія суддів враховує, що приписами ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено порядок знесення самочинно збудованих об'єктів.
Так, цією статтею передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Здійснивши аналіз наведеної норми права, логічним буде висновок про те, що такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.
Відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність цього об'єкта, не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об'єкта нерухомості.
Отже, розглядаючи зазначені позови, відповідно до вимог вказаної норми, суд повинен встановити, чи видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту, та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
За наведених обставин реконструкція літньої кухні з прибудовою орієнтовно 3,25 на 2,10 м та надбудовою другого поверху проведено відповідачем за відсутності документів, які надають право на проведення будівельних робіт.
Також після проведення перевірки і винесення припису відповідачем не вжито результативних заходів для отримання вказаних документів та приведення здійсненої реконструкції до вимог закону.
За таких умов не видається можливим здійснення відповідачем перебудови зведеної споруди відповідно до державних норм та будівельних правил, при цьому вказана реконструкція проведена з істотними порушеннями, порушує права інших осіб.
Водночас, зміст розглядуваних позовних вимог фактично зводиться до вимоги ДАБІ України щодо зобов'язання відповідача провести знесення самочинно збудованого (реконструйованого) об'єкта.
При цьому, припис є обов'язковою до виконання у визначені строки письмовою вимогою посадової особи органу державного нагляді (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства (ч.8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності).
З наведеного слідує, що припис інспекції державного архітектурно-будівельного контролю спрямований на корегування діяльності особи, яка проводить будівельні роботи, та приведення її у відповідність з вимогами законодавства. У цій частині припис є обов'язковим до виконання.
Стосовно знесення самочинно збудованого об'єкта, то про таку необхідність може бути вказано у приписі, однак забезпечення виконання таких дій не може бути здійснено шляхом вимоги. Такі дії вчиняються адресатом припису у добровільному порядку або шляхом звернення до суду із відповідним позовом.
Із наведеного слідує, що заявлені позовні вимоги фактично зводяться до знесення самочинного будівництва, при цьому підставою заявлення таких є невиконання спірного припису.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача і заперечення відповідача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені.
Додатково колегія суддів наголошує, що представлений під час апеляційного розгляду висновок № 4624 від 25.06.2018р. експертно-будівельного дослідження не може вважатися належним доказом по справі, оскільки відповідач та його представник всупереч ч.4 ст.308 КАС України не надали доказів неможливості представлення такого доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від них.
Водночас, вказаний висновок не спростовує висновків суду першої інстанції та не обґрунтовує неможливості приведення у попередній стан реконструйованої літньої кухні відповідача (Т.2, а.с.206-210).
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість заявлених вимог, а тому розглядуваний позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ОСОБА_5 (Т.2, а.с.67).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків постанови суду, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника адвоката ОСОБА_4, діючого за дорученням від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_5, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2015р. в адміністративній справі № 813/978/15 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_5.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
О. І. Довга
Дата складення повного судового рішення: 05.12.2018р.